Постанова

від 24.09.2014 по справі 5010/1597/2012-8/63

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 5010/1597/2012-8/63

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А. (головуючого), суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Качкан В.Й. - керівник відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, серія АВ № 707235 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. у справі№ 5010/1597/2012-8/63 господарського суду Івано-Франкіської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" простягнення 1 240 951, 60 грн.

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" про стягнення 1 240 951, 60 грн., з яких: 1 116 204, 22 грн. основного боргу, 59 518, 24 грн. інфляційних збитків та 65 229, 14 грн. - 3 % річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2013 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" 1 116 204, 22 грн. основного боргу, 65 142, 16 грн. - 3 % річних та 59 518, 24 грн. інфляційних збитків. В частині вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 86, 98 грн. відмовлено.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт передачі товару відповідачу належним чином підтверджено, однак позивачем допущено помилку при розрахунку суми 3% річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у даній справі апеляційну скаргу задоволено. Скасовано рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2013 р. в частині задоволення позову щодо стягнення заборгованості у сумі 1 240 951, 60 грн., в тому числі 1 116 204, 22 грн. основного боргу, 59 518, 24 грн. інфляційних збитків та 65 142, 16 грн. 3 % річних. В цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В решті рішення суду залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр", апеляційний суд дійшов висновку про відсутність належного підтвердження існування фактичної поставки товарів, вартість яких є предметом стягнення у даному позові, враховуючи, зокрема, підписання видаткових накладних на отримання товару від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" не уповноваженою особою, відсутність підтвердження схвалення таких дій відповідачем та відсутність підтвердження фактичної поставки товару саме Товариству з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" та, відповідно, прийняття її останнім.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2013 р. у даній справі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. залишено без змін.

05.06.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" звернулась до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 в порядку 112 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати вказану постанову та залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.03.2013 р.

Як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами заявник посилається на дані, викладені в листі Міністерства доходів і зборів України № 7495/6/99-99-14-03-14 від 25.04.2014 р., про існування якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" стало відомо 06.05.2014 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. (колегія суддів: головуючий: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Юрченко Я.О.) в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. відмовлено у зв'язку з відсутністю нововиявлених обставин в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр", не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р., посилаючись а неправомірність та необґрунтованість відмови апеляційного суду у задоволенні заяви про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 за нововиявленими обставинами, враховуючи доводи, викладені у вказаній заяві, зокрема, докази легітимності директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта", у якого на час підписання видаткових накладних на отримання товару були всі повноваження на вчинення дій від імені відповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2014 р. касаційну скаргу у справі № 5010/1597/2012-8/63 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.09.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти, тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Як вбачається із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 за нововиявленими обставинами, нововиявленою обставиною заявник вважає дані, викладені в листі Міністерства доходів і зборів України № 7495/6/99-99-14-03-14 від 25.04.2014 р., відповідно до яких громадянин ОСОБА_5 як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" відображав фінансові-господарські операції між сторонами та надавав до податкового органу за своїм підписом в період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року фінансову звітність, а отже, на думку скаржника, був легітимним директором відповідача, у якого на час підписання видаткових накладних на отримання товару були всі повноваження на вчинення дій від імені останнього.

Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного судового рішення, суд апеляційної інстанції посилався на те, що під час розгляду справи № 5010/1597/2012-8/63 по суті судом було встановлено, що видаткові накладні на отримання товару були підписані ОСОБА_5, у якого на час їх підписання були відсутні повноваження на вчинення дій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта", що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що останній був звільнений із займаної посади директора відповідно до рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" від 26.06.2008 р. та наказу № 1 від 26.06.2008 р., у зв'язку з чим зазначені накладні не можуть вважатись юридичною підставою виникнення у останнього обов'язку з проведення оплати товарів, зазначених у накладних.

Крім того, апеляційним судом було встановлено, що довіреності на отримання товару видані ОСОБА_5 на самого себе, при цьому, в графі "підпис" підпис довіреної особи відсутній, що є ознакою недійсності таких довіреностей, а усі документи, на які посилалось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" як на підставу своїх вимог, скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта", яка на час оформлення вказаних документів була втрачена, про що було надруковано відповідне оголошення у газеті "Галичина" від 12.07.2008 р., а відповідачем було виготовлено печатку з іншим відтиском.

До того ж, судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи по суті оцінювались також податкові декларації щодо спірних господарських операцій, в результаті чого суд дійшов висновку про відсутність факту поставки зазначених товарів Товариству з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта", натомість за довідкою Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі № 57/10-015 від 19.06.2013 р. відповідачем ПДВ до відшкодування не заявлялось та не відшкодовувалось грошовими коштами у період з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р.

Таким чином, враховуючи, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи №5010/1597/2012-8/63 по суті вже з'ясовував питання легітимності підпису ОСОБА_5 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рожнятівнафта" на час існування спірних правовідносин, встановивши відсутність повноважень у вказаної особи для підписання видаткових накладних на отримання товару, суд дійшов висновку, що обставина, на яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" посилається як на нововиявлену, а саме - лист-повідомлення Міністерства доходів і зборів України № 7495/6/99-99-14-03-14 від 25.04.2014 р., що містить дані, які вже досліджувалися при розгляді апеляційним судом справи по суті та суд їм надавав правову оцінку, не має істотного значення та не змінює встановленого у постанові суду апеляційної інстанції, а отже - не може вважатися нововиявленою в розумінні приписів статті 112 господарського процесуального кодексу України та впливати на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції у даній справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вмотивованого висновку, що наведені у заяві про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 за нововиявленими обставинами доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" не спростовують висновків, викладених у вказаній постанові та не можуть бути підставою для її зміни або скасування.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі ухвалу апеляційного суду такою, що винесена в межах норм процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлогістикцентр" залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. у справі № 5010/1597/2012-8/63 господарського суду Івано-Франкіської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова