Постанова

від 25.04.2013 по справі 2а-6535/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд +9вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 квітня 2013 року Справа № 2а-6535/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва", вул. 2 Слобідська, 140, м.Миколаїв,54000

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А, м.Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 20.08.2012р. № 0000752301, В С Т А Н О В И В:

Позивач КП "Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва" звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.08.2012р. № 0000752301.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача про допущені позивачем порушення п.5.1,п.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1, пр..п.8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», п. 134.1, ст..134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 136.6 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України не підтверджені належними доказами, посилання як на доказ лише на акти перевірок інших податкових інспекцій без дослідження документів, з помилковим їх тлумаченням, не застосовуючи норм чинного законодавства України, не доводять факту порушення.

Відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав визначених в письмових запереченнях, вважає, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п.5.1,п.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1, п.п.8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», п. 134.1, ст..134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 136.6 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України є правомірними, а прийняте на їх підставі рішення від 20.08.2012р. № 0000752301-законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Суд заслухав думку представників сторін, всебічно і повно з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та дійшов висновку про необхідність задоволення позову з огляду на наступне.

Порядок обчислення податку на прибуток підприємств на час виникнення спірних правовідносин за період 2009-2010 р. регулювалися Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та з 2011 р. Податковим кодексом України.

Згідно ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В підпункті 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення були господарські відносини позивача з ПП „Светолюкс-Николаев".

Так, 03.08.2012 року Відповідачем було проведено документальну виїзну перевірку з питань дотримання КП "Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р, про що було складено акт перевірки № 2081/22-100/03331466.

На підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено повідомлення - рішення від 20.08.2012р. № 0000752301, яким донараховано податок на прибуток в сумі 128659грн. згідно п.5.1,п.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3.ст.5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2, п. 8.1, пр..п.8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (далі - Закону про прибуток), п. 134.1, ст..134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 136.6 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139, пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України та застосовані штрафні санкції в розмірі 31931,75 грн.

Як вбачається з акту перевірки суть порушення, заниження Позивачем податку на прибуток на суму 127119грн., полягає в тому, що Позивачем завищенні валові витрати за 4 квартал 2009р. у розмірі 195683грн. та завищені витрати за 2010 рік на суму 312791грн. (у тому числі за 1 квартал 2010р. на суму 254103грн., за 4 квартал 2010р. на суму 58688грн.) на суму вартості товарів (робіт, послуг) придбаних у контрагента ПП «Светолюкс -Николаев», угоди з яким визнані податковими органами нікчемними за іншими актами перевірок. Висновок про нікчемність правочинів, укладених Позивачем з ПП «Светолюкс-Николаев" обґрунтовано в акті перевірки з посиланням на акт невиїзної перевірки ПП „Светолюкс-Николаев" ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 18.04.2011р.№ 1366/23-200/30397329 щодо відображення правових відносин з TOB „Мик-Будівництво" та TOB „Мері Мо" та на акти невиїзних перевірок TOB „Мик-Будівництво" та TOB „Мері Мо", з якими Позивач зовсім не мав жодних правовідносин. Перевірка ПП „Светолюкс-Николаев" проводилася на підставі аналізу лише податкової звітності без посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували наявність фактів поставок товарів (робіт, послуг) від контрагентів TOB „Мик-Будівництво" та TOB „Мері Мо".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Відповідно вимогам п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2011 року, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч вимогам вищезазначених норм, Відповідач в акті перевірки, без посилання на конкретні факти та первинні документи, допустив припущення, що придбані Позивачем у ПП „Светолюкс - Николаев" на суму 508474,00грн. (195683+312791) електротовари раніше були придбані у постачальників ПП "Светолюкс - Николаев" - TOB „Мик-Будівництво" та TOB „Мері Мо", угоди з якими визнані податковим органом нікчемними, а операції на поставку - „безтоварними" (акт ДПІ в Центральному районі м. Миколаєві від 15.03.2011 №313/23-300/34949490 „Про результати невиїзної позапланової перевірки TOB „Мері Мо" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з TOB „Трек" та TOB „Югсельхозпром"", акт ДПІ в Центральному районі м. Миколаєві від 21.03.2011 №373/23-300/37031487 „Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB „Мик-Будівництво" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків-контрагентами за період грудень 2010р.").

Судом на підставі аналізу та оцінки наданих позивачем доказів ( надавались під час перевірки) встановлено, що припущення відносно того, що постачальниками продукції придбаної Позивачем у ПП „Светолюкс - Николаев" на суму 508474,00 грн., були в грудні 2009року, січні, лютому та грудні 2010року TOB „ОСП Корпорація Варта" код ЄДРПОУ 33680115, ДП „ІЕК Україна" код ЄДРПОУ 32109430, ВАТ „Іскра" код ЄДРПОУ 00214244, TOB Варта-Південь" код ЄДРПОУ 36579870, ПАТ завод „Південкабель" код ЄДРПОУ 00214534, TOB „Сікам Україна" код ЄДРПОУ 34293243, а не TOB „Мик-Будівництво" та TOB „Мері Мо".

Згідно первинних документів предметом договору між позивачем та ПП „Светолюкс - Николаев" була наступна продукція: кабель ВВГ ндг 3*240+1*120 в кількості 1км. по видатковій накладній № 341 від 01.12.2009р. на загальну суму 689933,00грн., в тому числі ПДВ 114988,83грн.; кабель ВВГ ндг 3*185+1*95 в кількості 1 км; світильник ЛПП-07В-М-2*58-311(поликарбт+железн.защел) в кількості 105шт. по видатковій накладній № 367 від 16.12.2009р. на загальну суму 566066,90грн., в тому числі ПДВ 94344,48грн.; видаткова накладна № 8 від 05.01.2010р. ПП „Светолюкс-Николаев" на загальну суму 334962,00грн., в тому числі ПДВ 55827,00грн. (кабель КГ 4*95 в кількості 1км.); видаткова накладна № 33 від 28.01.2010р. ПП „Светолюкс-Николаев" на загальну суму 115392,00грн., в тому числі ПДВ 19232,00грн. (кабель НРШМ 1*120 в кількості 1км.); видаткова накладна № 34 від 28.01.2010р. ПП „Светолюкс-Николаев" на загальну суму 125446,55грн., в тому числі ПДВ 20907,76грн. (кабель КГ 1*120 в кількості 1км.; кабель КГ 1*95 в кількості 0,997км.; кабель КГ 1*70 в кількості 0,341 км.); - видаткова накладна № 72 від 15.02.2010р. ПП „Светолюкс-Николаев" на загальну суму 216000,00грн., в тому числі ПДВ 36000,00грн. (кабель ВВГ нгдЗ*185+ 1*95 в кількості 0,407км.).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що первинні документи між Позивачем та ПП «Светолюкс-Николаев» оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Крім того суд звертає увагу на таке, в грудні 2010 року TOB «Мик - Будівництво» виконало для ПП «Светолюкс-Николаев» електромонтажні роботи по внутрішньому електропостачанню вул. Космонавтів, 81/24, про що свідчить акт виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на загальну суму 309854,57грн., в тому числі ПДВ 51642,43грн. та роботи по монтажу навантажувально-розвантажувальної естакади з автоматичними рулонними воротами, про що свідчить акт виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. на загальну суму 1029424,43грн., в тому числі ПДВ 171570,74грн. Таким чином, ПП «Светолюкс-Николаев» у TOB «Мик - Будівництво» придбавало послуги, а не товари.

Крім того, згідно п. 140.2. ПК України з 06.08.2011 року перерахунок витрат проводиться сторонами за правочином, визнаним недійсним правочину - тільки у разі визнання судом правочину недійсним.

Відповідач самостійно зазначив в акті перевірки, що угоди Позивача з контрагентом ПП «Светолюкс - Николаев» не визнані недійсними судом, тому перерахунок витрат в акті перевірки Відповідач зроблено з грубим порушенням діючого законодавства та перевищенням службових повноважень. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

З огляду на встановлене судом, висновки Відповідача, викладені в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток на суму 127119грн., з причини ймовірної відсутності реальної поставки товарів від ПП "Светолюкс-Николаев" до Позивача є необґрунтованими, протиправними, та спростовуються дійсними фактами, тому рішення від 20.08.2012р. № 0000752301 в частині заниження Позивачем податку на прибуток на суму 127119грн.-є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, Відповідачем з урахуванням відповіді на заперечення до акту перевірки, зроблені висновки, що Позивачем, в порушення 8.1, 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищені амортизаційні відрахування, в наслідок чого завищено податок на прибуток на суму 1144грн.

Крім того, Відповідачем в порушення пункту 6 підрозділу 4 розділу XX „Перехідні положення" ПК України, завищено показник амортизації, та амортизації тимчасової податкової різниці, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року на суму 1760грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 440грн, за період 2-3 квартали на суму 880грн., за період 2-4 квартал 2011 року на суму 1320грн.,за 1 квартал 2012 грн. на суму 440грн., за рахунок завищення загальної вартості усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на суму 5280,00грн., в наслідок чого, визнано заниження податку на прибуток на суму 396,00грн.

Однак, відповідно до 6 підрозділу 4 розділу XX «перехідні положення»" ПК України якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.

Відповідач в додатку № 7 до акту перевірки вказано, що балансова вартість основних засобів станом на 01.04.2011р. за даними податкового обліку складає 599544грн. При чому, «нематеріальні активи» - це фактично малоцінні необоротні активи, що віднесені і Позивачем й під час перевірки і Відповідачем до необоротних активів групи 3 зі ставкою амортизації 3,75 % в квартал.

Також Відповідачем зафіксовано, що за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року за даними бухгалтерського обліку балансова вартість основних фондів для нарахування амортизації в податковому обліку склала 446644грн.

Тобто, з урахуванням алгоритму розрахунку тимчасової податкової різниці відповідно до норм ПК України, наведених вище, тимчасова податкова різниця складає 152900грн. (599544-446644), а сума амортизації податкової різниці в квартал повинна складати 12742грн. (152900/12).

В акті перевірки з урахуванням відповіді на заперечення зазначено, що Позивачем до складу показника амортизації тимчасової податкової різниці віднесено за 2 квартал 2011 року 11680грн., за 2-3 кварталі 2011 року 23360грн., за 2-4 квартали 2011 року - 35040грн.

Тобто, Позивачем фактично занижена сума амортизації тимчасової податкової різниці за кожен квартал на суму 1062грн. (12742-11680).

Таким чином, відсутній факт заниження податку на прибуток в сумі 1540,00грн. (396,00+ 1144,00).

За такого, висновок Відповідача щодо заниження Позивачем податку на прибуток в сумі 128659,00грн, за вищевказаних обставин, є незаконним, необґрунтованим і таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, тому рішення від 20.08.2012р. № 0000752301-є протиправним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 20.08.2012р. № 0000752301.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 34034315) на користь Комунального підприємства "Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва" (ідентифікаційний код 03331466) судовий збір в сумі 1605,91 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник