Постанова

від 03.02.2015 по справі 911/2576/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 911/2576/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

секретар Бурдейна Н.В.

за участю представників:

від позивача - Дудник А.В. (представник за довіреністю)

від відповідача - Здоровєйщева Т.Ю. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів"

на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р.

у справі № 911/2576/14 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив"

до Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів"

про стягнення 433915,88 грн. та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" про стягнення 433915,88 грн., з яких: 173000,00 грн. основного боргу, 240000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, 15693,23 грн. пені, 3313,07 грн. 3 % річних, 1909,58 грн. інфляційних втрат та витребування з чужого незаконного володіння майна - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес".

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 р. №1/10 щодо повноти та своєчасності внесення орендної оплати, внаслідок чого і виникла заборгованість та повернення обладнання після закінчення терміну дії договору оренди.

29.07.2014 р. позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 173000,00 грн. основного боргу, 240000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, 15693,23 грн. пені, 3313,07 грн. 3 % річних, 20209,23 грн. інфляційних втрат та витребувати з чужого незаконного володіння майно - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес".

27.08.2014 р. позивач звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 173000,00 грн. основного боргу, 240000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, 3313,07 грн. 3 % річних, 20209,23 грн. інфляційних втрат та витребувати з чужого незаконного володіння майно - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес".

Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 позов задоволено частково. Стягнуто із Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" 173000 (сто сімдесят три тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості, 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. неустойки за користування майном за час прострочення, 3313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 07 коп. 3 % річних, 20209 (двадцять тисяч двісті дев'ять) грн. 23 коп. та 11310 (одинадцять тисяч триста десять) грн. 98 коп. судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення з Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" 15693,23 грн. пені. Витребувано з чужого незаконного володіння Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник "СМЗ "Прогрес". Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив" з державного бюджету 1 грн. 02 коп. судового збору, що зайво сплачений згідно з квитанцією від 25.06.2014 № NOTOR54566.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Спільне підприємство "Завод будівельних матеріалів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 03.11.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Авдеєв П.В.) від 02.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2014 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Авдеєв П.В.) від 02.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 23.12.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. змінено склад судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 22.12.2014 р. прийнято апеляційну скаргу Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" на рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.12.2014 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.12.2014 р., відповідно до ст.77 ГПК України, було оголошено перерву на 03.02.2015 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Буд Актив", як орендодавцем, та Спільним підприємством "Завод будівельних матеріалів", як орендарем, було укладено договір оперативної оренди обладнання №1/10 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування обладнання - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес", договірна вартість майна - 113333,33 грн. (далі - обладнання).

Відповідно до п. 3.2. Договору, передача майна в оренду здійснюється повноважними представниками сторін за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 4.2. Договору, термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору за 30 днів до дати закінчення терміну оренди.

В п.5.1, п.5.2 Договору сторони погодили, що розмір орендних платежів складає 15000,00 грн. за кожний місяць оренди. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щорічно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 11.1. Договору).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі обладнання, 01.10.2012 р. позивачем передано, а відповідачем прийнято обладнання, а саме: автомат різальний роторного типу (обладнання нове і пригодне до експлуатації), згідно договору оренди №1/10 від 01.10.2012 р. Вказаний акт підписаний представниками та скріплений відбитками печаток обох сторін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, за клопотанням представника відповідача, представником позивача було надано суду для огляду оригінал вказаного акту.

За період з жовтня 2012 р. по березень 2013 р. сторонами складалися акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2012 №ОУ-0000004 на суму 8000,00 грн., від 27.11.2012 №ОУ-0000005 на суму 15000 грн., від 27.12.2012 №ОУ-0000008 на суму 15000,00 грн., від 29.01.2013 №ОУ-0000001 на суму 15000,00 грн., від 26.02.2013 №ОУ-0000002 на суму 15000,00 грн. та від 28.03.2013 №ОУ-0000003 на суму 15000,00 грн., що підписані представниками та скріплені відбитками печаток обох сторін.

