Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/11722/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24 вересня 2014 року 14 год. 45 хв. № 826/11722/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом малого підприємства "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 08 серпня 2014 року надійшов позов малого підприємства "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 13 травня 2014 року № 0006502201 та № 0006512201 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою суду від 11 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та доказах на їх обґрунтування, наданих суду у судовому засіданні 08 вересня 2014 року та протягом судового розгляду справи. Пояснила, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

До суду 15 вересня 2014 року через канцелярію від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 15 вересня 2014 року судом задоволено заявлене клопотання та, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 11 березня по 10 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 квітня 2014 року складено акт № 401/26-54-22-01-10/21597031 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 6468741,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2012 року - 1209742,00 грн.; IV квартал 2012 року - 1009750,00 грн.; 2013 рік - 4249249,00 грн., чим порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 42394,00 грн., у тому числі за: серпень 2012 року - 11600,00 грн.; жовтень 2012 року - 27,00 грн.; грудень 2012 року - 2804,00 грн.; лютий 2013 року - 9808,00 грн.; травень 2013 року - 6599,00 грн.; червень 2013 року - 5406,00 грн.; липень 2013 року - 6150,00 грн., чим порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України.

На підставі акту перевірки, 13 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0006502201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6468741,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3234370,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006512201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42394,00 грн. за основним платежем та у розмірі 10598,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані рішення залишені без змін.

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказів від 27 лютого 2014 року № 359 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки" та від 07 квітня 2014 року № 659 "Про продовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки", за наявності повідомлення від 27 лютого 2014 року № 5347/10/26-54-22-01-20 та направлень на перевірку від 11 березня 2014 року № 450/22-01 і від 19 березня 2014 року № 562/22-01.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємому періоді ґрунтується на тому, що позивачем від постачальників-нерезидентів отримано безкоштовний товар (фармацевтичні препарати) загальною вартістю 32116371,29 грн.

Зокрема, протягом перевіряємого періоду позивачем, згідно з вантажно-митною декларацією та інвойсами, отримано товар загальною вартістю 302426080,03 грн., а розрахунки проведено на 270309708,74 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку, різниця між вказаними сумами у розмірі 32116371,29 грн. не обліковується як кредиторська заборгованість перед постачальниками-нерезидентами. Кредиторська заборгованість безпретензійно зменшена на суму у розмірі 32116371,29 грн. Інформація (акти списання, знищення, утилізації лікарських засобів тощо) щодо отримання від постачальників-нерезидентів неякісного, дефектного або бракованого товару на вказану суму у позивача відсутня.

Позивачем, у зв'язку з отриманням від постачальників-нерезидентів кредит-нот, зменшено суму оплати за зовнішньоекономічними контрактами, тобто позивач, за переконанням відповідача, отримав товар, за який не сплатив грошові кошти у загальному розмірі 32116371,29 грн.

Внаслідок безкоштовно отриманого товару позивачем занижено інший дохід на загальну суму 32116371,29 грн.

Вказане порушення, як зазначено в акті перевірки, не вплинуло на визначення податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку тим, що товар придбавався та реалізовувався без ПДВ.

В акті перевірки відповідачем також зазначено про те, що позивачем, у порушення норм ПК України, до складу інших витрат віднесено витрати у загальному розмірі 816570,00 грн., що не пов'язані із веденням власної господарської діяльності, а саме: маркетингові послуги, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-інновації" (далі - ТОВ "Фарм-інновації") ; інформаційно-консультативні послуги, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм" (далі - ТОВ "Центрофарм") ; юридичні послуги, отримані від товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" (далі - ТОВ "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери") .

За переконанням відповідача, отримані маркетингові послуги від ТОВ "Фарм-інновації", інформаційно-консультативні послуги - від ТОВ "Центрофарм" та юридичні послуги - від ТОВ "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", не підтверджені документально.

Проаналізувавши вище викладені обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У міжнародній практиці розрахунків між суб'єктами господарювання під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ, повідомлення, що направляється однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунку останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми.

Тобто, за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що у зв'язку з отриманням кредит-нот від постачальників-нерезидентів у позивача відбулась зміна розміру компенсації за придбані товари.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, згідно з викладеною нормою, продавець здійснює перерахунок доходів, а покупець, яким у даному випадку є позивач, здійснює перерахунок витрат.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати ж операційної діяльності, серед іншого, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зокрема, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У зв'язку з отриманням кредит-нот на уже отриманий товар позивач здійснив перерахунок витрат шляхом коригування (зменшення) собівартості придбаних та реалізованих товарів, що відображено у рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Тобто, позивач правомірно зменшив розмір витрат на придбання товарів, а отже, і собівартість, що призвело до збільшення розміру оподатковуваного прибутку.

