Рішення

від 25.09.2014 по справі 909/848/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р. Справа № 909/848/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ватра", вул. Бродівська, 44,м. Тернопіль,46002

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА" вул. Вовчинецька, 26,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення 237580,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: директор ТзОВ "Інвестиційна будівельна компанія"Ніка" Базів Т.В., (паспорт серія - НОМЕР_1 від 11.01.11 )

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ватра" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА" про стягнення 237580,61грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов"язання щодо оплати вартості поставленої позивачем продукції та обґрунтовано положеннями ст.509, 526, 530 Цивільного кодексу України.

В судове засідання представник позивача не з"явився, однак у позовній заяві вх.№10800/14 від 04.09.14 заявив клопотання щодо розгляду справи за відсутності свого повноважного представника.

Представник відповідача у відзиві на позов №13/09-1 від 15.09.14 (вх.№14149/14 від 15.09.14) та в судовому засіданні проти позову заперечив, вказав на те, що згідно договору про закупівлю робіт за державні кошти від 05.10.12 №261/12, укладеного між Департаментом комунального господарства транспорту і зв"язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА", останнє виконує роботи по капітальному ремонту вул. Т. Шевченка в м.Івано-Франківську та залучило до виконання цих робіт ДП ЕМЗО "Міськсвітло" як субпідрядника, який, у свою чергу, отримував від позивача товарно-матеріальні цінності ( у тому числі й ті, що є предметом даного спору) та розпоряджався ними на власний розсуд. Крім того, представник відповідача зазначив, що подані позивачем в обґрунтування позовних вимог первинні документи не є належними доказами у справі, оскільки не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. За таких обставин, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є безпідставними та просив в позові відмовити.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Наведене дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, вислухавши представника відповідача, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Згідно довіреності №73 від 27.12.12 та накладної №627 від 27.12.12, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивачем поставлено, а відповідачем, у свою чергу, - отримано товару на загальну суму 350960,16грн.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався, однак повернув позивачу частину отриманого товару (на суму 113379,55грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної (повернення) №ВП-000005 від 03.12.13.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 237580,61грн. і підтверджується актом звірки розрахунків за період 01.12.12-12.05.14.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу №111/16-6 від 16.06.14 щодо оплати вартості поставленого товару. У відповідь на зазначену претензію відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем та пояснив її виникнення затримкою проведення розрахунків Департаментом комунального господарства транспорту і зв"язку виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради за проведені роботи по капітальному ремонту згідно договору про закупівлю робіт за державні кошти від 05.10.12 №261/12.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму відповідачем суду не подано.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ватра" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА" про стягнення 237580,61грн.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 цього ж Кодексу встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.2ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Дана норма кореспондується з приписами статті 265 Господарського кодексу України: за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні складатись під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідивши первинні бухгалтерські документи, суд встановив, що вони відповідають п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в них належним чином зафіксовано та підтверджено здійснення господарської операції щодо отримання товару відповідачем, накладні підписані преставниками сторін, скріплені печатками товариств. Зауваження щодо складення та вручення видаткових накладних відсутні. Отже, суд прийшов до висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи є доказом того, що господарська операція виконана і мають юридичну (доказову) силу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 статті 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст.129 Конституції України та ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України).

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості суду не подав. Наявність заборгованості контрагентів перед відповідачем не звільняє останнього від виконання зобов"язання по оплаті отриманого товару позивачу.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, позовні вимоги про стягнення 237580,61грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що спірні товарно-матеріальні цінності поставлено позивачем субпідряднику відповідача - ДП ЕМЗО "Міськсвітло", оскільки ці твердження спростовуються наявними в матеріалах справи копіями довіреності №73 від 27.12.12 та накладної №627 від 27.12.12, які скріплені підписами та печаткою відповідача.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124, 129 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.11, 202, 205, 525, 526, 614, 642, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ватра" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА" про стягнення 237580,61грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна будівельна компанія "НІКА"(м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька, 26, код ЄДРПОУ 34623388) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Ватра" (м.Тернопіль, вул.Бродівська, 44, код ЄДРПОУ 21167170) 237580,61(двісті тридцять сім тисяч п"ятсот вісімдесят гривень шістдесят одну копійку) основного боргу та 4751,61(чотири тисячі сімсот п"ятдесят одну гривню шістдесят одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"