За період з квітня до вересня 2013 року сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підписувались.

Водночас колегія суддів зазначає, що складання вказаних актів не передбачено умовами Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орендної плати, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості у розмірі 173000,00 грн. (загальний розмір орендної плати за Договором з жовтня 2012 року по вересень 2013 року).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 173000,00 грн. за період з жовтня 2012 року по вересень 2013 року

Відповідачем орендна плата за вказаний період у розмірі 173000,00 грн. не сплачена.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність договірних відносин на умовах зазначених в договорі №1/10 від 01.10.2012 р. Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договір оренди від 01.10.2012 р. був анульований, оскільки між сторонами було досягнуто усної домовленості, відповідно до якої орендна плата мала сплачуватись готовою продукцією - цеглою.

Проте, вказані твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: актом приймання-передачі обладнання від 01.10.2012 р. та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.03.2013 №ОУ-0000003, які містять посилання на реквізити договору №1/10 від 01.10.2012 р., підписуючи які відповідачем визнано існування договору від 01.10.2012 №1/10.

Посилання відповідача на те, що з лютого 2013 року сплата орендної плати за оренду спірного обладнання здійснювалась готовою продукцією, а саме: цеглою будівельною, на підтвердження чого відповідачем надано копії видаткових накладних та копію договору оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 р. (підписаний відповідачем в односторонньому порядку та скріплений відбитком печатки підприємства), відповідно пункту 5.2. якого орендна плата сплачується шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або готовою продукцією (цеглою) є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними та допустимим доказами.

Враховуючи те, що видаткові накладні, копії яких додано до матеріалів справи відповідачем на підтвердження оплати оренди цеглою, не містять вказівки на те, що дані поставки товару здійснюються в рахунок оплати заборгованості з орендної плати або будь-якого іншого посилання на договір, колегія суддів вважає, що поставка товару за наданими видатковими накладними є окремими правовідносинами між сторонами з поставки товару і не має зв'язку з правовідносинами між позивачем та відповідачем з оренди обладнання.

Позивач заперечує проти існування договору оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 р., примірник якого надано відповідачем.

Оскільки наданий примірник договору підписано в односторонньому порядку відповідачем, докази передачі іншого примірника позивачу відсутні у матеріалах справи, колегією суддів не приймається до уваги вказаний документ як належний та допустимий письмовий доказ наявності такого договору між сторонами.

Жодних доказів погодження сторонами у двосторонньому порядку умов розрахунку, про які стверджує відповідач, суду не додано. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо укладання між сторонами будь-яких угод або складання актів про взаємозалік зустрічних вимог.

Враховуючи те, що примірник договору оперативної оренди обладнання від 01.10.2012 №1/10, що наданий позивачем у належним чином засвідченій копії, містить підписи та відбитки печаток обох сторін, судом взято до уваги вказаний примірник як письмовий доказ при розгляді справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з інформації, що наведена у доданій відповідачем до матеріалів справи копії довідки від 12.08.2014 №116/220/05521718 Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про результати зустрічної звірки з питань взаємовідносин відповідача з позивачем за період з 01.06.2012 до 31.05.2014. підтверджується тільки факт існування відносин між сторонами з оренди автомата різального та відображення відповідачем господарських операцій з отримання послуг з оренди у своїх податкових зобов'язаннях та не підтверджується тих обставин, про які стверджує відповідач надаючи цей доказ - відсутність боргу за оренду у зв'язку з врахуванням в її оплату поставки цегли.

Відповідно до відомостей, що викладені в довідці станом на 31.05.2014, згідно з бухгалтерським обліком відповідача, кредиторська заборгованість перед позивачем за рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками товарів" складала 772044,15 грн., в т.ч. послуги з оренди обладнання в сумі 113000,00 грн.