Слід зазначити, що нормами ПК України не передбачено подвійного коригування внаслідок зміни розміру компенсації за придбані товари, тобто, при зміні розміру витрат з відповідним відображенням цих операцій у податковому обліку покупець не повинен коригувати дохід, оскільки покупець несе витрати, а не отримує доходи. Доходи, отримані позивачем внаслідок наступного продажу товарів, відповідним чином і відображено у податковому обліку.

З урахуванням здійсненого коригування витрат внаслідок отримання знижок за кредит-нотами за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року позивач збільшив об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32116371,29 грн. та сплатив з нього податок.

Стосовно отриманих позивачем кредит-нот суд зазначає наступне.

Відповідно до додатків № 1 до договорів поставки і продажу № UA 2011/АР/01 та № UA 2011/АР/02, укладених 01 липня 2011 року між позивачем та компанією "Шерінг-Плау Централ Іст АГ" (Швейцарія), компанією "Мерк Шарп енд Доме Ідеа, Інк" (Швейцарія), погоджений бонус та/або фінансова знижка будуть визнані і враховані у виставленому рахунку, кредитному меморандумі/кредитній ноті.

За перевіряємий період позивач отримав кредитні меморандуми (фінансові знижки) від компанії "Шерінг-Плау Централ іст АГ" (Швейцарія) та компанії "Мерк Шарп енд Доме Ідеа, Інк" (Швейцарія) у загальному розмірі 11639635,62 грн.

Додатковою угодою від 23 листопада 2012 року до контракту № Віо-Аро, укладеного 20 листопада 2012 року між позивачем та компанією "Біоноріка СЕ" (Німеччина), передбачено, що на умовах 50% передоплати та 50% з відстрочкою оплати на 21 календарний день від дати поставки товару продавець надає покупцю фінансову знижку у розмірі 15,5% від суми, зазначеної в інвойсі. Знижка надається у вигляді кредит-ноти до кожного інвойсу.

За перевіряємий період позивач отримав кредит-ноти від компанії "Біоноріка СЕ" (Німеччина) у загальному розмірі 13716288,06 грн.

У кредит-нотах, наданих компанією "Біоноріка СЕ" (Німеччина) позивачу за контрактами від 04 січня 2010 року № BNO-3/Ю та № Bio-1/11, зокрема, у кредит-ноті від 17 жовтня 2013 року зазначено знижки, які за обсягами продажів відповідно до вантажно-митної декларації від 17 жовтня 2013 року № 113552 становлять 30699,40 євро.

Вище викладеними обставинами підтверджується факт того, що кредит-ноти, які надавались постачальниками-нерезидентами позивачу, являють собою знижку на придбаний товар та не можуть розцінюватись як безоплатно отримані товари за відсутності вантажно-митних декларацій, оформлених на підставі зазначених кредит-нот.

Стосовно послуг, наданих позивачу його контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.10 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати.

1. Щодо зв'язку маркетингових послуг із господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг,

Позивач, згідно з договором від 03 січня 2012 року № 08-01/12, замовив у ТОВ "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: профілактика та лікування розтягнень шкіри (стрій) у вагітних жінок. Препарат "Rilastil Intensive", виробництво "Institute Ganassini", Італія.

Відповідачем не заперечується, що у процесі надання послуг за договором № 08-01/12 ТОВ "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препаратів "Rilastil". Документально надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 28 вересня 2012 року та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання продукції фірми "Rilastil" у презентаціях ТОВ "Фарм-інновації" підтверджуються також актом про знищення відходів від 22 лютого 2013 року у кількості 126 упаковок та актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів від 09 листопада 2012 року № 2/26- У/12/ОД ТОВ "Український центр поводження з відходами" у зв'язку із закінченням строку придатності, порушення цілісності упаковки, не товарним виглядом.

Твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим, неможливість встановлення зв'язку наданих послуг із господарською діяльністю позивача, є безпідставними, оскільки умовами договору № 08-01/12 не передбачено складання таких звітів та вони не є необхідними відповідно до звичайної ділової практики.

Згідно з договором від 03 січня 2013 року № 11-01/13, позивач замовив у TOB "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: ефективність препарату "Транестат" (виробник "Амоун Фармасьютикал", Єгипет) при запобіганні кровотеч та ризиків кровотеч при посиленні гералізованого або місцевого фібринолізу.

