Ухвала

від 15.10.2014 по справі 709/593/14-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

15 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4615/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Іваненко Я.Л., Амєліна С.Є., Швеця В.В., Штульман І.В., Юрченка В.В.,

перевіривши виконання вимог законодавства при подачі заяви ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

08 жовтня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року.

Статтею 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

У заяві на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року та від 06 грудня 2012 року.

Проаналізувавши додані до заяви судові рішення Вищого адміністративного суду України, колегія суддів не вбачає неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з тих підстав, що рішеннями судів відповідача було зобов'язано прийняти розпорядження про проведення повторного конкурсу на заміщення вакантної посади і останнім рішень, які б свідчили про призначення чи поновлення позивача на роботі не приймалось, а тому відсутні передбачені ч. 2 ст. 235 КЗпП підстави для виплати середнього заробітку позивачу, який не перебував у трудових відносинах з відповідачем.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року колегія суддів касаційного суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до Управління праці та соціального захисту населення Болехівської міської ради Івано-Франківської області щодо відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки після проведення конкурсу на заміщення вакантної посади провідного спеціаліста і переможцем якого став позивач, відповідачем в місячний термін не було прийнято рішення про працевлаштування позивача на вакантне місце.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2012 року колегія суддів касаційного суду погодилась з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Національного агентства екологічних інвестицій заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивач був оголошений переможцем проведеного 24 квітня 2008 року конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця, проте про результати конкурсу не був повідомлений відповідачем, а через два місяці після його проведення був проінформований про відмову у прийнятті на роботу.

Враховуючи те, що має місце встановлення різних обставини в кожній із наведених вище справ, доводи ОСОБА_6 про те, що судом касаційної інстанції було неоднаково застосовано норм матеріального права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_6 до Лящівської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

С.Є. Амєлін

В.В. Швець

І.В. Штульман

В.В. Юрченко