Твердження відповідача, викладене в апеляційній скарзі, про те, що акт прийому-передачі від 13.08.2013 р., яким передано спірне майно скаржнику, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, підтверджує розрахунок за оренду майна в повному обсязі є безпідставним та таким, що не підтверджується належними та допустимим доказами. В матеріалах відсутній акт від 13.08.2013 р., на який посилається відповідач.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання по оплаті за договором, відповідачем не доведено відсутність заборгованості перед позивачем зі сплати орендної плати за оренду обладнання на умовах договору №1/10 від 01.10.2012 р., позовна вимога про стягнення з відповідача 173000,00 грн. заборгованості з орендної плати є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідач 240000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення, 3313,07 грн. 3 % річних, 1909,58 грн. інфляційних втрат та витребування з чужого незаконного володіння майна - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес".

Згідно з пунктом 8.1. Договору, після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 15 календарних днів повернути обладнання орендодавцю за актом прийому-передачі разом з технічною документацією, якщо остання передавалась орендарю. Орендодавець власними силами та за власний рахунок вивозить обладнання протягом 10 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі.

Згідно з п. 4.2. Договору, термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору за 30 днів до дати закінчення терміну оренди.

02.09.2013 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення про відмову в продовженні дії Договору та повернення обладнання, що передано в оренду за Договором. Докази направлення та отримання відповідачем вказаного листа містяться в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що всупереч вимогам законодавства та умовам Договору, після закінчення терміну дії Договору, відповідач обладнання позивачу за актом прийому-передачі не повернув, що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

На підставі вказаної норми, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 240000,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення з жовтня 2013 року по травень 2014 року.

Оскільки термін дії Договору закінчився 01.10.2013 р., а обладнання позивачу не повернуто, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в розмірі 240000 грн. є вірним.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 240000,00 грн. неустойки за користування майном за час прострочення підлягає задоволенню.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач фактично відмовився від позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 15693,23 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно прийнято часткову відмову позивача від позову та припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 15693,23 грн. пені, у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог, що не суперечить законодавству України та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання суму трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів вважає розрахунок сум інфляційних втрат, трьох відсотків річних заявлених до стягнення, вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3313,07 грн. - 3 % річних та 20209,23грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 11.10.2013 р. по 31.05.2014 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення майна позивачу обґрунтовано нормами статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. При цьому позивач посилається на закінчення строку дії Договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне обладнання належить позивачу на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.09.2012 №64 вказаного обладнання та актом прийняття устаткування від 26.09.2012 (копії яких містяться в матеріалах справи).

Як зазначено вище, 02.09.2013 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист-повідомлення про відмову в продовженні дії Договору та повернення обладнання, що передано в оренду за Договором. Докази направлення та отримання відповідачем вказаного листа містяться в матеріалах справи.

Проте, на момент розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції обладнання знаходиться у відповідача, що підтверджується протоколом доступу до речей від 12.12.2013, що складений старшим слідчим слідчого відділу Білоцерківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області Шевченком І.В. в межах кримінального провадження №12013100030005279, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

При цьому, частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Підставою для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є незаконне зберігання, а не набуття відповідачем орендованого майна, оскільки термін дії Договору, що укладений між сторонами, закінчився, а, отже, відпала правова підстава користування та володіння відповідачем орендований майном.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом. При порушенні орендарем обов'язку з повернення майна орендодавцю після припинення договору оренди, підлягає захисту право орендодавця на повернення йому майна судом. Рішення суду виконується відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" у примусовому порядку. Вимога про зобов'язання орендаря повернути майно, не може бути виконана у примусовому порядку, як і не є способом захисту цивільного права, визначеного статтею 16 Цивільного кодексу України. Примусове виконання обов'язку в натурі як спосіб захисту цивільного права, обумовлений статтею 16 Цивільного кодексу України відповідає вимозі про витребування майна.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 13.02.2014 у справі № 914/3025/13.

З огляду на викладене, позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння майна - автомат різальний роторного типу, модель СП5М, виробник ПАО "СМЗ "Прогрес" є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Завод будівельних матеріалів" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 р. у справі №911/2576/14- без змін.

2. Матеріали справи №911/2576/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко