Постанова

від 17.09.2014 по справі 810/4431/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року №810/4431/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Соловйової О.О., представника відповідача Башти М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Інтеркабель Київ») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів в Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2013 №0000192301, №0000172301 та №0000182301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, адміністративний позов задоволено (справа №810/4568/13-а).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України (провадження №К/800/2057/14) частково задоволено касаційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 у справі №810/4568/13-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу відповідно до вимог статті 15-1 КАС України справу передано для розгляду судді Спиридоновій В.О. та присвоєно номер 810/4431/14.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками акту №7/22-03/32739864 від 15.07.2013 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ» (код за ЄДРПОУ 32739864) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Енергокабель» (код за ЄДРПОУ 38010078) за квітень 2012 року - липень 2012 року» (далі - Акт перевірки), вважає його висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях, а прийняті на підставі Акту перевірки податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що Податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення ТОВ «Інтеркабель Київ» вимог податкового законодавства при формуванні показників податкового кредиту та формуванні валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Енергокабель». Наголошує, що всупереч викладеним в Акті перевірки висновкам, господарські операції між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними та іншими документами, а придбаний у вказаного контрагента товар був використаний позивачем у виробничих цілях та реалізований іншим компаніям, що відповідає основному виду діяльності Товариства.

Також позивач стверджує, що Податковим органом не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ТОВ «Інтеркабель Київ», а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій, про які йдеться в Акті перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову зазначив, що посадові особи контролюючого органу під час проведення перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Прийняті податкові повідомлення-рішення вважає обґрунтованими, оскільки в ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що позбавляє ТОВ «Інтеркабель Київ» права на формування показників податкового кредиту та показників валових витрат за господарськими операціями з ТОВ «Енергокабель».

Допитаний у судовому засіданні 18.09.2013 у якості свідка директор ТОВ «Енергокабель» ОСОБА_3 пояснив, що між ТОВ «Енергокабель» та ТОВ «Інтеркабель Київ» укладено договір купівлі-продажу від 02.04.2010 №04021, на виконання якого поставлено у власність позивача катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркабель Київ», код за ЄДРПОУ 32739864, зареєстроване як юридична особа розпорядженням Києво-Святошинського районної державної адміністрації Київської області від 27.10.2003 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області. Види діяльності Товариства з КВЕД: 27.32 виробництво інших видів електронних і електричних проводів і кабелів (основний); 20.59 виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 21.10 виробництво основних фармацевтичних продуктів; 21.20 виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

З 12.07.2013 по 15.07.2013 посадовими особами Податкового органу на підставі статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 12.07.2013 №9, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтеркабель Київ» з питань перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Інтеркабель Київ» за період з 01.04.2012 по 30.06.2012.

За результатом вказаної перевірки складено акт №7/22-03/32739864 від 15.07.2013, у висновках якого зафіксовано порушення з боку ТОВ «Інтеркабель Київ»:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та як наслідок до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 6' 556' 660,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року 860399 грн., за травень 2012 року на 3' 436' 753 грн., за червень 2012 року на 348624 грн. та за липень 2012 року на 1' 910' 884 грн., та до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1' 367' 626,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на суму 641370 грн., за червень 2012 року на суму 595893 грн. та за липень 2012 року на суму 130363 грн.;

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 8' 426' 965,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року на суму 6' 283' 656 грн. та за ІІІ квартал 2012 року на суму 2' 143' 309 грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов на підставі аналізу акту Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2126/22-3/38010078/90 від 24.05.2013 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «Енергокабель», яким встановлено відсутність інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансового - господарської діяльності.

Заперечення Товариства на Акт перевірки залишені без задоволення листом Податкового органу №588/10/22-323 від 02.08.2013.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000172301 від 06.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток приватних підприємств на 10' 533' 706,00 грн., у тому числі за основним платежем 8' 426' 965,00 грн., штрафні санкції 2' 106' 741,00 грн.;

- форми «В4» №0000182301 від 06.08.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1' 367' 626,00 грн., у тому числі за деклараціями: за квітень 2012 року на 641370,00 грн., за червень 2012 року на 595893,00 грн., за липень 2012 року на 130363,00 грн.;

- форми «Р» №0000192301 від 06.08.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 9' 834' 990,00 грн., у тому числі за основним платежем 6' 556' 660,00 грн., штрафні санкції 3' 278' 330,00 грн.

Не погоджуючись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» укладено договір купівлі-продажу №04021 від 02.04.2010, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Енергокабель») зобов'язується відвантажити в обумовлений строк покупцеві (ТОВ «Інтеркабель Київ») товар (катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах зазначеного договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що фактичний обсяг поставок за цим Договором визначається та фіксується продавцем та покупцем в накладних на відпуск товару. Згідно з пунктом 2.2 договору умови поставки товару: EXW; адреса складу: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Дмитрівна, вул. Садова, 2, територія ТОВ «Інтеркабель». Відповідно до пункту 3.2 договору покупець здійснює приймання товару за кількістю та якістю відповідно до інструкції про порядок приймання продукції П-6, П-7 відповідно до умов цього договору з оформленням відповідних актів з обов'язковою передачею актів продавцю.

Об'єкт купівлі-продажу договору №04021 від 02.04.2010 визначено у додатках до нього №1 від 09.04.2012, №2 від 14.05.2012, №3 від 25.05.2012, №4 від 29.05.2012, №5 від 11.06.2012 та №6 від 09.07.2012.

Додатковою угодою до вказаного договору №1 від 04.06.2012 внесено зміни до договору №04021 від 02.04.2010, а саме збільшено орієнтовну суму договору з 20 млн. грн до 50 млн. грн.

Додатковою угодою №2 від 11.06.2012 внесено зміни до договору №04021 від 02.04.2010, а саме у зв'язку з виявленою помилкою у нумерації сторін договору №04021 від 02.04.2010 (покупець) та №04022 від 02.04.2012 (продавець), сторони прийняли як вірний номер договору №04022 від 02.04.2012, як нумерував продавець, замість 04021 від 02.04.2012.

Додатковою угодою №3 від 12.07.2012 внесено зміни до договору №04021 від 02.04.2010 та додатку №6 від 09.07.2012, а саме з метою виправлення допущеної описки в нумерації сторонами в додатку №6 від 09.07.2012 сторони дійшли згоди про необхідність зміни цього додатку в частині посилання на номер договору з « 04021» на « 04022» від 02.04.2012; домовилися вважати, що додаток №6 від 09.07.2012 з моменту його фактичного підписання, укладений до договору №04022 від 02.04.2012 відповідно до нумерації договору, прийнятій відповідно до додаткової угоди №2 від 11.06.2012.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №04021 (04022) від 02.04.2012 ТОВ «Енергокабель» передано ТОВ «Інтеркабель Київ» катанку мідну та витратні матеріали для виробництва КПП, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000006 від 30.04.2012 на суму 1' 796' 644,92 грн, у тому числі ПДВ 299440,82 грн., №РН-0000007 від 30.04.2012 на суму 1' 698' 129,92 грн., у тому числі ПДВ 283021,65 грн., №РН-0000008 від 30.04.2012 на суму 1' 692' 689,92 грн., у тому числі ПДВ 282114 грн., №РН-0000008 від 30.04.2012 на суму 1' 217' 539.94 грн., у тому числі ПДВ 202923.32 грн., №РН-0000010 від 14.05.2012 на суму 67075.02 грн., у тому числі ПДВ 11179.11 грн. (т. 1. а.с. 68-72).

Розрахунки за поставлений ТОВ «Енергокабель» товар здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (т.1 а.с. 73-76).

ТОВ «Інтеркабель Київ» отримано від ТОВ «Енергокабель» податкові накладні: №1 від 14.05.2012 на суму 67075,02 грн., у тому числі ПДВ 11179,17 грн., №6 від 30.04.2012 на суму 1' 796' 644,92 грн., у тому числі ПДВ 299440,82 грн., №7 від 30.05.2012 на суму 1' 698' 129,92грн., у тому числі ПДВ 283021,65 грн., №8 від 30.05.2012 на загальну суму 1' 692' 689,92 грн., у тому числі ПДВ 282114,99 грн., №9 від 30.05.2012 на суму 1' 217' 539,94 грн., у тому числі ПДВ 202923,32 грн. (т.1, а.с. 77-81).

На підтвердження факту отримання товарів відповідно до договору №04021 (04022) від 02.04.2012 позивачем надано копії: журналу видачі довіреностей, де у відповідних графах наводиться назва і договір для отримання цінностей а також відмітка про використання довіреності (т. 2, а.с. 178-186); прибуткових ордерів (т. 2 а.с. 187-226); актів прийому передачі товару (т. 3, а.с. 32-69); довіреностей на отримання ТМЦ (т. 2 а.с. 49-53).

На підтвердження використання придбаного у ТОВ «Енергокабель» товару у власній господарській діяльності та його подальшої реалізації позивачем надано копії; внутрішніх накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей у виробництво (т.1, а.с. 93-100); актів виготовлення (т.1.а.с.101-105); договору поставки №032 від 24.02.2011, укладеного між ТОВ «Еней» та ТОВ «Інтеркабель Київ» (т.1 а.с.110-113); накладної №1034 від 12.06.2012 (т.1 а.с.107); довіреності №199 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 12.06.2012 (т.2 а.с.58); договору поставки №038-Д від 25.10.2010, укладеного між ТОВ «ТФ Кабель» та ТОВ «Інтеркабель Київ» (т.1 а.с.114-115); накладної №1619 від 10.08.2012 (т.1 а.с. 108); довіреності №1731 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 10.08.2012 (т.2 а.с.60); договору поставки №04/01 від 04.01.2012, укладеного між ТОВ «Прогрес-Т» та ТОВ «Інтеркабель Київ» (т.1 а.с.116-117); накладної №867 від 25.05.2012 (т.1 а.с. 109); товарно-транспортної накладної (т.2 а.с.55); довіреності №132 на отримання ТМЦ від ТОВ «Інтрекабель Київ» від 25.05.2012 (т.2 а.с.56); виписок з рахунків по зазначеним контрагентам (т. 2 а.с.63-67).

З матеріалів справи також вбачається, що Товариству належить земельна ділянка площею 4.5 га на підставі договору оренди, укладеного між Дмитрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Інтеркабель Київ» (т.1 а.с.118-122), та комплекс адміністративних та виробничих споруд, що використовуються ним для здійснення господарської діяльності, і розташовані на відповідній земельній ділянці за адресою вул. Дачна, буд 5, с. Капітанівка, Києво-Святошинський район, Київська область (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серія САЕ 485797) (т1. а.с. 125). Факт орендної плати за землю підтверджується банківською довідкою про перераховані кошти (т.1 а.с.73-76).

Також судом встановлено, що ТОВ «Енергокабель» уклало договір оренди №04121 від 12.04.2012 з ТОВ «Інтрекабель Київ», відповідно до якого позивач здає в оренду відкрите складське приміщення площею 336 кв.м. та прилеглу площу у розмірі 360 кв.м. за адресою вул. Дачна, буд.5, село Капітанівка, Києво-Святошинський район, Київська область. На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надано копії акту приймання-передачі приміщення від 12.04.2012 (т.1 а.с. 132) та актів здачі-приймання виконаної роботи, відповідно до яких ТОВ «Енергокабель» здійснювало оплату за договором №04121 від 12.04.2012 та оплачувало комунальні послуги (т. 1. а.с. 133-135).

