Постанова

від 04.12.2014 по справі 2а-4540/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-4540/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Ваіс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2012 року ПП «Ваіс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року №0000530231.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, про порушення позивачем п.198.3, ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки у позивача наявні всі належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують здійснення господарських відносин з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз». Висновок про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом є лише припущенням посадових осіб відповідача, яке не підтверджено відповідними доказами.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби проти позову заперечила, зазначивши, що наявність у покупця товарів належним чином оформлених документів, які, відповідно до норм Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо відомості, що містяться в таких накладних, не відповідають дійсності або якщо угоди, результати виконання яких відобразились у податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2014р. позов ПП «Ваіс» задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 29 лютого 2012 року №0000530231.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність та безпідставність тверджень податкового органу щодо недійсності договорів, укладених між ПП «Ваіс» та контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», так як з досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням господарських операцій і отриманням прибутку (доходу). Суд зазначив, що в акті перевірки відсутні відомості про наявність рішення суду яким встановлено, що договори, укладені між ПП «Ваіс» та контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз» або документи, які свідчать про господарські взаємовідносини між підприємствами, визнано недійсними.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов ПП «Ваіс» залишити без задоволення.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №232 від 09.02.2012р., у період з 09.02.2012р. по 10.02.2012р. у приміщенні ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва головним державним податковим ревізором-інспектором відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ваіс» (код за ЄДРПОУ 31671622) з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтер Груп Союз» (код за ЄДРПОУ 37269936) за липень - вересень та листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №538/231-00/31671622 від 17 лютого 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього в сумі 616349 грн. (у т.ч. за липень 2011 року в сумі 215261 грн., за серпень 2011 року в сумі 263760 грн., за вересень 2011 року в сумі 101495 грн. та за листопад 2011 року в сумі 35833 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно з інформацією Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень-вересень та за листопад 2011 року ПП «Ваіс» сформовано податковий кредит по ПДВ, серед іншого, за рахунок здійснення операцій з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз» в сумі 616349,80 грн. Договір позивачем з вказаним контрагентом у письмовій формі не укладався. До перевірки ПП «Ваіс» надано податкові накладні, в тому й числі такі, які не включено підприємством до реєстру податкових накладних у листопаді 2011 року; до перевірки ПП «Ваіс» не надано документів, які б підтвердили фактичне виконання робіт (послуг), тобто документів щодо транспортування ТМЦ та фактичного надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Інтер Груп Союз» по зборці вузлів камери КЛ-60. Фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м.Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інтер Груп Союз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 22.11.2010р. по 31.10.2011р., за результатами якої складено акт від 24.11.2011р. №2438/2304/37269936, який надіслано до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва. Зазначеним актом встановлено відсутність у товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності; за юридичною та фактичною адресами ТОВ «Інтер Груп Союз» не знаходиться; опитана податковим органом особа, яка являється засновником товариства, пояснила, що про те, що він являється засновником, директором та головним бухгалтером підприємства дізнався від працівників податкової міліції, до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтер Груп Союз» жодного відношення не має. Враховуючи викладене, всі операції купівлі-продажу ТОВ «Інтер Груп Союз» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є недійсними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

На підставі вказаного, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в акті перевірки №538/231-00/31671622 від 17 лютого 2012 року дійшла висновку, що в ході її проведення не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Інтер Груп Союз» у липні-вересні та листопаді 2011 року, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Інтер Груп Союз» та ПП «Ваіс» здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому зазначені правочини відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є недійсними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з їх недійсністю. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) на продаж товарів (робіт, послуг). А відтак, право на податковий кредит ПП «Ваіс» по взаємовідносинах з ТОВ «Інтер Груп Союз» за липень-вересень та листопад 2011 року не виникає.

29 лютого 2012 року, на підставі акту перевірки №538/231-00/31671622 від 17.02.2012р., ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0000530231, яким позивачу збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 924523,50 грн. (в т.ч. за основним платежем - 616349 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 308174,50 грн.).

