Постанова

від 24.09.2014 по справі 906/460/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 906/460/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилюк А.М.

від відповідача: представник не з'вився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області (м.Радомишль, Житомирська область) на рішення господарського суду Житомирської області від 02.06.14р. у справі № 906/460/14 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Дочірнього підприємства "Мрія" ВАТ ПМК-13, м. Радомишль

до відповідача Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області (м.Радомишль, Житомирська область)

про визнання частково протиправною відмови у вчинення нотаріальної дії

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Мрія» Відкритого акціонерного товариства «ПМК-13» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-6) до Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області (надалі - Відповідач), в якій просить визнати частково протиправною постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 лютого 2014 року винесеної державним нотаріусом Капранчук О.В. Відповідача щодо надання згоди засновника Позивача про відчуження нерухомого майна відповідно до пункту 3.2 Статуту, оскільки таку юридичну особу припинено.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 2 червня 2014 року в справі № 906/460/14 (а.с. 60-62) позовні вимоги Позивача до Відповідача, про визнання частково протиправною відмови у вчиненні нотаріальної дії, задоволено повністю.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 116-119) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 2 червня 2014 року по справі № 906/460/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенню позовних вимог Позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з порушення норм процесуального та матеріального права. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що судом не було досліджено порядок вчинення даної нотаріальної дії, не з'ясовано чи міг би нотаріус задовольнити вимогу за заявою Позивача (при умові наявності згоди засновника на здійснення купівлі-продажу), тобто посвідчити зазначений договір і внести відповідні дані про державну реєстрацію прав.

Ухвалою суду від 31 липня 2014 року (а.с. 92) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 26 серпня 2014 року на 15 годину 30 хвилин.

Позивачем, на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 31 липня 2014 року, було подано заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 132-137).

Відповідачем на виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 31 липня 2014 року було подано додаткові доводи до апеляційної скарги (а.с. 142-152).

В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду своїм розпорядженням від 22 серпня 2014 року (а.с. 158) вніс зміни до складу колегії суддів (окрім заміни головуючого судді) за наслідком котрого у справі № 906/460/14 визначено колегію суддів у складі суддя Василишина А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2014 року (а.с. 160), з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 24 вересня 2014 року на 15 год. 10 хв..

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, однак до початку судового засідання від Відповідача надійшла заява (а.с. 161), в якій він зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу і просить її задовольнити та розглядати справу без участі представника Відповідача за наявними у справі документами.

Враховуючи подане клопотання та приписи статей 101, 102 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Відповідача.

В судовому засіданні від 9 квітня 2014 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення місцевого господарського суду законним та правомірним.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзив на неї, додаткові письмові пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню, а провадження у справі припиненню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 5 жовтня 2004 року між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Пересувна механізована колона № 13» (надалі - Продавець) було укладено договір купівлі - продажу (надалі - Договір; а.с. 16).

За умовами пункту 1 Договору, Продавець продав, а Відповідач купив належну Продавцеві на праві колективної власності 1/2 (одну другу) частину контори, яка знаходиться за № 5-А (п'ять з літерою "А") по вулиці Промислова в місті Радомишль Житомирської області, Україна.

Зазначений Договір зареєстровано в реєстрі приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області за № 2745.

На підставі Договору комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської міської ради зареєструвало право колективної власності на 1/2 частини контори, що знаходиться за адресою Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Промислова, 5а за Позивачем (а.с.17).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, 25 лютого 2014 року Позивач звернувся до Відповідача з метою посвідчення Договору.

25 лютого 2014 року Державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області у нотаріальному посвідчені Договору було відмовлено та винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 20-21) з наступних підстав.

"У поданих документах відсутні будь-які відомості, документи або довідка Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" про причину розбіжності у розмірі загальної площі будівлі, оскільки 135,6 кв. м це площа що вказана у договорі купівлі-продажу та 68,5 кв. м це площа що зазначена у матеріалах інвентаризаційної справи.

Заява учасника спільної часткової власності про відмову від здійснення пpaва переважної купівлі-продажу частки майна не відповідає п.5.2 Глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції 22.02.2012 року за № 296/5, у якій не зазначено ціни продажу цієї частки що продається і справжність підпису на цій заяві не засвідчено нотаріально.

У протоколі рішення зборів про продаж 1/2 частки контори не вказано адресу розташування майна, не вказано кому саме продати (прізвище, ім'я та по батькові покупця), не зазначено конкретної суми продажу 1/2 частки контори та на якій рахунок будуть перераховані кошти отримані від продажу, а також хто від імені Позивача буде підписувати договір купівлі-продажу.

Відсутнє рішення зборів Позивача про призначення на посаду керівником підприємства ОСОБА_4 від 22 вересня 2004 року, яке зазначено у Договорі.

Відсутня згода засновника Позивача про відчуження нерухомого майна відповідно до пункту 3.2 Статуту, згідно якого майно підприємства належить йому на праві господарського відання, а розпорядження майном, якщо це призводить до зменшення основних фондів, здійснюється за згодою власника згідно з чинним законодавством."

