Ухвала

від 17.09.2014 по справі 2а-2475/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. м. Київ К/800/46151/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Муравйова О.В., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд»

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року

у справі № 2а-2475/12/1370 (140631/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Форт-Агро-Буд»)

до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ у Стрийському районі Львівської області)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Форт-Агро-Буд» звернулось у березні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000072303, № 0000092303, № 0000082303 від 03.02.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України ДПІ у Стрийському районі Львівської області ДПС на її правонаступника Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову документальна виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ніка Сервіс» та ТзОВ «Металбуд Центр» за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт від 31.01.2012 року № 139/23-3/35424132.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР , в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього на суму 467 153,00 гривні; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 249 970,00 гривень; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР , п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) , в результаті чого ТОВ «Форт-Агро-Буд» занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у періоді, що перевірявся в сумі 501 847,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000072303 від 03.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 610 446,00 гривень, у тому числі за основним платежем 501 847,00 гривень та штрафні (фінансові) санкції 108 599,00 гривень; № 0000092303 від 03.02.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 569 568,00 гривень, у тому числі за основним платежем 467 153,00 гривні та штрафні (фінансові) санкції 102 415,00 гривень; № 0000082303 від 03.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 249 970,00 гривень.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про завищення валових витрат за рахунок безпідставного віднесення до їх складу витрат на підставі документів, виписаних контрагентами по операціях, що фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, а також неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за охоплений перевіркою період податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ніка Сервіс» та ТзОВ «Металбуд Центр» у зв'язку з нікчемністю правочинів між позивачем та вказаними контрагентами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неможливості реального виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ПП «Ніка Сервіста», ТзОВ «Металбуд Центр» з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт, відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарських операцій. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів, вважаючи їх передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, отриманих товарно-матеріальних цінностей, з відповідним документальним підтвердженням; не досліджено та не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну сторони у справі - Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області ДПС на її правонаступника - Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-Агро-Буд» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 року у справі № 2а-2475/12/1370 (140631/12/9104) - скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Муравйов

І.В. Приходько