Постанова

від 17.05.2013 по справі 2а-4540/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

17 травня 2013 року Справа № 2а-4540/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ваіс", вул. Київська, 8-Б, кв. 64, м.Миколаїв,54038

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г.Петрової , 2-А,Миколаїв,54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2012р. № 0000053021, В С Т А Н О В И В:

Позивач ПП «ВАІС» звернувся з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва №0000053021 від 29.02.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 616 349,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 308 174,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача зроблені в акті перевірки стосовно порушень з боку ПП «ВАІС» вимог п. 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є неправомірними, а збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість незаконним. Оскільки господарські відносини між ПП «ВАІС» та контрагентом «Інтер Груп Союз» існували реально, належно виконувались та підтверджені відповідними первинними документами.

Відповідач вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з підстав викладених в письмових запереченнях.

Суд вивчив правові позиції сторін, дослідив та оцінив наявні в справі докази в їх сукупності та встановив наступне.

На підставі Акту перевірки №538/231-00/31671622 від 17.02.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Ваіс» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Груп Союз» (код за ЄДРПОУ 37269936) за період липень-вересень та листопад 2011 року (надалі -Акт) Державною податковою інспекцією у Заводському районі міста Миколаєва було прийняте наступне податкове повідомлення-рішення №0000530231 від 29.02.2012 року.

Зазначеним рішенням за порушення Позивачем п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 616 349,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 308 174,50 грн. Усього на 924 523,50 грн.

Суд вважає правову позицію відповідача хибною, та непідтвердженою жодними належними доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки відповідачем досліджувались: установчі документи ПП «Ваіс»; декларація з податку на додану вартість з додатками за липень-вересень та листопад 2011 року; журнал-ордер і відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; реєстри виданих та отриманих податкових накладних; доручення від 01.06.2011 року на ім'я ОСОБА_2; службова записка ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 23.01.12; акт від 24.11.2011 № 2438/2304/37269936 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по ТОВ «ІНТЕР ГРУП СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 37269936); видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт від ТОВ «Інтер Групп Союз» за зазначений період: банківські виписки; інші документи, які знаходяться в обліковій справі підприємства;

Судом в судовому засіданні досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Вищевказані видаткові та податкові накладні, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) відповідають вимогам ст. 207 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) і вказують на реальність надання послуг (виконання робіт) для Підприємства. Тобто ДПІ безпідставно зроблено висновок про не надання послуг (виконання робіт) з боку ТОВ «ІНТЕР ГРУП СОЮЗ».

Нормами п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, … та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів».

Відповідно до ст. 198 ПК України: «право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У позивача під час перевірки ДПІ були наявні податкові накладні на загальну суму ПДВ - 616 349,80 грн., оформлення яких відповідає вимогам п.201.1 ст.201 ПК України.

Таким чином, ПП «ВАІС» на підставі оформлених податкових накладних, обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 616 349,80 грн.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу. …»

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД -фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Порушення, що стосуються заповнення чи оформлення податкової накладної, чи її невідповідності вимогам ст.201 ПК України відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Крім того, нормами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст наданих документів не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання правочину або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо. Зміст зазначених документів (правочинів) не суперечить актам цивільного законодавства.

Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, інспектор вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договір поставки недійсним, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення Підприємством приписів ст. 228 ЦК України.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Здійснені Підприємством-позивачем господарські операції оформлені усіма необхідними документами, а саме, видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, актами здачі-прийняття робіт, тощо.

Крім того, статтею 204 ЦК України проголошено презумпцію правомірності правочину відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В акті перевірки не зазначено рішення суду яким встановлено, що договори укладені між ПП «ВАІС» та контрагентом «Інтер Груп Союз» або документи, які свідчать про господарські взаємовідносини між підприємствами визнано недійсним. Доказів звернення до суду з такими позовами інших податкових органів відповідачем суду не надано.

На підставі даних господарських операцій та отриманих прибутків сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід та сплатив податки.

Так, з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Порушення прямим контрагентом позивача порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що одним з найголовніших аргументів на які посилається ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва це перевірка контрагента - ТОВ Інтер Груп Союз», а саме Акт від 24.11.2011 року № 2438/2304/37269936 ДПІ у Шевченківському р-ні. м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз».

Однак, Акт від 24.11.2011 року № 2438/2304/37269936 ДПІ у Шевченківському р-ні. м. Києва «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз», 02.12.2011р. було оскаржено до Окружного адміністративного суду м. Києва.

20.03.2012 року Окружний адміністративний суд м. Києва у справі №2а-18027/11/2670 встановив, що податкова перевірка ТОВ «Інтер Груп Союз» проводилась безпідставно та незаконно.

12.06.2012 року Київський апеляційний адміністративний суд Ухвалою залишив в силі рішення першої інстанції, отже станом на день подання позову рішення стосовно незаконності проведення перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» набрало законної сили.

Таким чином, висновки перевірки на які спирався відповідач при проведенні власної перевірки, а саме акт перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва визнані незаконними.

Зазначене свідчить про незаконність та безпідставність висновку ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва стосовно недійсності договорів укладених між ПП «ВАІС» та контрагентом «Інтер Груп Союз».

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи ненадання Відповідачем належних та допустимих доказів порушення Позивачем норм податкового законодавства і, відповідно, доказів законності прийнятого Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000053021 від 29.02.2012 року, заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29.02.2012р. № 0000053021.

Присудити з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (ідентифікаційний код 34034315) на користь приватного підприємства "Ваіс" (ідентифікаційний код 31671622) судовий збір в сумі 2146,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник