Постанова

від 23.12.2013 по справі 823/3648/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року справа № 823/3648/13-а

11 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

при секретарі - Журавель Т.В.

за участю представника позивача - Карманнікова М.О. (за довіреністю), представника відповідача - Білоуса В.Ю. (за довіреністю), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004332301, від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004362301, від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004352301 та від 08.11.2013 р. за формою «В4» № 0004342301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач дійшов невірного висновку в ході проведеної перевірки та, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, порушив вимоги чинного податкового законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані податкові рішення, висновки є необґрунтованими.

В судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача просив відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що ревізори, діючи в межах чинного законодавства, в ході проведення перевірки правомірно встановили порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» (18000, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8), зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 19.07.2011 р., код ЄДРПОУ 37787336, перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області з 20.07.2011 р. за № 34546.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 р. по 01.09.2013 р., у зв'язку з отриманням постанови слідчого про призначення документальної перевірки від 18.09.2013 р.

За результатом перевірки позивача, відповідачем складено акт від 23.10.2013 р. № 86/23-01-22-06/37787336 та встановлено допущені позивачем порушення вимог: п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 27555-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті всього в сумі 88427 грн. та пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.5 п. 135, п. 138..4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 27555-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартали 2011 року в сумі 334353 грн., за 2012 рік в сумі 643025 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 рік в сумі 158178 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевикладеним, подав заперечення на акт перевірки від 23.10.2013 р. № 86/23-01-22-06/37787336.

Рішенням державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 07.11.2013 р. № 16334/23-01-22-0616 висновки вищезгаданого акту залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 23.10.2013 р. податковим органом винесено: податкове повідомлення-рішення № 0004332301 від 08 листопада 2013 р. за формою "Р", згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 110534 грн. 00 коп. (в тому числі за основним платежем - 88 427 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22 107 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0004362301 від 08 листопада 2013 р. за формою "Р", згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 158178 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0004352301 від 08 листопада 2013 р. за формою "Р", яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1138134 грн. (в тому числі за основним платежем - 977378 грн., 160756 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); податкове повідомлення-рішення № 0004342301 від 08 листопада 2013 р. за формою "В4", згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 67805 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання їх нечинними та скасування.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Богдан-Авто Черкаси» (позичальником) та ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжи Капітал Партнерз» (ліцензія серії АВ №393982 Державної комісії з цінних паперів на фондовому ринку на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 1/КУА-11 від 01.06.2011 р., що діє від імені та за рахунок ПАТ «Закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду «Богдан Капітал»), було дійсно укладено договори позики: № П-32/11 від 05 жовтня 2011 р. на суму 10000 грн.; № П-52/11 від 20 жовтня 2011 р. на суму 904000 грн.; № П-73/11 від 16 листопада 2011 р. на суму 160000 грн.; № П-94/11 від 02 грудня 2011 р. на суму 55500 грн.; № П-115/11 від 21 грудня 2011 р. на суму 200000 грн.; № П-2/12 від 12 січня 2012 р. на суму 100000 грн.; № П-23/12 від 18 січня 2012 р. на суму 1095000 грн.; № П-28/12 від 18 січня 2012 р. на суму 189000 грн.; № П-67/12 від 02 березня 2012 р. на суму 258539 грн.; № П-108/12 від 19 квітня 2012 р. на суму 1100000 грн.

Відповідно до умов договору (п. 1.1) позика надавалась ТОВ «Компанія з управління активами «Фюжи Капітал Партнерз» на поповнення обігових коштів позивача, а останній зобов'язувався повернути позику у визначений договором строк, та сплатити проценти в розмірі 18% річних за кожний день користування позикою.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України від 12.07.2001 р. № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664) фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. № 448/96-ВР (далі - Закон № 448) професійні учасники ринку цінних паперів - особи, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у встановленому нею порядку видає ліцензії на такі види професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність з управління активами - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від власного імені або на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інституційним інвесторам на праві власності (п. 5 ст. 4 Закону №448).

Згідно ст. 4 Закону №448, недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб і активи якого можуть включати цінні папери, емітовані пов'язаними особами компанії з управління активами такого фонду, є венчурним фондом. Інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд (п. 7 ст. 3 Закону).

Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд (п. 5 ст.34 Закону).

Суд приходить до висновку, що ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан Капітал» є фінансовою установою (інститутом спільного інвестування, що внесений до відповідного державного реєстру фінансових установ) - підтверджується Свідоцтвом про внесення ПАТ «ЗНВКІФ «Богдан Капітал» до Державного реєстру фінансових установ, що надають послуги на ринку цінних паперів (т. ІІ а.с. 27).

Фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент (пп. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу (п.138.1 ст.138 Кодексу).

До складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу). Виходячи з вищевикладеного, проценти, сплачені (нараховані) позичальником за укладеним договором позики з компанією з управління активами на користь венчурного інвестиційного фонду, активами якого вона управляє, відносяться позичальником до фінансових витрат та включаються до складу інших витрат.

Враховуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу про те, що отримані грошові кошти за договорами позики є не позикою, а поворотною фінансовою допомогою, є безпідставними та суперечать чинному законодавству.

Крім того, суд вважає необґрунтованим висновок відповідача про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» не має права на віднесення до витрат підприємства суми нарахованих за позиками процентів, що спростовується наступним.

Підпунктом 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України визначено, що суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що вищезазначена норма може бути застосована виключно до сум поворотної фінансової допомоги, що були отримані від осіб, які не є платниками податку на прибуток підприємств, або мають пільги зі сплати цього податку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Богдан-Авто Черкаси» та ТОВ «КАФ «Богдан» укладено договір від 09.08.2011 р. № 09 про надання послуг по бухгалтерському обслуговуванню.

Згідно умов договору ТОВ «КАФ «Богдан» надає послуги позивачу із ведення бухгалтерського та податкового обліку в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Після отримання позивачем від ТОВ «КАФ «Богдан» робіт (послуг), останній на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України надав позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами виконаних робіт, розрахунковими документами, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З акту перевірки вбачається, що відповідач зробив висновок про те, що витрати позивача із закупівлі послуг оренди, охорони, електричної та теплової енергії (договір оренди, укладений між ТОВ «Автомобільна група «Богдан» та позивачем від 28.12.2011 р. № 220; договір з транспортного експедирування, укладений між ТОВ «Мега Авто Логістик» та позивачем від 21.12.2012 р. № 21/12-12; договір про відповідальне зберігання майна, укладений між ТОВ «М-Грант» та позивачем від 11.12.2012 р. № 11/12-12), є витратами, що формують собівартість реалізованої продукції, а відтак, у відповідності до п. 138.4 ПК України, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

У відповідності до п. 138.5 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

До складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона, (пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

Між ТОВ «Богдан-Авто Черкаси» та ТОВ «М-Гарант» укладено договір поставки товару № 12/3 від 28.05.2013 року та додаткова угода до даного договору від 22.08.2013 р.

Після отримання позивачем від ТОВ «М-Гарант» товару (підйомника 4-х стійкового для розвалу-сходження, осьової траверси, стенду розвалу-сходження VISUALINER 30D LITE), останній на виконання вимог ст. 201 Податкового кодексу України надав позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Виконання зазначеного договору та додаткової угоди підтверджується специфікацією до договору поставки товару та платіжними документами, які складені у відповідності до вимог законодавства, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Під час здійснення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач послався на акт ДПІ у Подільському районі м. Києва № 229/26-56-22-01-05/33403770 від 01.08.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «М-Гарант» (код за ЄДРПОУ 33403770) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2013 р.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства та виніс відповідні податкові повідомлення-рішення, однак суд не погоджується з вказаними висновками контролюючого органу, з огляду на наступне.

У постанові Верховного суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за діяльність продавця.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 визначено, що згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, допущені порушення одним платником податків у відображенні у податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Також суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р., було визнано дії ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо проведення зустрічної звірки та складення вищезгаданого акту перевірки протиправними.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач, здійснивши перевірку та прийнявши за її результатами оскаржені податкові повідомлення-рішення, діяв не відповідно та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004332301, від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004362301, від 08.11.2013 р. за формою «Р» № 0004352301 та від 08.11.2013 р. за формою «В4» № 0004342301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Авто Черкаси» 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору відповідно до платіжного доручення № 4847 від 14 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26 грудня 2013 року