Постанова

від 31.01.2007 по справі 20-12/145

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/145

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 20-12/145  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:                                Кравчука Г.А.

суддів:                                Мачульського Г.М.

                               Шаргала В.І.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк"

на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід 12.10.2006р.

у справі                                    № 20-12/145

господарського судум. Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк"

доДержавного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку"

проспонукання продовжити договір оренди

за участю представників

- позивача:Кочергіної Ю.М. (довіреність від 09.01.2007р.)

- відповідача:Барабина Д.В. (довіреність від 26.09.2006р.), -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 13.09.2006р. (суддя Харченко І.А.) позов задоволено повністю, постановлено визнати право користування групою інвентарних об'єктів дослідного полігону у тому числі нерухомим та іншим індивідуально визначеним майном у складі технічної будівлі (Літера А) площею 340, 4 кв.м, прибудови (літера а, а1) площею 20, 2 кв. м, лабораторним корпусом (літера Б) площею 125, 7 кв.м, прибудови (літера б1) площею 42, 2 кв. м, арочним складом (літера В) площею 273 кв.м, контрольно-пропускним пунктом (літера Г) площею 24, 7 кв.м, складом дерев'яним (літера Д) площею 75, 7 кв.м, ж/б забором (літера №2,3,4), металевими воротами (літера 1), водопровідними мережами (інв. №12401), електромережами (інв. №12402), електромережами повітряними (інв. №12403), тепломережами (інв. №12404), каналізаційними мережами (інв. №12405), телефонно-кабельними мережами (інв. №12406), розташованими за адресою: м. Севастополь, вул. Катерна, 45, на умовах договору оренди державного майна №393/05 від 09.07.2003р. на той же строк та на тих же умовах. Також постановлено стягнути з Державного підприємства "Конструкторське бюро радіозв'язку" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк" 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Антонової І.В., суддів Гонтаря В.І., Фенько Т.П.) рішення Господарського суду м. Севастополя від 13.09.2006р. скасовано, та прийнято нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк" відмовлено.

В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. і залишити в силі рішення Господарського суду м. Севастополя від 13.09.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", п.п. 3, 19, 38, 78 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ №1155 від 17.08.2002р., ст.ст. 4-2, 4-3, 43 Господарського процесуального кодексу України.

          Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Постанову прийнято 31.01.2007р. у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні 24.01.2007р. перервою.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 09.07.2003р. між Державним підприємством "Конструкторське бюро радіозв'язку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк" укладено договір №393/05 оренди державного майна. Відповідно до умов договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду групу інвентарних об'єктів дослідного полігону, а саме: технічну будівлю (літера А) площею 340, 4 кв.м, прибудову (літера а, а1) площею 20, 2 кв.м, лабораторний корпус (літера Б) площею 125, 7 кв.м, прибудову (літера б1) площею 42, 2 кв.м, арочний склад (літера В) площею 273 кв.м, контрольно-пропускний пункт (літера Г) площею 24, 7 кв.м, склад дерев'яний (літера Д) площею 75, 7 кв.м, ж/б забір (літера №2,3,4), металеві ворота (літера 1), водопровідні мережі (інв. №12401), електромережі (інв. №12402), електромережі повітряні (інв. №12403), тепломережі (інв. №12404), каналізаційні мережі (інв. №12405), телефонно-кабельні мережі (інв. №12406). Строк дії договору визначений сторонами терміном в три роки з моменту підписання договору. Протягом дії договору позивач, за погодженням з відповідачем, здійснював поліпшення орендованого майна. Після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватись орендованим майном та здійснювати оплату за оренду майна відповідачеві. Крім того позивач, дійшовши висновку про порушення його прав відповідачем, звернувся до господарського суду з позовом про визнання права користування орендованим майном на умовах договору оренди державного майна №393/05 від 09.07.2003р. на той же строк і на тих же умовах.

Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що відповідно до умов договору він припиняється після закінчення строку, на який він був укладений. Також, як зазначено в постанові, відповідач направляв заяву і повідомлення про припинення спірного договору як на юридичну, так і на фактичну адресу позивача, що, згідно висновків апеляційного господарського суду, є підтвердженням відсутності у відповідача наміру продовжувати дію спірного договору оренди.

Однак доводи суду апеляційної інстанції не спростовують доводів та висновків суду першої інстанції.

Місцевий господарський суд в обґрунтування свого рішення про задоволення позову послався на те, що відповідачем не надсилались позивачу повідомлення щодо припинення договору оренди, і останній таких не отримував. Крім того, як зазначено в рішенні, відповідач надав суду копію ухвали Господарського суду м. Севастополя по справі №20-2/332 від 04.08.2006р. про розірвання договору оренди №393/05 від 09.07.2003р., що було оцінено судом як визнання відповідачем наявності такого договору як діючого. Також, як зазначено в рішенні, позивач продовжує користуватися орендованим майном та належним чином платити орендну плату по спірному договору. Пославшись на приписи Роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/237 від 25.05.2000р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та ст. 17 зазначеного Закону місцевий господарський суд дійшов до висновків про законність і обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України. Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено місцевим господарським судом наймач продовжував користуватися майном після закінчення строку договору оренди. Таким чином за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Факт користування майном після закінчення строку договору оренди вбачається із актів огляду.

Також, суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду щодо того, що відсутні докази вважати про отримання позивачем повідомлень щодо припинення договору оренди, як і про надіслання їх позивачу, враховуючи що між сторонами існувала переписка з приводу проведення інвентаризації об'єктів оренди.

Крім того, з ухвали Господарського суду м. Севастополя по справі №20-2/332 від 04.08.2006р. про розірвання договору оренди №393/05 від 09.07.2003р., вбачається наявність існування такого договору як діючого і після закінчення термінів, визначених у ньому.

Як встановлено судами після закінчення строку дії договору позивач продовжував користуватись орендованим майном та здійснювати оплату за оренду майна відповідачеві.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує також те, що  відповідач приймав таку плату за оренду майна, з позовами про виселення позивача не звертався, а доводи суду апеляційної інстанції не спростовують висновків місцевого господарського суду щодо того, що відповідачем не надсилались позивачу повідомлення щодо припинення договору, і останній їх не отримував.

Отже, при ухваленні рішення суд першої інстанцій дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалене ним рішення підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Герцог Люк" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.10.2006р. у справі № 20-12/145 Господарського суду м. Севастополя скасувати, а рішення Господарського суду м. Севастополя від 13.09.2006р. у цій справі залишити в силі.

Головуючий                                                                            Г. Кравчук

С у д д і                                                                                     Г. Мачульський

                                                                                                        В. Шаргало