Рішення

від 02.11.2007 по справі 2-63/2007

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2- 63 /2007 року

Справа № 2- 63

/2007 року

РІШЕННЯ

іменем України

2 листопада 2007

року Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючого -

судді Нестерцової Н.В. секретаря Онацької розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м. Змієві справу за позовом ОСОБА_1до ТОВ " Статус-Авто"

про стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час

затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2006 року

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ " Статус-Авто" про

стягнення заборгованості по заробітній платі і середнього заробітку за час

затримки розрахунку.

Позивач вказав,

що з 3.05.2006 року був прийнятий на роботу слюсарем до ТОВ "

Статус-Авто"

За усною

домовленістю з адміністрацією ТОВ " Статус-Авто" йому було

встановлено заробітну плату в розмірі 900 грн., а з 3.06.2006 року - 1100 грн.

ОСОБА_1 вказав,

що 8.05.2006 року йому було виплачено аванс в розмірі 350 грн.

14.06.2006 року

він звільнився з роботи за власним бажанням.

В день

звільнення відповідач не виплатив йому заробітну плату.

28.07.2006 року

він звертався до відповідача із заявою про нараховану, але невиплачену

заробітну плату, однак, довідку не було надано.

ОСОБА_1 вказав,

що заробітна плата за травень 2006 року становить 550 грн. з урахуванням

виплаченого авансу 350 грн., за червень 396 грн, а всього 946 грн.

В подальшому,

середньомісячний заробіток за час затримки розраховується із середньомісячної

заробітної плати 1100 грн. і становить 44 грн. в день (1100 грн. / 25 р. дн.)

В ході розгляду

справи ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, і станом на 25.10.2007 р. просить

стягнути 16742 грн., де 946 грн. це заборгованість по заробітній платі.

Представник

позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 наполягала на задоволенні позовних вимог,

посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Вона пояснила,

що ОСОБА_1 поступав на роботу у якості слюсаря.

Працював повний

робочий день з 3.05. по 14.06.2007 року.

Однак у зв'язку

з невиплатою заробітної плати був вимушений звільнитися.

Відповідач

відмовився провести з ним розрахунок.

На усні та

письмові запити, щодо отримання розрахунку, надання інформації про нараховану

та виплачену заробітну плату відповідач не реагував.

Представник

позивача підтвердила те, що в травні 2006 р. ОСОБА_1 було видано 350 грн.

авансу. ОСОБА_1 поставив свій підпис про отримання вказаної суми в наданому

йому зошиті.

ОСОБА_2

стверджувала, що копія заяви про прийняття на роботу ОСОБА_1., акт від

14.06.2006 р. сфальсифіковані відповідачем, особова картка ОСОБА_1 підлягала

виправленню.

ОСОБА_2 просила

задовольнити позов ОСОБА_1

Представник

відповідача Бишков О.В. позов не визнав.

Він пояснив, що

ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до виробничого відділу автотранспорта ТОВ "

Статус-Авто " на посаду слюсаря з режимом роботи 2 години на день, з

оплатою 25 % відсотків основного оклада.

ОСОБА_1 був

ознайомлений з умовами роботи та оплатою праці.

Відповідно до

штатного розкладу ГОВ " Статус-Авто " слюсарю встановлено оклад 350

грн., тому ОСОБА_1 нараховано за травень 2006 року 87, 5грн., за червень 2006

року - 39,38 грн.

Позивач

відмовився отримати нараховану заробітну плату, що підтверджується актом

комісії від 14.06.2006 р.

Представник

відповідача не визнає тверджень позивача про встановлення йому заробітної плати

в розмірі 900 і 1100 грн., а рівно як виплати аванса в розмірі 350 грн. в травні 2006 року.

В день

звільнення ОСОБА_1 отримав трудову книжку в ТОВ " Статус-Авто " не

вбачає провини в порушенні вимог ст. 116 КЗпП України.

Тому просить у

задоволенні позову відмовити.

Ознайомившись з

матеріалами справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив надані

докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до

наказу № 35-К від 3.05.2006 року ОСОБА_1 з 3.05.2006 року було прийнято на

роботу в ТОВ " Статус-Авто" у якості слюсаря до виробничого відділу автотранспорта, що

підтверджується ксерокопією його трудової книжки. (а.с. 2)

14.06.2006 року

ОСОБА_1 звільнився з роботи в ТОВ " Статус-Авто" за власним бажанням.

Згідно ст. 116

КзпП України, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від

підприємства провадиться в день звільнення.

Судом

встановлено, що за період з 3.05 по 14.06.2006 року ТОВ "

Статус-Авто" жодного разу не проводило виплату працівникові заробітної

плати, оскільки суду не було надано відповідних доказів в підтверджується цієї

обставини.

Тому викликає

сумнів акт від 14.06.2006 року, яким підтверджується факт відмови ОСОБА_1

отримати заробітну плату в розмірі 108,16 грн. ( а.с.36)

В даному випадку

суд приймає твердження позивача і його представника ОСОБА_3 про те, що на

момент звільнення, відповідач не провів розрахунку, не виплатив заробітну

плату.

Пояснення

позивача підтверджується ксерокопією його листа до ТОВ "

Статус-Авто", коли звертався з проханням подати довідку про нараховану,

але невиплачену заробітну плату.

Відповідач

отримав цього листа, однак, залишив його поза увагою. ( а.с. 23,24)

Однак, судові не

надано неспростовних доказів того, що ОСОБА_1 було прийнято на роботу слюсаря

із заробітною платою 900 грн., а в подальшому 1100 грн.

Відповідно до

штатного розкладу ТОВ " Статус-Авто" посадовий оклад слюсаря становить

350 грн. на місяць. ( а.с.29)

Оскільки

представник відповідача заперечує проти виплати ОСОБА_1 аванса в розмірі 350

грн. і вказує на відсутність будь-яких документів в підтвердження цього факту,

суд не враховує вказану суму як таку, що виплачена в рахунок заробітної плати.

Викликає сумнів

форма та технічне виготовлення ксерокопії заяви ОСОБА_1 про прийом на роботу

від 3.05.2006 року в частині надання згоди на роботу з режимом 2 години в день

і з оплатою 25% від основного окладу.

Судові не було

надано оригінал цієї заяви, тому втрачена можливість перевірки відповідності

оригіналу і копії, можливості внесення додаткових записів після написання

3

основного

тексту.

Із наказом № 35-К від 3.05.2006

року про прийом на

роботу ОСОБА_1

ознайомлений не був.

Формулювання наказу про прийом на роботу не відповідає

запису у трудовій книжці, що підтверджує твердження позивача про те, що його

було прийнято на роботу на повний робочий день, а не на 2 години з оплатою 25%

від основного оклада.

Відповідачем не

надано доказів про графік роботи позивача, як того вимагає законодавство, коли

працівник працює неповний робочий день та дані про те, що ОСОБА_1 ознайомлений

з таким графіком.

Надані судові

Правила внутрішнього розпорядку прийняті всупереч вимогам трудового законодавства.

Представник

відповідача не довів, коли саме ОСОБА_1 працював по 2 години протягом робочого

дня.

Тому суд

критично відноситься до даних табелів обліку робочого часу ОСОБА_1, поданих

відповідачем ( а.с. 32,33)

Судові не надано

особового рахунку слюсаря ОСОБА_1, а рівно як бухгалтерських документів -

відомостей нарахування та виплати заробітної плати працівникам ТОВ " Статус-Авто", в тому

числі, й позивачу.

Ч.1 ст. 117 КзпП

України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним

органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116

цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно

виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день

фактичного розрахунку.

Про нараховані

суми, належні працівникові при звільнені власник або уповноважений ним орган

повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом

встановлено, що після звернення позивача до суду були надані відомості щодо

розміру нарахованої заробітної плати з яким він не погодився.

Однак і суд

оцінив всі докази в їх сукупності, приходить до висновку про те, що

заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 повинна бути розрахована із 350 грн.

окладу слюсаря відповідно до штатного розкладу, при умові роботи 8 годин в

день.

Тому

заборгованість по заробітній платі складає 499,94 грн. ( за 20 роб.днів травня

2006 року та 9 роб. днів червня 2006 року, при вартості робочого дня 16,66

грн.)

Середній

заробіток за весь час затримки на день постановления

рішення складає 5849,90 грн. ( 16 міс.х350 грн. = 5600 грн.; 15 роб.днів -

249,90 грн.)

Оскільки за

неодноразової неявки представника відповідача розгляд справи подовжувався, суд

стягує відшкодування за час затримки у повному обсязі.

Судові витрати

підлягаю стягненню з відповідача.

Керуючись ст.

116,117 КзпП України, ст. 10,11,60,88,209, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до

ТОВ " Статус - Авто" про стягнення заборгованості по заробітної плати

і середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ

" Статус-Авто" на користь ОСОБА_1заборгованість по заробітній платі в

розмірі 499,94 грн, середній заробіток за весь час затримки в розмірі 5849,90

грн, а всього 6349( шість тисяч триста сорок дев'ять ) грн. 84 коп.

Стягнути з ТОВ

" Статус -Авто" на користь держави судовий збір у розмірі 63(

шістдесят три) грн.. 84 коп.

Стягнути з ТОВ

" Статус-Авто" на користь держави витрати з інформаційно-технічного

забезпечення в розмірі 30 ( тридцять) грн.

4

Рішення може

бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з

дня його проголошення.

Апеляційна

скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Заява про

апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через

суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення.

Рішення суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.