На підставі зазначеного нотаріус Капранчук О.В. вважав неможливим посвідчити Договір та постановив відмовити ОСОБА_4 у посвідченні договору купівлі-продажу 1/2 частки контори по вулиці Промисловій, 5-А в місті Радомишлі Житомирської області.

Дана відмова у вчиненні нотаріальної дії та винесення відповідної постанови в частині зобов'язання надання згоди засновника Позивача про відчуження нерухомого майна на думку Позивача є незаконними та такими, що порушують його права, що і стало підставою для звернення Позивача з відповідним позовом до господарського суду Житомирської області.

Рішенням господарського суду Житомирської області було задоволено позовні вимоги Позивача. Визнано неправомірною постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу 1/2 частки контори по вулиці Промисловій, 5-А в місті Радомишлі Житомирської області від 25.02.2014 року, винесеної державним нотаріусом Капранчук О.В. Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області, в частині необхідності надання згоди засновника Позивача на відчуження нерухомого майна.

Проте, з огляду на наведене, з врахуванням матеріалів справи в контексті предмету позову з призми існуючих відносин між Позивачем та Відповідачем, колегія суду зазначає наступне.

При вирішення питання щодо якої юрисдикції має звертатися особа, права якої порушено нотаріальною дією або відмовою у вчиненні нотаріальної дії потрібно враховувати наступне, що критеріями розмежування справ цивільної, адміністративної та господарської юрисдикції є: по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору.

Питання визначення юрисдикції розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні з позицій судів зводиться до того, чи є нотаріус суб'єктом владних повноважень.

Вирішення цього питання можливе на підставах з'ясування правової природи нотаріальної діяльності та складу повноважень нотаріуса.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу України про адміністративне судочинство, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Тлумачення поняття "суб'єкт владних повноважень" надано у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу України про адміністративне правоворушення, де зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Водночас, колегія суду констатує, що система нотаріату не входить до системи органів виконавчої влади.

Проте вважати діяльність нотаріуса як таку, у межах якої здійснюються владні управлінські функції, не можна. У діях нотаріуса немає ані адміністративного примусу, ані управлінських повноважень, хоча він і є посадовою особою (але не державним службовцем), а нотаріальну діяльність слід характеризувати як публічно-правову, оскільки вона здійснюється від імені держави. Між нотаріальною та адміністративною діяльністю існує суттєва різниця за юридичним характером, колом суб'єктів та структурою їх правовідносин, цілями, результатами та методами регулювання.

Крім того, якщо метою виконавчо-розпорядчої діяльності є реалізація функції державного управління, а результатом цієї діяльності є управлінське рішення, яким один суб'єкт приписує певну поведінку іншому суб'єкту, то метою діяльності нотаріату є захист і охорона існуючих суб'єктивних прав та інтересів, а результатом нотаріальної діяльності є нотаріальний акт як різновид правозастосовного юрисдикційного акта, що офіційно підтверджує вже об'єктивно існуючі факти, права та обов'язки, які суб'єкти права покладають на себе за своїм бажанням.

Слід зазначити, що незалежно від того, є нотаріус приватним чи працює у державній нотаріальній конторі (закон України «Про нотаріат» фактично прирівнює за правовим статусом державних і приватних нотаріусів), він не може вважатися суб'єктом владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням положень статті 17 Кодексу України про адміністративне судочинство можна дійти висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. Відтак, виходячи з положень статті 15 Цивільно процесуального кодексу України, такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, колегія суду констатує, що за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, статей 1 і 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Відтак, виходячи з пункту 8 Постанови Вищого господарського суду України № 10 та положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, спір про визнання недійсним виконавчого напису буде підвідомчий саме господарському суду .

Враховуючи норми статті 50 Закону N 3425-XII «Про нотаріат» та норми Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Відповідно до статті 124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, при визначенні юрисдикції розгляду справ даної категорії необхідно у повній сукупності та послідовності застосовувати системний аналіз як норм процесуального права щодо юрисдикційних повноважень окремих судів, так і норм матеріального права у взаємозв'язку із судовою практикою та приписами вищих судових інстанцій, що стосуються даного питання, а також обов'язкові критерії розмежування справ цивільного судочинства і справ, які розглядаються за правилами інших видів судочинства - суб'єктний склад сторін та характер спірних правовідносин.

З огляду на усе вищенаведене в контексті суб'єктивного складу сторін даної спарви, колегія суду зазначає, що незважаючи на те, що сторонами у даній справі є юридичні особи, позовні вимоги про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та про зобов'язання державного нотаріуса вчинити певну дію повинні розглядатися в позовному провадженні за правилами цивільного судочинства як спір про право, оскільки між юридичними особами відсутній спір про право цивільне чи господарське, а правовідносини не є господарськими у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом Житомирської області прийнято рішення у спорі, що не підлягає розгляду у господарських судах України.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26 грудня 2011 року визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Житомирської області від 2 червня 2014 року у справі № 906/460/14 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам процесуального права, дане, в свою чергу, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення, з припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуаль ного кодексу України.

Окрім того, колегія суду зазначає наступне, що відповідно до пункту 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» , є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись статтями 80, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 02 червня 2014 року в справі № 906/460/14 скасувати.

3. Провадження по справі № 906/460/14 припинити.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

6. Справу № 906/460/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.