Задовольняючи позов ПП «Ваіс» про визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено первинними документами реальність договірних відносин з ТОВ «Інтер Груп Союз» та, у зв'язку з цим, наявність підстав для віднесення сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що письмовий договір з постачальником ТОВ «Інтер Груп Союз» позивачем не укладався.

В оскаржуваній постанові Миколаївський окружний адміністративний суд зазначив про дослідження всіх первинних документів, наявних у ПП «Ваіс» за результатами здійснення договірних відносин з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз», які відповідають вимогам ст.207 Цивільного кодексу України і свідчать про реальність надання послуг (виконання робіт) для підприємства.

Однак, в матеріалах справи відсутні первинні документи і, з огляду на не укладення ПП «Ваіс» з ТОВ «Інтер Груп Союз» договору у письмовій формі та ненадання до суду документів, судова колегія суду апеляційної інстанції позбавлена можливості дослідити факт вчинення господарських операцій і правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

В акті перевірки №538/231-00/31671622 від 17.02.2012р. зазначено, що ПП «Ваіс» до перевірки надано податкові накладні від 28.11.2011р. №28-11/1 на суму 246951,21 грн. (у т.ч. ПДВ 41158,54 грн.) та від 28.11.2011р. №28-11/2 на суму 8880 грн. (у т.ч. ПДВ 1480 грн.), які позивачем не включено до реєстру податкових накладних у листопаді 2011 року. Пояснень щодо вказаних обставин ПП «Ваіс» ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій надано не було.

Ні під час проведення перевірки, а ні під час розгляду справи в суді ПП «Ваіс» не надано документів, які б підтвердили транспортування ТМЦ та фактичного надання ТОВ «Інтер Груп Союз» послуг по зборці вузлів камери КЛ-160, а також не надано пояснень щодо відсутності таких документів.

Хоча товарно-транспортні накладні не є документами бухгалтерської звітності для позивача, але саме вони можуть підтвердити факт транспортування ТМЦ, чого у даній справі не встановлено.

Ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №2438/2304/37269936 від 24.11.2011р. документальної невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 22.11.2010р. по 31.10.2011р. встановлено відсутність у ТОВ «Інтер Груп Союз» трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання.

Доказів про залучення ТОВ «Інтер Груп Союз» за цивільно-правовими угодами зазначених ресурсів для виконання договірних відносин з ПП «Ваіс» позивачем надано не було.

В матеріалах справи відсутні, також, докази подальшого використання придбаного у ТОВ «Інтер Груп Союз» товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, що є однією з умов для віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту.

В оскаржуваній постанові Миколаївський окружний адміністративний суд не взяв до уваги відомості, зазначені в акті ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №2438/2304/37269936 від 24.11.2011р. з посиланням на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва у справі №2а-18027/11/2670 встановлено, що перевірка ТОВ «Інтер Груп Союз» проводилася безпідставно та незаконно.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.03.2012р. у справі №2а-18027/11/2670 визнано протиправним наказ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 23.11.2011р. №3215/23-04 про здійснення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтер Груп Союз» та визнано протиправними дії по проведенню перевірки на підставі вказаного наказу, однак висновки, зазначені в акті перевірки №2438/2304/37269936 від 24.11.2011р., судом не перевірялися та в судовому порядку незаконними не визнавалися.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надання податковому органу належним чином усіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягав факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

Колегія суддів вважає, що позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Судова колегія вважає, що ПП «Ваіс» суду апеляційної інстанцій не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про не підтвердженість позивачем податкового кредиту належними первинними документами. А відтак, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року №0000530231 немає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Миколаївський окружний адміністративний суд взяв до уваги доводи позивача не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 17 травня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про відмову в задоволенні позову ПП «Ваіс».

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ваіс» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов приватного підприємства «Ваіс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року №0000530231 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.