Відповідачем не заперечується, що у процесі виконання робіт за договором № 11-01/13 TOB "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препарату "Транестат". Документально надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 31 грудня 2013 року та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання препарату "Транестат" у презентаціях TOB "Фарм-інновації" підтверджується також актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів 24 упаковок препарату "Транестат" TOB "Український центр поводження з відходами".

Твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим, неможливість встановлення зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача, є безпідставними, так як умовами договору № 11-01/13 не передбачено складання таких звітів та вони не є необхідними відповідно до звичайної ділової практики.

Наявність у штатному розкладі позивача посади директора з маркетингу, асистента директора з маркетингу, менеджерів зі збуту у кількості 6 чоловік, не виключає права позивача отримувати високоякісні маркетингові послуги у незалежних спеціалізованих підрядників. Крім того, в окремих випадках наявність саме незалежних професійних послуг передбачається контрактами з іноземними контрагентами.

У ході судового розгляду справи представник позивача зазначив, що завдяки послугам, наданим TOB "Фарм-інновації" за договорами № 08-01/12 та № 11-01/13, позивач вивів нові продукти на ринок України, чим покращив свою конкурентноздатність та свій фінансовий стан за рахунок доходів від продажів нових продуктів.

Тобто, отримані маркетингові послуги пов'язані із господарською діяльністю позивача та призвели до збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

2. Щодо зв'язку інформаційно-консультативних послуг із господарською діяльністю позивача.

Згідно з договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 01 лютого 2012 року № 1-П-2012, позивач доручив, а TOB "Центрофарм" зобов'язалось надати інформаційно-консультативні послуги у відповідності до потреб позивача відповідно до переліку.

Перелік наданих за договором послуг стосувався, серед іншого: застосування процедури конкурсних торгів на території України, пошук та отримання інформації, щодо проведення та результатів конкурсних торгів, збір та виготовлення необхідних форм та документів для участі у процедурах зовнішніх торгів.

Твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим неможливість встановлення зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача, є безпідставними, оскільки умовами договору № 1-П-2012 не передбачено складання таких звітів.

Як пояснив у ході судового розгляду справи представник позивача, завдяки послугам, наданим TOB "Центрофарм" за договором № 1-П-2012, позивач прийняв участь та вигравав процедури конкурсних торгів, як результат - це сприяло збільшенню оподатковуваного прибутку та на загальну суму сплачених податків.

3. Щодо зв'язку юридичних послуг із господарською діяльністю позивача.

Між позивачем та TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" 01 січня 2010 року укладено договір про надання юридичних послуг № 0514-023, за умовами якого TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" за завданням позивача зобов'язалось надати юридичні послуги належної якості, у тому числі представляти інтереси позивача у судах на підставі виданих довіреностей.

Незважаючи на наявність у штатному розкладі фахівців з вищою освітою, до функціональних обов'язків яких входить застосування на практиці норм чинного українського законодавства, у позивача відсутній власний юридичний департамент, який би відповідав за юридичні питання з урахуванням постійних змін законодавства.

Отримання юридичних послуг, у тому числі від TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", є необхідною страховкою при укладанні нових господарських договорів, внесенні змін до існуючих, що дає можливість уникнути позивачем можливих недобросовісних дій контрагентів та зменшити розмір збитків, які могли бути завдані позивачу.

Тобто, юридичні послуги, надані TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", пов'язані із господарською діяльністю позивача та направлені на збереження прибутків шляхом зменшення втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів.

Враховуючи вище викладені обставини, суд прийшов до висновку, що маркетингові, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача. Такі послуги направлені на отримання доходу від продажу нових продуктів, які ще не представлені на українському ринку, від нових договорів на поставку продукції, які укладаються із переможцями у конкурсних торгах та метою яких є збереження доходів шляхом зменшення можливих втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів.

Отже, зважаючи на пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача та наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, позивач, за переконанням суду, правомірно сформував податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов малого підприємства "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 13 травня 2014 року:

- № 0006502201, яким малому підприємству "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 9703111,50 грн. (Дев'ять мільйонів сімсот три тисячі сто одинадцять гривень п'ятдесят копійок);

- № 0006512201, яким малому підприємству "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 52992,50 грн. (П'ятдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дві гривні п'ятдесят копійок).

3. Присудити на користь малого підприємства "Апофарм" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 21597031) здійснений ним судовий збір у розмірі 487,20 грн. (Чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин