Постанова

від 25.09.2014 по справі 9/54

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 Справа №9/54

м. Полтава

за позовом Державного підприємства Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру, Першотравневий проспект, 26а, м. Полтава, 36011

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500,00 грн. штрафу

Суддя Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Мирна-Касян Ю.Л.

Представники:

від позивача: Корніліч В.М., довіреність №460//12-03 від 11.06.2014 р.;

від відповідача: Фесенко Ю.О., довіреність № 6997/9/16-01-10-20 від 27.12.2013 р..

Справа прийнята до провадження суддею Ківшик О.В. на підставі ухвали голови господарського суду Полтавської області Ціленка В.А..

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 02.07.2014 р., 07.07.2014р., 18.09.2014 р. та 25.09.2014 р. в силу ст. 150 КАС України.

25.09.2014 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору : розглядається позов Державного підприємства Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500,00 грн. штрафу.

Справи № 9/52, № 9/54, № 9/72 ухвалою господарського суду Полтавської області (суддя Тимошенко К.В.) від 24.01.2008 р. в порядку ст. 115 КАС України об'єднано в одне провадження з присвоєнням номеру справи № 9/52, 9/54, 9/72 (том справи 2, а.с. 25).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.01.2008 р. (том справи 2, а.с. 26-27) зупинено провадження у справі № 9/52, 9/54, 9/72 до закінчення реорганізації Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру та встановлення правонаступника, зобов'язано сторони повідомити суду повну назву і адресу правонаступника та надати відповідні докази щодо закінчення реорганізації (приєднання) та правонаступника. З огляду на усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2014 р. в порядку п. 4 ч.1 155 КАС провадження у справі поновлено (том справи 2, а.с. 134-136).

Крім того, ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2014 р. в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну :

- позивача - Державного підприємства Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру (Першотравневий проспект, 26а, м. Полтава, 36011, ідентифікаційний код 01187779) на його правонаступника - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 01190043);

- відповідача - Державної податкової інспекції у м. Полтаві (вул.. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36014) - на його правонаступника : Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (вул. Фрунзе, 155, м. Полтава, 36014), ідентифікаційний код 38719450.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2014 р. (суддя Ківшик О.В., том справи 2, а.с. 181-183) в порядку ст. 116 КАС України роз'єднано справу № 9/52, 9/54, 9/72 в самостійне провадження, зокрема, щодо вимог за позовною заявою Державного підприємства Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500,00 грн. штрафу , з присвоєнням справі № 9/54.

Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог № 504/12-03 від 01.07.2014 р. (вх. № 8438 від 01.07.2014 р.), відповідно до якої просить суд визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0 з огляду на допущену ним описку при зазначені номеру оспорюваного ним податкового повідомлення - рішення за текстом позовної заяви.

Суд приймає дану заяву до розгляду в цьому позовному провадженні як таку, що відповідає чинним процесуальним нормам. спір розглядається в редакції предмету спору з урахуванням наведеної заяви позивача.

Представник позивача на позовних вимогах наполягає, стверджуючи про своєчасну сплату узгоджених сум відповідного податкового зобов'язання.

Відповідач позов не визнає за мотивами, викладеними у запереченні № 54/9/16-01-10-34 від 01.07.2014 р. (вх. № 8444 від 02.07.2014 р.) та поясненні на виконання вимог ухвали суду № 15348/9/16-01-10-34 від 17.09.2014 р. (вх. № 12155 від 18.09.2014 р.), посилаючись на правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази,

встановив :

За результатами невиїзної документальної перевірки Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зокрема, з податку на прибуток підприємств по повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2005 р. № 0000202302, що набрали форму акту від 07.11.2005 р. № 94/-353 (01187779) (том справи 3, а.с. 11-12), ДПІ у м. Полтаві констатувала несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, а саме : по податковому повідомленню-рішенню ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2005 р. № 0000202302 в сумі 1 000,00 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток (основний платіж) з затримкою сплати на 101 календарний день.

Результатом цих висновків стало визначення позивачу податкового зобов'язання в сумі 500,00 грн. у вигляді штрафу в розмірі 50% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання відповідно пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0 (том справи 3, а.с. 13).

Не погодившись з даними висновками, Полтавський обласний радіотелевізійний передавальний центр звернувся до суду з позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Строки погашення податкового зобов'язання на момент виникнення спірних правовідносин були врегульовані п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"). Так, відповідно до ч. 3 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

За приписами пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

У разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності) (п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

З матеріалів справи вбачається наступне :

- винесене на підставі акту перевірки № 191/23-6/01187779 від 25.04.2005 р. податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2005 р. № 0000202302, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 1 500,00 грн., з яких 1 000,00 грн. основний платіж та 500,00 грн. штрафна (фінансова) санкція отримано платником 27.04.2005 р. (корінець - том справи 3, а.с. 50),

- апеляційного узгодження даного податкового зобов'язання чи оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення у судовому порядку не мало місця;

- погодившись з визначеною контролюючим органом сумою податкового зобов'язання платник-позивач 28.04.2005 р. перерахував 1 500,00 грн., вказавши призначенням платежу «на підставі акту перевірки № 191/23-6 від 25.04.2005 р.. Дана обставина підтверджується випискою банку з рахунку позивача (том справи 1, а.с. 32).

З огляду на викладене, посилання відповідача на пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в даному випадку не є правомірним, оскільки у ньому передбачена відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, а матеріалами справи підтверджуються факт своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві від 27.04.2005 р. № 0000202302.

Посилання відповідача в обґрунтування правомірності податкового повідомлення-рішення, що є предметом спору у даній справі, на приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а також наявність податкового боргу позивача згідно даних облікової картки суд не оцінює як правомірні з огляду на наступне.

За змістом пункту 7.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Водночас даний Закон, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як передбачено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. Відповідно до пункту 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

В силу п. 1 ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання на свій розсуд користується і розпоряджається належним йому майном.

З аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань, визначених платником податків.

Судом оглянуто зазначену вище банківську виписку та встановлено, що платіжні доручення на перерахування вказаних сум податкового зобов'язання одержані банком і прийняті ним до виконання. Крім того, факт сплати вказаних сум податкового зобов'язання до бюджету відповідач не спростовує.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані платником в реквізиті "Призначення платежу" платіжного доручення під час перерахування податкових зобов'язань до бюджету, є неправомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищій адміністративний суд України (ухвала від 12.08.2014 р. К/9991/68102/11 у справі № 2-а-1250/11/2070, ухвала від 28.08.2014 р. К/9991/646/12 у справі № 2а-18663/10/2670, від 10.09.2014 р. К/9991/52092/11 у справі № 3/154 (№ 3/154/5018) та інших, що розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень України, а також лист Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 р. № 358/13/13-09).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі Закону, оскільки останнім не доведено ні наявність податкового боргу платника на час проведення вказаних зарахувань сплачених сум, ні правомірності таких дій. Вимоги ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем не виконано.

За викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 16.11.2005 р. № 0001261504/0, за яким Державному підприємству Полтавського обласного радіотелевізійного передавального центру визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 500,00 грн. штрафу.

Повний текст постанови складений 26.09.2014 р..

Суддя О.В. Ківшик

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.