Постанова

від 17.09.2014 по справі 709/593/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2014 р. К/800/40567/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Ситникова О.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року по справі № 709/593/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 по 31 серпня 2013 року у розмірі 1842,81 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 по 31 серпня 2013 року у сумі 1842, 81 грн. та 100 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протокольним рішенням Конкурсної комісії для відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців (далі - Конкурсна комісія) по відбору кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців від 12 липня 2011 року № 1 Лящівському сільському голові рекомендовано призначити ОСОБА_4 на посаду спеціаліста сільської ради.

Всупереч рекомендації Конкурсної комісії їй відмовлено у прийняті на посаду спеціаліста Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області.

На вказану посаду призначено ОСОБА_5, що підтверджується розпорядженням Лящівського сільського голови № 8-р/к від 8 серпня 2011 року «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради» та повідомленням № 609 від 11 серпня 2011року.

Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправними дії Лящівського сільського голови Чорнобаївського району Черкаської області щодо прийняття розпорядження №8-р/к від 8 серпня 2011 року «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради». Зобов'язано відповідача вчинити дії щодо скасування вказаного розпорядження та прийняти розпорядження про призначення позивача на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради.

Вказане рішення набрало законної сили.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 1 по 31 серпня 2013 року, суди виходили з того, що відповідачем не виконано судове рішення щодо призначення позивача на посаду, що в свою чергу призвело до вимушеного прогулу позивача.

Крім того, судами зазначено, що порушення відповідачем трудових прав позивача спричинило їй моральну шкоду, розмір якої суди оцінили в сумі 100 грн.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів з огляду на наступне.

ОСОБА_4 звертаючись до суду з вимогою про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилалась на статтю 235 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

За змістом вказаної норми, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2014 року, скасовано розпорядження № 8-р/к від 8 серпня 2011 року «Про призначення на посаду спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради». Зобов'язано Лящівського сільського голову прийняти рішення про проведення повторного конкурсу на заміщення вакантної посади спеціаліста-землевпорядника Лящівської сільської ради.

Відповідачем рішень, які б свідчили про призначення чи поновлення позивача на роботі не приймалось, а отже і підстави для виплати середнього заробітку позивачу, яка не перебувала у трудових відносинах з відповідачем відсутні.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також, є помилковим є висновок судів про стягнення з Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області на користь позивача 100 грн. моральної шкоди.

Вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки моральна шкода може бути стягнути лише у разі, якщо це передбачено спеціальними законами. До того ж позивач не довів чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, ЯКИМИ діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220 , 222 , 223 , 229 , 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області задовольнити.

Постанову Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 8 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року скасувати.

Ухвалити нову постанову.

У позові ОСОБА_4 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Ситников О.Ф.