Постанова

від 23.09.2014 по справі 6/5005/8828/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 року Справа № 6/5005/8828/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Науменка І.М.

при секретарі : Назаренко С.Г

за участю представників:

прокурора: Волкогон Т.В.-прокурор відділу, службове посвідчення №017508 від 05.06.2013р

позивача: Альохін С.Є.-предс., посвід. №111 від 30.05.2014р.

відповідача: не явився

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011р. у справі №6/5005/8828/2011

за позовом: прокурора Криворізького району Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до: товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: відділ Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про: зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 34675,61 грн. шкоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011р. (підписано 30.09.2011р.) у справі №6/5005/8828/2011 (суддя Коваленко О.О.) задоволений позов прокурора Криворізького району Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Криворізької районної державної адміністрації (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) до товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), третя особа: відділ Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) про зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку із земель водного фонду розміром 62 га, розташованої на території Христофорівського водосховища Гейківської сільської ради Дніпропетровської області та стягнення 34 675,61 грн. шкоди. Крім того, з відповідача на користь Державного бюджету стягнуто 102 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що господарським судом при розгляді справи не були дотримані норми матеріального і процесуального права, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2011р. у справі №6/5005/8828/2011. Скаржник зазначає, що при розгляді справи неповно досліджено надані докази, зокрема наявність експлуатаційного дозволу для потужностей з виробництва, переробки або реалізації нехарчових продуктів №04-05-12АМ/FP для розведення, вирощування та реалізації риби прісноводної та реалізації рибопродуктів від 11.11.2009р., ліцензії від Держкомрибгоспу для промислового вилову риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств. 16.12.2009р. товариству було погоджено режим рибогосподарської експлуатації Христофорівського водосховища на період 2009-2018рр.Відповідач вказав, що неодноразово звертався до позивача з вимогою на укладення договору оренди земельної ділянки, натомість позивач відмовляв, посилаючись на відсутність порядку такого оформлення. Не погоджується відповідач і із застосуванням ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, оскільки вважає, що не заподіював позивачу жодної шкоди. З посиланням на вищенаведені статті Земельного кодексу України, ст.225 ГК України та роз'яснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» товариство наполягає на тому, що позивач не довів тієї обставини, що він міг і повинен був отримати визначений у розрахунку розміру заподіяної шкоди дохід.

Прокурор і позивач - Криворізька районна державна адміністрація Дніпропетровської області вважають прийняте судом рішення законним і обґрунтованим та просять рішення суду залишити в силі, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Третя особа - відділ Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відзив на апеляційну скаргу не надав, представник третьої особи у судове засідання не явився. Оскільки неявка представника третьої особи не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі зазначеного представника за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2011р.у складі колегії суддів: головуючого судді: Євстигнеєва О.С. суддів: Лотоцької Л.О. і Бахмат Р.М. провадження у справі №6/5005/8828/2011 було зупинено до закінчення процесу реорганізації підприємства.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 05.09.2014 року №647 у зв'язку з відставкою судді колегії Лотоцької Л.О. та перебуванням судді Кощеєва І.М. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 24 від 17.06.2014р. у відпустці, справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів: Бахмат Р.М., Науменка І.М.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.09.2014р. провадження у справі було поновлено.

У судове засідання представник скаржника не явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання (ухвала суду, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулася поштою з відміткою - за закінченням терміну зберігання, що є доказом належного повідомлення сторони про дату, час і місце проведення судового засідання). Беручи до уваги, що неявка представника відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, справа переглядалася без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивні частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши прокурора і представника позивача, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що перевіркою дотримання вимог земельного законодавства на території Христофорівського водосховища, оформленою актом від 27.04.2011р. головним спеціалістом з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему у Криворізькому районі Дніпропетровської області Кучинською Л.О. за участю старшого оперуповноваженого ВБЕЗ Криворізького РВ Горового С.А. ту у присутності директора ТОВ «АР-ДЕН» Вітряка В.Г. було встановлено, що документи на використання земельної ділянки водного фонду -договір оренди земельної ділянки не укладено. Земельна ділянка загальною площею водного дзеркала 62,0 га використовується ТОВ «АР-ДЕН» самовільно. В результаті чого порушено ст.ст. 91, 125, 126, 211 Земельного кодексу України.

Посадовою особою відділу Держкомзему зі старшим оперуповноваженим ВБЕЗ Криворізького РВ Горовим С.А. був також оформлений акт обстеження земельної ділянки. Зазначені документи містять відмітку про направлення їх товариству поштою 28.04.2011р.

27.04.2011р. за №000015 був складений протокол про адміністративне правопорушення та видано директору ТОВ «АР-ДЕН» припис №27, за яким відповідач зобов'язаний у передбачений законодавством України термін усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства до 27.05.2011р. і повідомити про виконання припису. Припис направлений порушнику поштою.

Крім того, посадовою особою відділу Держкомзему товариству 28.04.2011р. був направлений розрахунок розміру шкоди, заподіяної ТОВ «АР-ДЕН» внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки водного фонду, яка розташована за межами населеного пункту на території Гейківської сільської ради. Згідно цього розрахунку розмір заподіяної державі шкоди складає 34675,61 грн.

Факт використання спірної земельної ділянки ТОВ «АР-ДЕН» без правовстановлюючих документів підтверджується також і поясненнями директора товариства від 11.04.2011р.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У відповідності зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За приписами ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. №161-ХІУ (із змінами і доповненнями), укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, розпорядження землями державної власності, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Аналогічні приписи встановленні і в п. 2 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. №586-ХІУ (із змінами і доповненнями).

При цьому спірна земельна ділянка є ділянкою водного фонду, порядок надання якої відповідно до ст. 85 Водного кодексу України встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів.

Нормами ч.4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється Водним кодексом України та іншими актами законодавства України ( ч. 10 ст. 51 ВК України).

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема для: ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті(п. б ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України).

Поняття «самовільно зайняті земельні ділянки» встановлено статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. N 963-IV (зі змінами і доповненнями). Згідно цієї норми (станом на день проведення перевірки) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки (її самовільне використання) встановлюється у порядку, встановленому Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Згідно ст.2 цього Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення. При цьому, державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ст.5). Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (ст.9).

Процедуру проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 12.12.2003р. N312, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за N1223/8544 (надалі - Порядок №312), згідно з п. 1.2. якого державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель (далі - Держземінспекція) та її територіальні органи.

З приписів ст. 22 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такими збитками за даних обставин є реальні збитки, які пов'язані із знищенням або пошкодженням речі (знищенням чи пошкодженням поверхневого родючого шару ґрунту), а також збитки внаслідок упущеної вигоди (доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене).

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (надалі - Методика). Згідно п.1 цієї Методики вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, який визначається окремо по кожному із зазначених правопорушень.

Крім того, з метою формування єдиних підходів при застосуванні територіальними органами Держземінспекції вказаної Методики визначення розміру шкоди, а також з метою роз'яснення процедури обстеження земельних ділянок та здійснення розрахунків розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок порушень земельного законодавства, уточнення порядку оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди та зарахування коштів Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель наказом від 12.09.2007 року №110 були затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963 (надалі Методичні рекомендації).

В силу п.3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12 вересня 2007 р. N110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

протокол про адміністративне правопорушення;

припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

акт обстеження земельної ділянки.

Вищий господарський суд України в п. 3.9. Постанови Пленуму від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (із змінами і доповненнями) вказав, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки матеріали справи містять всі вище перелічені документи, відповідачем не надано документального підтвердження доказів вжиття ним заходів до оформлення права на земельну ділянку, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої самовільним зайняттям і використанням земельної ділянки та повернення спірної земельної ділянки Криворізькій районній державній адміністрації.

Суд апеляційної інстанції (вважає необхідним пояснити) звертає увагу також на те, що у зв'язку з процесом перетворення товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» на приватне підприємство «АР-ДЕН» було зупинено провадження у справі до закінчення процесу реорганізації.

Частинами 1,2 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Аналогічні приписи закріплені у статті 33 Закону України від 15.05.2003р № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(із змінами і доповненнями) .

Відповідно до ст. 108 ЦК України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

З приписів п. 17 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вбачається, що перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення .

Відповідно до п. 3 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником, тобто при наявності нової юридичної особи, до якої перейшли всі права і обов'язки попередньої.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обов'язок кожної сторони відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та надати витребувані судом документи.

Натомість, відповідачем проігноровані численні запити суду, не надано доказів закінчення процесу перетворення товариства. На час прийняття постанови суду ТОВ «АР-ДЕН» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться в стані припинення, тобто його організаційно-правова форма не змінилась, а отже є належним відповідачем у справі.

Вищий господарський суд України в своєму інформаційному листі від 15.03.2010р. N 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» звертає увагу на те, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами (п.3).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АР-ДЕН» (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року по справі №6/5005/8828/2011 залишити без зміни.

(постанова виготовлена у повному обсязі 24.09.2014 року)

Головуючий О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М. Бахмат

І.М. Науменко