Ухвала

від 27.06.2014 по справі 922/4513/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"27" червня 2014 р. Справа № 922/4513/13

Вх. номер 4513/13

Суддя господарського суду Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федорова К.О.

за участі представників сторін:

заявника (боржника) - Бондарь І.А., дов. б/н від 01.02.14 р.;

стягувача - не з'явився;

розглянувши заяву ТОВ "КП Полігон" про відстрочку виконання рішення у справі за позовом: ТОВ "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ", м. Харків

до ТОВ "КП Полігон", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.14 р., визнано недійсним пункт 8.7 договору лізингу №/1-0104 від 01.04.2013 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КП Полігон", позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробничий Центр Технологія ЛГМ" майно, передане ТОВ КП "Полігон" у лізинг за договором №/1-0104 від 01.04.2013 р., відповідно до додатку №1 до договору, на загальну суму 340000,00 грн., а саме: перетворювач тиристорний у кількості 1 одиниця, вартістю 170000,00 грн. (без ПДВ), водоохолоджувальні кабелі у кількості 2 одиниць, вартістю 10000,00 грн. (без ПДВ), двигун перевороту у кількості 2 одиниць, вартістю 2000,00 грн. (без ПДВ), редуктор перевороту RZS у кількості 2 одиниць, вартістю 10000,00 грн. (без ПДВ), корпус з індуктором у кількості 2 одиниць, вартістю 76333,33 грн. (без ПДВ), опори у кількості 2 одиниць, вартістю 1000,00 грн. (без ПДВ), щит управління переворотом у кількості 1 одиниця, вартістю 1000,00 грн. (без ПДВ), кабель мідний 10x4 довжиною 15 метрів, вартістю 500,00 грн. (без ПДВ), шафа розподільна (2 маг. пускачі) у кількості 1 одиниця, вартістю 1000,00 грн. (без ПДВ), насос К20/30 з електродвигунами у кількості 2 одиниць, вартістю 6000,00 грн. (без ПДВ), блоки (опори) у кількості 4 одиниць, вартістю 2000,00 грн. (без ПДВ), візок у кількості 1 одиниця, вартістю 500,00 грн. (без ПДВ), ваги електронні CERTUS Hercules CHК-60А5 НВП 500кг у кількості 1 одиниця, вартістю 3000,00 грн. (без ПДВ), суму боргу зі сплати лізингових платежів у розмірі 56200,00 грн., пеню в сумі 244,33 грн., 3% річних в сумі 293,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 7934,76 грн.

На виконання вищезазначеного рішення, 24.12.13 р., судом був виданий відповідний наказ.

19.06.14 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.14 р., прийнято заяву та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.06.14 р.

Представник заявника в судовому засідання 27.06.14 р. підтримав свою заяву, просив відстрочити виконання рішення на один рік.

Представник стягувача в судове засідання 27.06.14 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника боржника, суд встановив наступне.

Як вже було зазначено, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.14 р., судом був виданий відповідний наказ.

Зазначене рішення в частині передачі майна, переданого ТОВ "КП Полігон" у лізинг за договором №Л-0104 від 01.04.13 р. боржником виконано, що підтверджується відповідним актом повернення (а.с. 125), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, вищевказане рішення залишилось невиконаним в частині стягнення з ТОВ "КП Полігон" суми боргу зі сплати лізингових платежів у розмірі 56200,00 грн., пені в сумі 244,33 грн., 3% річних в сумі 293,70 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 7934,76 грн.

19.06.14 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" звернулось до суду із заявою про відстрочку виконання судового рішення господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13 на один рік.

В обґрунтування своєї заяви боржник посилається на складне фінансове становище, яке зумовлено, зокрема, затримкою розрахунків третіх осіб з боржником за договором поставки № 303 від 29.04.2011р. та договором № 2207/1-13 від 22.07.2013р. Загальна сума, яку ТОВ "КП Полігон" мав би отримати за даними договорами становить 134782,44 грн. Боржник зазначив, що здійснення виплат за вищевказаними договорами ускладнюється воєнними діями в Донецькій області та ворожими відносинами між Україною та Російською Федерацією. Крім того, боржник зауважив, що на сьогодні на рахунку ТОВ "КП Полігон" є всього 345,93 грн., що підтверджується відповідною банківською довідкою (а.с. 123).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

В свою чергу суд зазначає, що процесуальний закон не надає визначення виняткового випадку, а тому це поняття е оціночним. Згідно висновків Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013 року, Конституційний Суд України зазначив, що підставою для застосування статті 36 Закону є наявність об'єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. За судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 7.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Як вказано у п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.

Суд зазначає, що затримка розрахунків третіх осіб з боржником за договором поставки № 303 від 29.04.2011р. та договором № 2207/1-13 від 22.07.2013р., не є винятковими обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України, які викликають необхідність надання відстрочки, виходячи з наступного.

Ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у боржника із виконанням рішення суду охоплюються його (ТОВ "КП Полігон") підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик на стягувача шляхом надання відстрочки виконання судового рішення.

Крім того, боржник не зазначаючи ані строків виконання грошових зобов'язань за вищезазначеними договорами, ані порядку їх виконання, тем не менш, просить відстрочити виконання рішення суду саме на один рік.

При цьому боржником не обґрунтовано та не надано пояснень стосовно проведення ним дій на повернення заборгованості за вищевказаними договорами, які були укладені ще в 2011 та 2013 роках.

Таким чином, ТОВ "КП Полігон" не надано документів в підтвердження з'явлення можливості виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13 через один рік.

Посилання боржника на те, що сплата грошових коштів, відповідно до зазначеного рішення господарського суду Харківської області, призведе до неспроможності сплати податків, а це потягне за собою стягнення штрафу, пені і, відповідно, припинення господарської діяльності боржника судом не враховуються, оскільки жодного доказу в підтвердження вищевикладеним обставинам ТОВ "КП Полігон" подано не було.

Рішення про відстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Таким чином, оцінюючи встановлені по справи обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання відстрочки.

Крім того, згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

При прийнятті рішення, судом також враховуються негативні наслідки для стягувача в його господарській діяльності після надання відстрочки виконання рішення, яке не виконується боржником вже на протязі майже шести місяців.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що доводи боржника та наявні у матеріалах справи докази не підтверджують наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк, у зв'язку з чим заява про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 124 Конституції, п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", ст. 625 ЦК України ст.ст. 1, 22, 32, 33, 36, 43, 86, 121 господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 09.12.13 р. по справі №922/4513/13 - відмовити.

Суддя Інте Т.В.