Постанова

від 25.01.2007 по справі 20-12/071

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/071

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 січня 2007 р.                                                                                   № 20-12/071  

                    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей", м. Севастополь

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006

у справі№ 20-12/071 господарського суду м. Севастополя

за позовомКримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур", м. Сімферополь

доТовариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей", м. Севастополь

простягнення 74430,85 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей", м. Севастополь

доФілії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" туристсько –оздоровчого комплексу ім. А. В. Мокроусова, м. Севастополь

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур", м. Сімферополь

протлумачення договору від 25.05.2005 №1

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом:Харчук О.Б. за дов. від 09.01.07 №08/01-1

Доповідач: Продаєвич Л.В.

від відповідача за первісним позовом:Гарбар А.В. за дов. від 22.01.07 №01/22

від третьої особи:не з'явилися

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 25.12.2006, надіслана сторонам у справі 02.01.2007 року).

ВСТАНОВИВ:

11.04.2006 року Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур" звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" про стягнення на підставі статей 509, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних у загальній сумі 25103,05грн., а також пені у сумі 51522,07 грн., яка виникла за договором про співробітництво від 25.05.2005 №1 у зв'язку з невиконанням відповідачем його умов щодо сплати за користування каналізаційними, пляжними спорудами та за надані медичні послуги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" у відзиві на позов від 07.06.2006 вважає, що відносно суми основного боргу спір відсутній, а в частині стягнення пені вимоги позивача є неправомірними, оскільки пеню слід було обраховувати виходячи із вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також із застосуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.

В уточненнях на відзив товариство зазначає, що договір підписано особою, яка не мала права його підписувати.

18.08.2006 позивачем до господарського суду подані уточнення до позовних вимог, в яких Кримське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Кримтур" повідомляє про сплату відповідачем суми основного боргу та просить стягнути з останнього пеню у сумі 72398,47 грн., індекс інфляції у сумі 1476,85 грн., 3% річних у сумі 555,53 грн.

Відповідачем уточнені позовні вимоги не визнані з підстав невідповідності розрахунку штрафних санкцій нормам матеріального права.

04.09.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" до господарського суду міста Севастополя заявлена зустрічна позовна заява до Філії Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" Туристсько-оздоровчого комплексу ім. А.В. Мокроусова за участю третьої особи - Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" про тлумачення змісту договору від 25.05.2005 №1 в частині нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, яка прийнята ухвалою господарського суду м. Севастополя від 05.09.2006 та об'єднана з матеріалами справи № 20-12/071 для сумісного розгляду з первісним позовом.

У відзиві на зустрічну позовну заяву Кримське ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" посилається на те, що філія, до якої заявлений позов, не є юридичною особою, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

На думку товариства, тлумачення змісту договору не є необхідним, оскільки пунктом 4.2 договору від 25.05.2005 сторони обумовили відповідальність за невиконання передбачених у пункті 3.1 цього договору зобов'язань у вигляді пені, чітко визначивши її в розмірі - 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 20.09.2006 (суддя: Харченко І.А.) –позов задоволений частково. З ТОВ "База відпочинку "Одіссей" на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" стягнуто 1476,85грн. –індексу інфляції, 3% річних –555,53грн., пені –2069,71грн. та відповідні судові витрати.

В частині стягнення пені у розмірі 70328,76грн. - відмовлено.

Провадження по зустрічному позову ТОВ "База відпочинку "Одіссей" - припинено.

За апеляційними скаргами Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 (судді: Щепанська О.А. –головуючий, Борисова Ю.В., Прокопанич Г.К.) –скасоване в частині відмови у стягненні пені, в цій частині постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволені.

З ТОВ "База відпочинку "Одіссей" на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" стягнуто 36193,23грн. – пені (з урахуванням уточнень до апеляційної скарги).

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду м. Севастополя від 20.09.2006 змінено та викладено його у наступній редакції:

"Стягнути з ТОВ "База відпочинку "Одіссей" на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" індекс інфляції –1476,85грн., 3% річних –555,53грн.

В іншій частині рішення господарського суду м. Севастополя від 20.09.2006 - залишити без змін."

З ТОВ "База відпочинку "Одіссей" на користь Кримського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Кримтур" стягнуті відповідні судові витрати.

Постанова апеляційної інстанції вмотивована умовами укладеного між сторонами договору та приписами статей 551, 525, 526, 627, 629 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, рішення господарського суду м. Севастополя від 20.09.2006 - залишити без змін.

При цьому, товариство вважає, що апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми цивільного законодавства до суб'єктів господарювання, якими є сторони у справі і до яких слід застосовувати Господарський кодекс України, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини.

За цих обставин скаржник наполягає на застосуванні приписів статей 231, 232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Від Кримського ЗАТ по туризму та екскурсіях "Кримтур" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить залишити постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з підстав, якими вмотивована постанова апеляційної інстанції. Зауважує на тому, що постанова ухвалена у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:

В силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти такі докази. Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір про співробітництво від 25.05.2005 №1, предметом якого є спільна участь в експлуатації каналізаційних і пляжних споруд, каналізаційних мереж, території та інфраструктури позивача, а також користування медичним пунктом останнього відпочиваючими Бази відпочинку "Одіссей".

За умовами пункту 3.1 договору відповідач здійснює оплату протягом трьох банківських днів за виставленими позивачем рахунками.

Як правильно встановлено господарськими судами, позивач виконав свої договірні зобов'язання, надавши послуги, за які 10.08.2005, 31.08.2005, 13.09.2005, 14.09.2005 виставлені рахунки за №№16, 17 на суму 16232,53 грн., №27/1 на суму 2416,00 грн., №36 на суму 7200,04 грн., №39 на суму 444,60 грн., на загальну суму - 26293,17 грн.

З урахуванням здійсненої під час розгляду справи оплати суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню, вимога про стягнення якої ґрунтується на підставі пункту 4.2 договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов'язань.

Згідно з пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами встановлено, що в пункті 4.2 договору про співробітництво від 25.05.2005 №1 сторони передбачили майнову відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу у разі ненадходження грошових коштів в обумовлені пунктом 3.1 договору строки, що відповідає статті 551 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою та статею 230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Статею 6 Цивільного кодексу України встановлена свобода договору, яка може проявлятися у тому, що сторони у договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частина 6 статті 232 цього Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, розмір пені, передбачений сторонами у пункті 4.2 договору від 25.05.2005 №1, не суперечить законодавству, а тому апеляційний господарський суд правильно визнав, що нарахування пені на заборгованість повинна проводитися виходячи із умов договору. Висновки суду про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних і пені ґрунтуються на матеріалах справи та на приписах чинного законодавства. При прийнятті оскаржуваної постанови Севастопольський апеляційний господарський суд вірно застосував норми процесуального та матеріального права, погоджуючись з висновками цього суду колегія суддів зазначає, що наведені в касаційній скарзі доводи товариства ретельно досліджені судом апеляційної інстанції, з наданням їм належної правової оцінки, а тому твердження скаржника не можуть бути підставою для зміни або скасування судового акта.

Згідно з частиною 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Юридична оцінка обставин справи полягає у визначенні норм матеріального права, які підлягають застосуванню з метою встановлення змісту прав та обов'язків сторін у правовідношенні та вирішення спору на підставі оцінки зібраних у справі доказів.

Наведені вище обставини свідчать про відповідність постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 вимогам закону, а тому підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 у справі № 20-12/071 –залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Одіссей" –залишити без задоволення.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Гоголь

Суддя

Л. Продаєвич