З приведеного вбачається, що ТОВ «Інтрекабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» фактично здійснюють господарську діяльність на території одного майнового комплексу, а тому для переміщення товару за договором №04021 (04022) від 02.04.2012 складання товарно-транспортних накладних не вимагається.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що для забезпечення операцій з навантаження-відвантаження ТОВ «Енергокабель» (орндар) уклало договір оренди основних засобів від 01.04.2012 з ТОВ «Техно Строй Плюс» (орендодавець) (т.2 а.с. 38-40), відповідно до умов якого орендар приймає основні засоби, а саме: ваги електронні, грейфер багаточелюстний, навантажувач, автонавантажувач, тельфер електричний та ваги платформні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №2126/22-3/38010078/90 від 24.05.2013 не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні Товариством податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» , правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про заниження суми податку на додану вартість та заниження податку на прибуток є безпідставними.

Щодо розбіжностей у реквізитах первинних та інших документах, виписаних у межах виконання вимог договору №04021 (04022) від 02.04.2012, як на тому наголосив Вищій адміністративний суд України в ухвалі від 23.06.2014 у даній справі, судом встановлено та було зазначено вище, що додатковою угодою №2 від 11.06.2012 до договору №04021 від 02.04.2010 внесено зміни, а саме у зв'язку з виявленою помилкою у нумерації сторін договору №04021 від 02.04.2010 (покупець) та №04022 від 02.04.2012 (продавець), сторони прийняли як вірний номер договору №04022 від 02.04.2012, як нумерував продавець, замість 04021 від 02.04.2012.

Крім того, додатковою угодою №3 від 12.07.2012 внесено зміни до договору №04021 від 02.04.2010 та додатку №6 від 09.07.2012, а саме з метою виправлення допущеної описки в нумерації сторонами в додатку №6 від 09.07.2012 сторони дійшли згоди про необхідність зміни цього додатку в частині посилання на номер договору з « 04021» на « 04022» від 02.04.2012; домовилися вважати, що додаток №6 від 09.07.2012 з моменту його фактичного підписання, укладений до договору №04022 від 02.04.2012 відповідно до нумерації договору, прийнятій відповідно до додаткової угоди №2 від 11.06.2012.

При цьому, як пояснив позивач (т. 4 а.с. 9), на момент підписання додаткової угоди №2, проект додатку №6 до вказаного договору був в роботі, із номером 04021, і в такому вигляді й був направлений помилково покупцеві. Також позивач пояснив, що між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель» ніколи не було укладено жодних інших договорів купівлі-продажу (поставки), окрім вказаного вище договору від 02.04.2012.

Аналіз приведених вище первинних та інших документів дає підстави для висновку про їх відповідність відповідним операціям з купівлі-продажу. Зокрема, незважаючи на описку у зазначенні продавцем номеру договору 04021 замість 04022, оплата за такими операціями покупцем здійснювалася як оплата за договором №04022.

Також судом враховано викладену в ухвалі від 17.07.2013 висновок Вищого адміністративного суду України (провадження К/800/7790/13), згідно з яким номер та дата договору, що опосередковує відповідну господарську операцію, не містяться серед обов'язкових реквізитів податкової накладної, визначеними пунктом 201.1 статі 201 Податкового кодексу України. Натомість, підпунктом «и» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що до числа обов'язкових реквізитів податкової накладної належить вид цивільно-правового договору. Зазначений реквізит повинен сприяти визначенню змісту вчиненої платниками податку господарської операції і не може ототожнюватися з формальними реквізитами відповідного договору, якими є дата його укладення та номер. Отже, номер та дата договору не є обов'язковими реквізитами податкової накладної.

Крім того, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.10.2013 (провадження № К/800/26948/13), згідно з якою при оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 ПК України. Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит i в тому разі, якщо вона заповнена з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дає змогу ідентифікувати продавця, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку. Відтак неправильне зазначення назви цивільно-правового договору в податковій накладній саме по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення, як у розглядуваній ситуації, інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягне втрати нею статусу належного податкового документа.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель», тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Енергокабель» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій Товариства щодо формування податкового кредиту та формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Енергокабель».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Енергокабель», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарської діяльності з ТОВ «Енергокабель».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між ТОВ «Інтеркабель Київ» та ТОВ «Енергокабель»; доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вимог про розподіл судових витрат сторонами у справі не заявлено, відтак положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 06 серпня 2013 року №0000192301, 0000172301, 0000182301.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.