Рішення

від 09.09.2014 по справі 911/2576/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 911/2576/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив",

09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Курсова, 22, кв. 28

до Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів",

09000, Київська обл., м. Сквира, вул. К.Лібкнехта, 153

про стягнення 433 915,88 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників:

позивача - Дудник А.В. (довіреність від 17.03.2014);

відповідача - Борисенко Л.Ю. (довіреність від 08.07.2014 № 140).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" (далі - позивач) до Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" (далі - відповідач) про стягнення 433 915,88 грн., з яких: 173 000,00 грн. основного боргу, 240 000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, 15 693,23 грн. пені, 3 313,07 грн. 3 % річних, 1 909,58 грн. інфляційних втрат та про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 № 1/10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15152/14 від 29.07.2014) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з перерахунком позивачем інфляційних втрат.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву про збільшення розміру позовних вимог підписано уповноваженою на це особою, збільшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям збільшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце новий розмір майнової вимоги позивача - 452 215,53 грн., з яких: 173 000,00 грн. - основний борг, 240 000,00 грн. - неустойка за користування річчю за час прострочення, 15 693,23 грн. - пеня, 3 313,07 грн. - 3 % річних та 20 209,23 грн. - інфляційні втрати.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 15164/14, 15165/14, 15166/14, 15167/14, 15168/14, 15169/14 від 29.07.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали суду від 27.06.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15217/14 від 29.07.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участі представника у судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.07.2014 розгляд справи відкладено на 12.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15735/14 від 05.08.2014, вх. №№ 16107/14, 16109/14 від 08.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16359/14 від 12.08.2014) відповідачем подано клопотання про витребування доказів у Білоцерківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме: документальне підтвердження самостійно задекларованих показників податкового кредиту та податкових зобов'язань в інформаційних базах даних Міндоходів Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" за період з 01.01.2012 до 30.12.2013.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

Оскільки відповідачем не обґрунтовано обставин, які може підтвердити цей доказ, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, у порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.08.2014 представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду спору, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю надання йому додаткового часу для отримання нових доказів своїх заперечень.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.08.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 12.08.2014 оголошено перерву до 28.08.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 17535/14, 17536/14 від 27.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17544/14 від 27.08.2014) надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, яка за своєю суттю є відмовою позивача від позовної вимоги про стягнення пені.

Враховуючи те, що часткова відмова позивача від позову у даній справі відповідає вимогам частини 4 статті 22, статті 78 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, з огляду на частину 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також, зважаючи на те, що позивачу відомі наслідки часткової відмови від позову, часткову відмову позивача від позову прийнято судом.

У судовому засіданні 28.08.2014 оголошено перерву до 02.09.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 18074/14, 18075/14 від 02.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18148/14 від 02.09.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує позов у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18149/14 від 02.09.2014) відповідачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 02.09.2014 оголошено перерву до 09.09.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18811/14 від 09.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення на відзив відповідача.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18812/14, 18813/14 від 09.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18812/14, 18813/14 від 09.09.2014) позивачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 18830/14 від 09.09.2014) відповідачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз акту приймання-передачі обладнання від 01.10.2012 та актів здачі-прийняття робіт від 31.10.2012 № ОУ-0000004, від 27.11.2012 № ОУ-0000005, від 27.12.2012 № ОУ-0000008, від 29.01.2013 № ОУ-0000001, від 26.02.2013 № ОУ-0000002, від 28.03.2013 № ОУ-0000003.

Відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта є видом доказу, на підставі якого суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не доведено, що обставини, які підлягають встановленню шляхом отримання висновку судового експерта із зазначених відповідачем питань, мають значення для розгляду даної справи.

З огляду на вказане та на підставі частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз.

Застосовуючи, відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

У судовому засіданні 09.09.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив повністю.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.09.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" (далі - орендодавець) та Спільним підприємством "Завод будівельних матеріалів" (далі - орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 № 1/10 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування обладнання - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО «СМЗ «Прогрес», договірна вартість майна - 113 333,33 грн. (далі - обладнання), (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, передача майна в оренду здійснюється повноважними представниками сторін за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору за 30 днів до дати закінчення терміну оренди.

Розмір орендних платежів складає 15 000,00 грн. за кожний місяць оренди. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щорічно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (пункти 5.1., 5.2. Договору).

Згідно з пунктом 8.1. Договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів повернути обладнання орендодавцю за актом прийому-передачі разом з технічною документацією, якщо остання передавалась орендарю. Орендодавець власними силами та за власний рахунок вивозить обладнання протягом 10 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 11.1. Договору).

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Передача позивачем спірного обладнання в оренду та отримання його відповідачем підтверджується актом приймання-передачі обладнання від 01.10.2012, який підписаний представниками та скріплений відбитками печаток обох сторін. Копію акту долучено до матеріалів справи. Справжність підпису представника та печатка позивача, а також печатка відповідача на вказаному акті заперечена відповідачем.

За період з жовтня 2012 року до березня 2013 року сторонами складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 № ОУ-0000004 на суму 8 000,00 грн., від 27.11.2012 № ОУ-0000005 на суму 15 00000 грн., від 27.12.2012 № ОУ-0000008 нас суму 15 000,00 грн., від 29.01.2013 № ОУ-0000001 на суму 15 000,00 грн., від 26.02.2013 № ОУ-0000002 на суму 15 000,00 грн. та від 28.03.2013 № ОУ-0000003 на суму 15 000,00 грн., що підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін, справжність підписів представника та печатки позивача на вказаних актах заперечені відповідачем.

За період з квітня до вересня 2013 року сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписувались, проте їх складання не передбачено Договором.

За період з жовтня 2012 року до вересня 2013 року орендна плата за Договором складає 173 000,00 грн.

Відповідачем орендна плата за вказаний період не сплачена у повному обсязі, що підтверджується довідкою від 28.07.2014 № 2273 з банківської установи, в якій відкрито поточний банківський рахунок позивача, відповідно до якої судом встановлено відсутність перерахувань грошових коштів відповідачем за Договором за період з 01.10.2012 до 30.06.2014.

Отже, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за Договором у розмірі 173 000,00 грн.

Позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення від 02.09.2013 про відмову в продовженні дії Договору та повернення обладнання, що передано в оренду за Договором. Докази направлення вказаного листа додано до матеріалів справи.

У ході судового розгляду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю.

Відповідачем зазначено, що договір оренди між сторонами укладений не був, а надана позивачем до матеріалів справи копія Договору не має юридичної сили. Проте, судом враховано, що вказаним твердженням відповідача суперечать докази, що надані до матеріали справи, а саме: акт приймання-передачі обладнання від 01.10.2012 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.03.2013 № ОУ-0000003, які містять посилання на реквізити Договору. Відтак, підписуючи вказані документи відповідачем визнано існування Договору від 01.10.2012 № 1/10.

При цьому, судом враховано, що позивачем не заперечується підпис його представника на акті від 01.10.2012, а також не заперечується ні підпис представника, ні печатка відповідача на акті від 28.03.2013 № ОУ-0000003.

Крім того, обладнання позивачем фактично передано в оренду і у даний момент знаходиться у відповідача, що неодноразово підтверджувалось відповідачем у ході розгляду справи як у поясненнях представника у судових засіданнях і у твердженнях відзиву, так і в наданих відповідачем суду письмових доказах.

Також, за твердженнями відзиву, відповідно до усної домовленості між сторонами, орендна плата мала сплачуватись безготівковим розрахунком або готовою продукцією. Відповідачем, за твердженнями відзиву, з лютого 2013 року сплата орендної плати за оренду спірного обладнання здійснювалась готовою продукцією, а саме: цеглою будівельною, на підтвердження чого відповідачем надано копії видаткових накладних.

До матеріалів справи відповідачем додано копію договору оперативної оренди обладнання від 01.10.2012, що підписаний відповідачем в односторонньому поряду та скріплений відбитком печатки підприємства. Відповідачем зазначено, що другий примірник Договору передано позивачу, але ним не підписано. Доказів зазначених обставин до матеріалів справи не додано.

Відповідно пункту 5.2. договору, примірник якого надано відповідачем, орендна плата сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або готовою продукцією (цеглою).

Позивачем заперечено існування вказаного договору. Оскільки, наданий примірник підписано в односторонньому порядку відповідачем, докази передачі іншого примірника позивачу відсутні у матеріалах справи, судом не взято до уваги вказаний документ як належний та допустимий письмовий доказ наявності такого договору між сторонами.

За твердженнями позивача, між сторонами відсутні будь-які угоди або акти про взаємозалік зустрічних вимог. Доказів протилежного до матеріалів справи не додано.

До тверджень відповідача про наявність договору між сторонами про розрахунок за оренду поставкою цегли суд ставиться критично, оскільки жодних доказів погодження сторонами у двосторонньому порядку умов розрахунку, про які ним стверджується, до матеріалів справи не додано.

Крім того, видаткові накладні, копії яких додано до матеріалів справи відповідачем на підтвердження оплати оренди цеглою, не містять вказівки на те, що дані поставки товару здійснюються в рахунок оплати заборгованості з орендної плати або будь-якого іншого посилання на Договір, відтак, поставка товару за наданими видатковими накладними є окремими правовідносинами між сторонами з поставки товару і не має зв'язку з правовідносинами між позивачем та відповідачем з оренди обладнання.

