Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/11722/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11722/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Романчук О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Малого підприємства «Апофарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивач - Мале підприємства «Апофарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2014 року №0006502201, №0006512201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з отриманням кредит-нот на уже отриманий товар позивач здійснив перерахунок витрат шляхом коригування (зменшення) собівартості придбаних та реалізованих товарів, що відображено у рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Тобто, позивач правомірно зменшив розмір витрат на придбання товарів, а отже, і собівартість, що призвело до збільшення розміру оподатковуваного прибутку.

Крім того, суд дійшов висновку, що маркетингові, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача. Такі послуги направлені на отримання доходу від продажу нових продуктів, які ще не представлені на українському ринку, від нових договорів на поставку продукції, які укладаються із переможцями у конкурсних торгах та метою яких є збереження доходів шляхом зменшення можливих втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів. Отже, зважаючи на пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача та наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, позивач правомірно сформував податковий кредит.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем у період з 11 березня по 10 квітня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 17 квітня 2014 року складено акт № 401/26-54-22-01-10/21597031 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток у загальному розмірі 6468741,00 грн., у тому числі за: ІІІ квартал 2012 року - 1209742,00 грн.; IV квартал 2012 року - 1009750,00 грн.; 2013 рік - 4249249,00 грн., чим порушено пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України;

- занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 42394,00 грн., у тому числі за: серпень 2012 року - 11600,00 грн.; жовтень 2012 року - 27,00 грн.; грудень 2012 року - 2804,00 грн.; лютий 2013 року - 9808,00 грн.; травень 2013 року - 6599,00 грн.; червень 2013 року - 5406,00 грн.; липень 2013 року - 6150,00 грн., чим порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємому періоді ґрунтується на тому, що позивачем від постачальників-нерезидентів отримано безкоштовний товар (фармацевтичні препарати) загальною вартістю 32 116 371,29 грн.

Зокрема, протягом перевіряємого періоду позивачем, згідно з вантажно-митною декларацією та інвойсами, отримано товар загальною вартістю 302 426 080,03 грн., а розрахунки проведено на 270 309 708,74 грн. Відповідно до даних бухгалтерського обліку, різниця між вказаними сумами у розмірі 32 116 371,29 грн. не обліковується як кредиторська заборгованість перед постачальниками-нерезидентами. Кредиторська заборгованість безпретензійно зменшена на суму у розмірі 32 116 371,29 грн. Інформація (акти списання, знищення, утилізації лікарських засобів тощо) щодо отримання від постачальників-нерезидентів неякісного, дефектного або бракованого товару на вказану суму у позивача відсутня.

Позивачем, у зв'язку з отриманням від постачальників-нерезидентів кредит-нот, зменшено суму оплати за зовнішньоекономічними контрактами, тобто позивач, за переконанням відповідача, отримав товар, за який не сплатив грошові кошти у загальному розмірі 32 116 371,29 грн.

Внаслідок безкоштовно отриманого товару позивачем занижено інший дохід на загальну суму 32 116 371,29 грн.

Вказане порушення, як зазначено в акті перевірки, не вплинуло на визначення податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку тим, що товар придбавався та реалізовувався без ПДВ.

В акті перевірки відповідачем також зазначено про те, що позивачем, у порушення норм ПК України, до складу інших витрат віднесено витрати у загальному розмірі 816 570,00 грн., що не пов'язані із веденням власної господарської діяльності, а саме: маркетингові послуги, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарм-інновації"; інформаційно-консультативні послуги, отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрофарм"; юридичні послуги отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери".

За переконанням відповідача, отримані маркетингові послуги від ТОВ "Фарм-інновації", інформаційно-консультативні послуги - від ТОВ "Центрофарм" та юридичні послуги - від ТОВ "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", не підтверджені документально.

На підставі акту перевірки, 13 травня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 0006502201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6468741,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3234370,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№ 0006512201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42394,00 грн. за основним платежем та у розмірі 10598,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

У міжнародній практиці розрахунків між суб'єктами господарювання під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ, повідомлення, що направляється однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунку останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми.

Тобто, за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що у зв'язку з отриманням кредит-ноти від постачальників-нерезидентів у позивача відбулась зміна розміру компенсації за придбані товари.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПК України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Тобто, згідно з викладеною нормою, продавець здійснює перерахунок доходів, а покупець, яким у даному випадку є позивач, здійснює перерахунок витрат.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати ж операційної діяльності, серед іншого, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зокрема, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У зв'язку з отриманням кредит-нот на уже отриманий товар позивач здійснив перерахунок витрат шляхом коригування (зменшення) собівартості придбаних та реалізованих товарів, що відображено у рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства. Відповідачем вказана обставина спростована не була.

Відтак колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що позивач правомірно зменшив розмір витрат на придбання товарів, а отже, і собівартість, що призвело до збільшення розміру оподатковуваного прибутку.

Слід зазначити, що нормами ПК України не передбачено подвійного коригування внаслідок зміни розміру компенсації за придбані товари, тобто, при зміні розміру витрат з відповідним відображенням цих операцій у податковому обліку покупець не повинен коригувати дохід, оскільки покупець несе витрати, а не отримує доходи. Доходи, отримані позивачем внаслідок наступного продажу товарів, відповідним чином і відображено у податковому обліку.

З урахуванням здійсненого коригування витрат внаслідок отримання знижок за кредит-нотами за період із 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року позивач збільшив об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32 116 371,29 грн. та сплатив з нього податок.

Як убачається з матеріалів справи відповідно до додатків № 1 до договорів поставки і продажу № UA 2011/АР/01 та № UA 2011/АР/02, укладених 01 липня 2011 року між позивачем та компанією "Шерінг-Плау Централ Іст АГ" (Швейцарія), компанією "Мерк Шарп енд Доме Ідеа, Інк" (Швейцарія), погоджений бонус та/або фінансова знижка будуть визнані і враховані у виставленому рахунку, кредитному меморандумі/кредитній ноті.

За перевіряємий період позивач отримав кредитні меморандуми (фінансові знижки) від компанії "Шерінг-Плау Централ іст АГ" (Швейцарія) та компанії "Мерк Шарп енд Доме Ідеа, Інк" (Швейцарія) у загальному розмірі 11 639 635,62 грн.

Додатковою угодою від 23 листопада 2012 року до контракту № Віо-Аро, укладеного 20 листопада 2012 року між позивачем та компанією "Біоноріка СЕ" (Німеччина), передбачено, що на умовах 50% передоплати та 50% з відстрочкою оплати на 21 календарний день від дати поставки товару продавець надає покупцю фінансову знижку у розмірі 15,5% від суми, зазначеної в інвойсі. Знижка надається у вигляді кредит-ноти до кожного інвойсу.

За перевіряємий період позивач отримав кредит-ноти від компанії "Біоноріка СЕ" (Німеччина) у загальному розмірі 13716288,06 грн.

У кредит-нотах, наданих компанією "Біоноріка СЕ" (Німеччина) позивачу за контрактами від 04 січня 2010 року № BNO-3/Ю та № Bio-1/11, зокрема, у кредит-ноті від 17 жовтня 2013 року зазначено знижки, які за обсягами продажів відповідно до вантажно-митної декларації від 17 жовтня 2013 року № 113552 становлять 30 699,40 євро.

Отже суд першої інстанції правильно визначив, що вище викладеними обставинами підтверджується факт того, що кредит-ноти, які надавались постачальниками-нерезидентами позивачу, являють собою знижку на придбаний товар та не можуть розцінюватись як безоплатно отримані товари за відсутності вантажно-митних декларацій, оформлених на підставі зазначених кредит-нот.

Крім того, згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, 138.10 ст. 138 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інші операційні витрати.

Зокрема, відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Мерчандайзинг (англ. (merchandising) походить від англійського merchandise - товари, сприяння продажу будь-якого товару) - один із видів маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу - вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздачею сувенірів, наданням знижок та пільг,

Так, позивач, згідно з договором від 03 січня 2012 року № 08-01/12, замовив у ТОВ "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: профілактика та лікування розтягнень шкіри (стрій) у вагітних жінок. Препарат "Rilastil Intensive", виробництво "Institute Ganassini", Італія.

Відповідачем не заперечується, що у процесі надання послуг за договором № 08-01/12 ТОВ "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препаратів "Rilastil". Документально надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 28 вересня 2012 року та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання продукції фірми "Rilastil" у презентаціях ТОВ "Фарм-інновації" підтверджуються також актом про знищення відходів від 22 лютого 2013 року у кількості 126 упаковок та актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів від 09 листопада 2012 року № 2/26- У/12/ОД ТОВ "Український центр поводження з відходами" у зв'язку із закінченням строку придатності, порушення цілісності упаковки, не товарним виглядом.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим, неможливість встановлення зв'язку наданих послуг із господарською діяльністю позивача, є безпідставними, оскільки умовами договору № 08-01/12 не передбачено складання таких звітів та вони не є необхідними відповідно до звичайної ділової практики.

Згідно з договором від 03 січня 2013 року № 11-01/13, позивач замовив у TOB "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: ефективність препарату "Транестат" (виробник "Амоун Фармасьютикал", Єгипет) при запобіганні кровотеч та ризиків кровотеч при посиленні гералізованого або місцевого фібринолізу.

Відповідачем не заперечується, що у процесі виконання робіт за договором № 11-01/13 TOB "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препарату "Транестат". Документально надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 31 грудня 2013 року та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання препарату "Транестат" у презентаціях TOB "Фарм-інновації" підтверджується також актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів 24 упаковок препарату "Транестат" TOB "Український центр поводження з відходами".

Судом першої інстанції вірно зауважено, що твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим, неможливість встановлення зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача, є безпідставними, так як умовами договору № 11-01/13 не передбачено складання таких звітів та вони не є необхідними відповідно до звичайної ділової практики.

Крім того, наявність у штатному розкладі позивача посади директора з маркетингу, асистента директора з маркетингу, менеджерів зі збуту у кількості 6 чоловік, не виключає права позивача отримувати високоякісні маркетингові послуги у незалежних спеціалізованих підрядників. Крім того, в окремих випадках наявність саме незалежних професійних послуг передбачається контрактами з іноземними контрагентами.

У ході судового розгляду справи встановлено, що завдяки послугам, наданим TOB "Фарм-інновації" за договорами № 08-01/12 та № 11-01/13, позивач вивів нові продукти на ринок України, чим покращив свою конкурентноздатність та свій фінансовий стан за рахунок доходів від продажів нових продуктів.

Тобто, отримані маркетингові послуги пов'язані із господарською діяльністю позивача, що призвело до збільшення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, згідно з договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 01 лютого 2012 року № 1-П-2012, позивач доручив, а TOB "Центрофарм" зобов'язалось надати інформаційно-консультативні послуги у відповідності до потреб позивача відповідно до переліку.

Перелік наданих за договором послуг стосувався, серед іншого: застосування процедури конкурсних торгів на території України, пошук та отримання інформації, щодо проведення та результатів конкурсних торгів, збір та виготовлення необхідних форм та документів для участі у процедурах зовнішніх торгів.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, твердження відповідача про відсутність детальних звітів та, у зв'язку з цим неможливість встановлення зв'язку наданих послуг з господарською діяльністю позивача, є безпідставними, оскільки умовами договору № 1-П-2012 не передбачено складання таких звітів.

В ході судового розгляду встановлено, що завдяки послугам, наданим TOB "Центрофарм" за договором № 1-П-2012, позивач прийняв участь та вигравав процедури конкурсних торгів, як результат - це сприяло збільшенню оподатковуваного прибутку та на загальну суму сплачених податків.

Крім того, між позивачем та TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" 01 січня 2010 року укладено договір про надання юридичних послуг № 0514-023, за умовами якого TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" за завданням позивача зобов'язалось надати юридичні послуги належної якості, у тому числі представляти інтереси позивача у судах на підставі виданих довіреностей.

Незважаючи на наявність у штатному розкладі фахівців з вищою освітою, до функціональних обов'язків яких входить застосування на практиці норм чинного українського законодавства, у позивача відсутній власний юридичний департамент, який би відповідав за юридичні питання з урахуванням постійних змін законодавства.

Отримання юридичних послуг, у тому числі від TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", є необхідною страховкою при укладанні нових господарських договорів, внесенні змін до існуючих, що дає можливість уникнути позивачем можливих недобросовісних дій контрагентів та зменшити розмір збитків, які могли бути завдані позивачу.

Тобто, юридичні послуги, надані TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери", пов'язані із господарською діяльністю позивача та направлені на збереження прибутків шляхом зменшення втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів.

Наведені вище фактичні обставини щодо правомірності укладення та використання в господарській діяльності позивачем наданих контрагентами маркетингових, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг податковим органом під час апеляційного розгляду справи спростовані не були.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що маркетингові, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача. Такі послуги направлені на отримання доходу від продажу нових продуктів, які ще не представлені на українському ринку, від нових договорів на поставку продукції, які укладаються із переможцями у конкурсних торгах та метою яких є збереження доходів шляхом зменшення можливих втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів.

Відтак, зважаючи на пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача та наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, позивач правомірно сформував податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.

Суддя: Романчук О.М.

Шелест С.Б.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.