Ухвала

від 26.05.2015 по справі 826/11722/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року м. Київ К/800/4936/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Мельник Г.П.,

від відповідача - Чирва Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015

у справі № 826/11722/14

за позовом Малого підприємства "Апофарм"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, складено акт від 17.04.2014 №401/26-54-22-01-10/21597031, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 6468741,00 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 42394,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем, у зв'язку з отриманням від постачальників-нерезидентів кредит-нот, зменшено суму оплати за зовнішньоекономічними контрактами, тобто, позивач, за переконанням відповідача, отримав товар, за який не сплатив грошові кошти у загальному розмірі 32 116 371,29 грн.

Вказане порушення, як зазначено в акті перевірки, не вплинуло на визначення податкових зобов'язань з ПДВ, у зв'язку тим, що товар придбавався та реалізовувався без ПДВ.

Також, в акті перевірки зазначено про те, що позивачем, у порушення норм ПК України, до складу інших витрат віднесено витрати у загальному розмірі 816 570,00 грн., що не пов'язані із веденням власної господарської діяльності, а саме: маркетингові послуги, отримані від ТОВ "Фарм-інновації"; інформаційно-консультативні послуги, отримані від ТОВ "Центрофарм"; юридичні послуги отримані від ТОВ "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери".

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 13.05.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006502201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6468741,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3234370,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0006512201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 42394,00 грн. за основним платежем та у розмірі 10598,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Як було вірно зазначено судами, під кредит-нотою розуміється розрахунковий документ, повідомлення, що направляється однією зі сторін, що знаходяться в розрахункових відносинах, іншій стороні, про запис у кредит рахунку останньої визначеної суми, через настання якої-небудь обставини, що створила у іншої сторони право вимоги цієї суми.

Тобто, за допомогою кредит-ноти продавець товарів (робіт, послуг) повідомляє покупця про зміни умов договору щодо компенсації вартості товарів (робіт, послуг).

У ході розгляду справи встановлено, що у зв'язку з отриманням кредит-ноти від постачальників-нерезидентів у позивача відбулась зміна розміру компенсації за придбані товари.

Відповідно до п. 140.2 ст. 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.6 ст. 138 ПК України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Судами встановлено, що у зв'язку з отриманням кредит-нот на уже отриманий товар позивач здійснив перерахунок витрат шляхом коригування (зменшення) собівартості придбаних та реалізованих товарів, що відображено у рядку 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно зменшив розмір витрат на придбання товарів, відповідно, і собівартість, що призвело до збільшення розміру оподатковуваного прибутку.

Крім того, слід зазначити, що нормами ПК України не передбачено подвійного коригування внаслідок зміни розміру компенсації за придбані товари, тобто, при зміні розміру витрат з відповідним відображенням цих операцій у податковому обліку покупець не повинен коригувати дохід, оскільки покупець несе витрати, а не отримує доходи. Доходи, отримані позивачем внаслідок наступного продажу товарів, відповідним чином і відображено у податковому обліку.

З урахуванням здійсненого коригування витрат, внаслідок отримання знижок за кредит-нотами за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 позивач збільшив об'єкт оподаткування податком на прибуток на загальну суму 32 116 371,29 грн. та сплатив з нього податок.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, судами встановлено, що позивач, згідно з договором від 03.01.2012 № 08-01/12, замовив у ТОВ "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: профілактика та лікування розтягнень шкіри (стрій) у вагітних жінок. Препарат "Rilastil Intensive", виробництво "Institute Ganassini", Італія.

У процесі надання послуг за договором № 08-01/12 ТОВ "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препаратів "Rilastil". Документально надання послуг підтверджується актом виконаних робіт від 28.09.2012 та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання продукції фірми "Rilastil" у презентаціях ТОВ "Фарм-інновації" підтверджуються, також, актом про знищення відходів від 22.02.2013 та актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів від 09.11.2012 № 2/26- У/12/ОД ТОВ "Український центр поводження з відходами", у зв'язку із закінченням строку придатності, порушення цілісності упаковки, не товарним виглядом.

Згідно з договором від 03.01.2013 № 11-01/13, позивач замовив у TOB "Фарм-інновації" проведення комплексу заходів щодо збору і аналізу інформації у цілях дослідження ринків і виявлення факторів попиту споживача з метою мінімізації ризиків при ухваленні стратегічних рішень і ході господарської діяльності.

Тема дослідження: ефективність препарату "Транестат" (виробник "Амоун Фармасьютикал", Єгипет) при запобіганні кровотеч та ризиків кровотеч при посиленні гералізованого або місцевого фібринолізу.

У процесі виконання робіт за договором № 11-01/13 TOB "Фарм-інновації" проводило презентації, розповсюджувало рекламну продукцію та зразки препарату "Транестат", що підтверджується актом виконаних робіт від 31.12.2013 та додатками № 1 і № 2 до нього.

Факт використання препарату "Транестат" у презентаціях TOB "Фарм-інновації" підтверджується, також, актом збирання, зберігання для подальшої утилізації відходів 24 упаковок препарату "Транестат" TOB "Український центр поводження з відходами".

Також, згідно з договором про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.02.2012 № 1-П-2012, позивач доручив, а TOB "Центрофарм" зобов'язалось надати інформаційно-консультативні послуги у відповідності до потреб позивача відповідно до переліку.

Перелік наданих за договором послуг стосувався, серед іншого: застосування процедури конкурсних торгів на території України, пошук та отримання інформації, щодо проведення та результатів конкурсних торгів, збір та виготовлення необхідних форм та документів для участі у процедурах зовнішніх торгів.

В ході судового розгляду встановлено, що завдяки послугам, наданим TOB "Центрофарм" за договором № 1-П-2012, позивач прийняв участь та вигравав процедури конкурсних торгів, як результат - це сприяло збільшенню оподатковуваного прибутку та на загальну суму сплачених податків.

Крім того, між позивачем та TOB "Юридична фірма "Ілляшев та Партнери" 01.01.2010 було укладено договір про надання юридичних послуг № 0514-023, за умовами якого останній за завданням позивача зобов'язавсь надати юридичні послуги належної якості, у тому числі: представляти інтереси позивача у судах на підставі виданих довіреностей.

Отримання юридичних послуг є необхідною страховкою при укладанні нових господарських договорів, внесенні змін до існуючих, що дає можливість уникнути позивачем можливих недобросовісних дій контрагентів та зменшити розмір збитків.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що маркетингові, інформаційно-консультаційні та юридичні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки направлені на отримання доходу від продажу нових продуктів, які ще не представлені на українському ринку, від нових договорів на поставку продукції, які укладаються із переможцями у конкурсних торгах та метою яких є збереження доходів шляхом зменшення можливих втрат від можливих недобросовісних дій контрагентів.

Таким чином, зважаючи на пов'язаність наданих послуг із господарською діяльністю позивача та наявність у матеріалах справи доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів, позивачем було правомірно сформовано податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль З оригіналом згідно