Відповідачем додана до матеріалів справи копія довідки від 12.08.2014 № 116/220/05521718 Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про результати зустрічної звірки з питань взаємовідносин відповідача з позивачем за період з 01.06.2012 до 31.05.2014. Проте, інформація, що наведена у вказаній довідці підтверджує тільки факт існування відносин між сторонами з оренди автомата різального та відображення відповідачем господарських операцій з отримання послуг з оренди у своїх податкових зобов'язаннях та не підтверджує тих обставин, про які стверджує відповідач надаючи цей доказ - відсутність боргу за оренду у зв'язку з врахуванням в її оплату поставки цегли.

Відповідно до відомостей, що викладені в довідці станом на 31.05.2014, згідно з бухгалтерським обліком відповідача, кредиторська заборгованість перед позивачем за рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів» складала 772 044,15 грн., в т.ч. послуги з оренди обладнання в сумі 113 000,00 грн.

Вищезазначене суперечить твердженням відповідача про відсутність правовідносин з оренди обладнання та одночасно про твердження відповідача про здійснення розрахунку за оренду обладнання готовою продукцією.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на матеріали справи та вищевикладені висновки суду, на підставі частини 1 статті 43, частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що примірник договору оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 № 1/10, що наданий позивачем у належним чином засвідченій копії, містить підписи та відбитки печаток обох сторін, судом взято до уваги вказаний примірник як письмовий доказ при розгляді справи.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами як відсутність взагалі договірних відносин з оренди спірного обладнання, так і наявність їх на тих умовах, що визначені у тексті договору, що наданий відповідачем, а, отже, не доведено відсутність заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати за оренду обладнання на умовах Договору, що наданий позивачем, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 173 000,00 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Всупереч вимогам законодавства та умовам Договору, після закінчення терміну дії Договору, відповідач обладнання позивачу за актом прийому-передачі не повернув.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

На підставі вказаної норми Цивільного кодексу України, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 240 000,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення з жовтня 2013 року до травня 2014 року.

Судом враховано, що передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині 2 статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки, термін дії Договору закінчився 01.10.2013, а обладнання позивачу не повернено, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Судом перевірено правильність розрахунку неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, що здійснений позивачем, та встановлено, що позивачем розрахунок здійснено вірно. Позовна вимога про стягнення з відповідача 240 000,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди судом враховано правову позицію, що викладена у підпункті 5.4. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» від 29.05.2013 № 12.

У ході судового розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз акту приймання-передачі обладнання від 01.10.2012 та актів здачі-прийняття робіт від 31.10.2012 № ОУ-0000004, від 27.11.2012 № ОУ-0000005, від 27.12.2012 № ОУ-0000008, від 29.01.2013 № ОУ-0000001, від 26.02.2013 № ОУ-0000002, від 28.03.2013 № ОУ-0000003.

При розгляді вказаного клопотання відповідача, судом враховано таке.

Ні договором між сторонами, ні актами чинного законодавства не передбачено обов'язковості складання щомісячних актів здачі-прийняття робіт (послуг) для даних правовідносин, крім того, у вказаних актах відповідач заперечує не підпис власного представника чи відбиток своєї печатки, а те, чи здійснено підпис особисто директором позивача та справжність печатки позивача, з огляду на що, судом враховано, що позивачем підпис свого представника не заперечено, що представником позивача також підтверджено у судовому засіданні.

Щодо акту приймання-передачі обладнання від 01.10.2012, підписання якого має правові наслідки для правовідносин з оренди, відповідач також ставить питання справжності підпису представника і печатки позивача, що оцінюється судом аналогічно до вищевикладеного, але, крім того, заявляє про проведення експертизи печатки відповідача на ньому, стосовно чого судом враховано таке.

У ході судового розгляду справи, у відповідача не виникало заперечень щодо дійсності вказаних акту приймання-передачі обладнання та актів здачі-прийняття робіт, представником відповідача неодноразово зазначалось, що обладнання передано позивачем відповідачу та на даний час знаходиться у відповідача, представники сторін заявляли про намагання повернути спірне обладнання відповідачем позивачу у добровільному порядку, під час судового розгляду спору, зокрема, відповідачем надано лист директора відповідача, що складений протягом часу між двома судовими засіданнями, який адресований позивачу і в якому викладено пропозицію отримати спірне майно на території відповідача, з актом повернення майна, що підписаний з боку відповідача та з доказами направлення такого листа позивачу у додатку.

Більше того, відповідачем не обґрунтовано, які обставини має встановити суд, дослідивши справність печатки відповідача на вказаному акті, оскільки передача майна на умовах оренди позивачем відповідачу та наявність цього майна на даний момент у відповідача, відповідачем не заперечується.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право сторони змінювати свої пояснення щодо обставин справи, на що, зокрема, звернуто увагу в абзаці 6 підпункту 2.5.1 пункту 2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта є видом доказу, на підставі якого суд може встановити наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не зазначено, наявність яких саме обставин, що мають значення для розгляду даної справи, підлягає встановленню шляхом отримання висновку судового експерта.

З огляду на вищевикладене та на підставі частини 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає підстав для призначення судової почеркознавчої та технічної експертиз із зазначених відповідачем питань.

У ході судового розгляду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги на суму пені в розмірі 15 693,23 грн. За результатами аналізу заяви позивача, суд дійшов висновку, що вказана заява за правовою природою є відмовою від позовної вимоги про стягнення пені.

Приписами частини 4 статті 22, частин 1, 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відмова позивача від позовних вимог про стягнення пені у даній справі не суперечить законодавству України та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про прийняття часткової відмови позивача від позову та припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15 693,23 грн. пені у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог та прийняття такої відмови судом.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 3 313,07 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20 209,23 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 3 313,07 грн. 3 % річних та 20 209,23 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з тим, що відповідачем не повернуто майно після закінчення дії Договору, позивач заявляє позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовано нормами статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Спірне обладнання належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.09.2012 № 64 вказаного обладнання позивачем та актом прийняття устаткування від 26.09.2012 (копії додано до матеріалів справи).

Позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 02.09.2013 про відмову в продовженні дії Договору та повернення обладнання, що передано в оренду за Договором. Докази направлення вказаного листа додано до матеріалів справи.

Проте, на момент розгляду справи обладнання знаходиться у відповідача, що підтверджується протоколом доступу до речей від 12.12.2013, що складений старшим слідчим слідчого відділу Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Шевченком І.В. в межах кримінального провадження № 12013100030005279, та не заперечувалось відповідачем у ході судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є незаконне зберігання, а не набуття відповідачем орендованого майна, оскільки термін дії Договору, що укладений між сторонами, закінчився, а, отже, відпала правова підстава користування та володіння відповідачем орендований майном.

Крім того, положенням статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При порушенні орендарем обов'язку з повернення майна орендодавцю після припинення договору оренди, підлягає захисту право орендодавця на повернення йому майна судом. Рішення суду виконується відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у примусовому порядку. Вимога про зобов'язання орендаря повернути майно, не може бути виконана у примусовому порядку, як і не є способом захисту цивільного права, визначеного статтею 16 Цивільного кодексу України. Примусове виконання обов'язку в натурі як спосіб захисту цивільного права, обумовлений статтею 16 Цивільного кодексу України відповідає вимозі про витребування майна.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 13.02.2014 у справі № 914/3025/13.

Отже, позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягає задоволенню.

Відповідно до майнової вимоги у розмірі 452 215,53 грн., судовий збір мав бути сплачений у розмірі 9 044,31 грн., оскільки згідно з Законом України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір має бути у розмірі 2 % ціни позову та не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Проте, з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.06.2014 № NOTOR54506 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 9 045,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Крім того, за вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння судовий збір мав бути сплачений у розмірі 2 266,67 грн. - 2% від вартості спірного майна.

Проте, з наявної у матеріалах справи квитанції від 25.06.2014 № NOTOR54566 вбачається, що судовий збір сплачено позивачем у розмірі 2 267,00 грн., тобто, більшому, ніж передбачено законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1, частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (у розмірі переплаченої суми).

Відтак, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 1,02 грн. судового збору.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вказану правову позицію викладено у підпункті 5.2. пункту 5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7.

Відшкодування решти судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 11 310,98 грн., у зв'язку з тим, що, за висновками суду, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. К.Лібкнехта, 153, код ЄДРПОУ 05521718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Курсова, 22, кв. 28, код ЄДРПОУ 38168858) 173 000 (сто сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості, 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. неустойки за користування майном за час прострочення, 3 313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 07 коп. 3 % річних, 20 209 (двадцять тисяч двісті девять) грн. 23 коп. та 11 310 (одинадцять тисяч триста десять) грн. 98 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" 15 693,23 грн. пені.

4. Витребувати з чужого незаконного володіння Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. К.Лібкнехта, 153, код ЄДРПОУ 05521718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Курсова, 22, кв. 28, код ЄДРПОУ 38168858) автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник «СМЗ «Прогрес».

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Курсова, 22, кв. 28, код ЄДРПОУ 38168858) з державного бюджету 1 (одна) грн. 02 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з квитанцією від 25.06.2014 № NOTOR54566.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.09.2014.

Суддя С.О. Саванчук