Постанова

від 16.09.2014 по справі 808/4630/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року 11 год. 25 хв. Справа № 808/4630/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - Шулякової М.В. (довіреність від 12 серпня 2014 року), представника відповідача - Зозулі Д.П. (довіреність від 20 червня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Юніверс» (код ЄДРПОУ 22159959), за результатами якої складено акт перевірки від 23.06.2014 за №651/08-28-22-12/22159959; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0002492212 та №0002482212.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, не маючи законних підстав для проведення виїзної документальної перевірки, необґрунтовано, незаконно та виключно на свій розсуд дійшов висновку про порушення ТОВ «Юніверс» вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0002492212 та №0002482212 суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України, а тому підлягають скасуванню. Так, позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Техносфера 2000», оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено у повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Ухвалою судді від 21.07.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання, призначене на 16.09.2014, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні. Свою позицію представник відповідача обґрунтував тим, що перевірка була проведена відповідачем за наявності законних підстав для її проведення, у порядок та спосіб, визначені Податковим кодексом України. Представник відповідача наполіг на тому, що податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0002492212 та №0002482212 прийняті податковим органом цілком правомірно, оскільки відповідач під час перевірки обґрунтовано дійшов висновку про порушення ТОВ «Юніверс» вимог податкового законодавства. Також зазначив, що операції ТОВ «Юніверс» з ТОВ «Техносфера 2000» не мають реального характеру.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16.09.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніверс» (код ЄДРПОУ 22159959), пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (статті 63, 64 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Леніна, будинок в„–187, квартира в„–28 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78 статті 78 ПК України та доповідної записки начальника відділу перевірок окремих питань управління податкового аудиту Рулевської О.В. від 10.06.2014 №81/08-28-22-12, виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено Наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» ТОВ «Юніверс від 11.06.2014 №600 (а.с. 21).

Відповідно до Наказу від 11.06.2014 №600, у період з 11.06.2014 по 17.06.2014, фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юніверс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Техносфера-2000» (код ЄДРПОУ 30493167) за період з 01.07.2011 по 31.07.2013, за наслідками якої складений Акт від 23.06.2014 №651/08-28-22-12/22159959 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 22).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2014 №0002492212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 27290 грн., у тому числі 5458 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.07.2014 №0002482212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25990 грн., у тому числі 5198 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 29, 30).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки від 23.06.2014 №651/08-28-22-12/22159959, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 21832 грн. 00 коп., а також порушення пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму у розмірі 20792 грн. 00 коп.

Надаючи правову оцінку винесеному контролюючим органом податковому повідомленню-рішенню від 09.07.2014 №0002492212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 27290 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Юніверс» (Покупець) та ТОВ «Техносфера-2000» (Постачальник) укладений договір поставки від 01.02.2012 №ТС-02 (а.с. 72), предметом якого являлась поставка товарно-матеріальних цінностей в асортименті, кількості та якості, зазначеними в рахунку-фактурі.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надані суду первинні документи, які також досліджувались контролюючим органом під час перевірки (додаток №3 до акту перевірки (а.с. 54)), та документи, які підтверджують оплату вартості товару, а саме: рахунок-фактура №ТС-301203 від 01.02.2012 на суму 23544 грн., видаткова накладна №ТС-301023 від 01.02.2012 на суму 23544 грн., податкова накладна №5 від 01.02.2012 на суму 23544 грн.; рахунок фактура №ТС-301025 від 01.02.2012 на суму 49524 грн., видаткова накладна №ТС-301025 від 01.02.2012 на суму 49524 грн., видаткова накладна №4 від 01.02.2012 на суму 49524 грн.; рахунок-фактура №ТС-305035 від 05.03.2012 на суму 12708 грн. 96 коп., видаткова накладна №ТС-305035 від 05.03.2012 на суму 12708 грн. 96 коп., податкова накладна №15 від 05.03.2012 на суму 12708 грн. 96 коп.; рахунок-фактура №ТС326032 від 26.03.2012 на суму 11256 грн., видаткова накладна №ТС-326032 від 26.03.2012 на суму 11256 грн., податкова накладна №79 від 26.03.2012 на суму 11256 грн.; рахунок-фактура №ТС305043 від 05.04.2012 на суму 27720 грн., видаткова накладна №ТС-305043 від 05.04.2012, податкова накладна №16 від 05.04.2012 на суму 27720 грн.

Оплата за поставлений товар здійснювалась у безготівковій формі розрахунку, що підтверджується наступними документами: виписка установи банку від 28.02.2012 про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Техносфера-2000» суми коштів у розмірі 23544 грн. 00 коп. за рахунком №ТС-301023 від 01.02.2012 та суми коштів у розмірі 49524 грн. 00 коп. за рахунком №ТС-301025 від 01.02.2012; виписка установи банку від 19.03.2012 про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Техносфера-2000» коштів у розмірі 12708 грн. 96 коп. за рахунком №ТС-305035 від 05.03.2012; виписка установи банку від 19.04.2012 про перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Техносфера-2000» коштів у розмірі 27720 грн. 00 коп. за рахунком №ТС-305043 від 05.04.2012.

Представник позивача пояснив, що питанням транспортування товару займався його контрагент, та самостійно здійснював доставку товару до покупця, що передбачено пунктом 4.1 Договору поставки. Однак, транспортування частини товару здійснювалось через ПП «Нічний експрес», що підтверджується податковими накладними №9613 від 31.01.2012, №20249 від 29.02.2012, №31062 від 31.03.2012, №41614 від 30.04.2012 та №106935 від 31.10.2012.

Разом з цим, позивачем надані та досліджені судом документи на підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Техносфера-2000» товарів - подальша реалізація (а.с. 129-200).

Згідно з підпунктом 4.1.27 пункту 4.1 статті 4 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентом. Наявні у матеріалах справи видаткові та податкові накладні містять найменування продавця та покупця, визначають обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників платників податків, та відбитки печаток юридичних осіб.

Оцінивши вказаний вище правочин за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що він укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, не суперечать закону, його предметами є речі, що не обмежені у цивільному обороті, а сторони мали правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату вартості товару, поставленого від ТОВ «Техносфера 2000», не суперечить вимогам підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, а відтак податкове повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0002492212 підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладних суб'єктом владних повноважень в основу податкового повідомлення-рішення від 09.07.2014 №0002482212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25990 грн. 00 коп., суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються на порушенні позивачем пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на суму у розмірі 20792 грн. 00 коп. До таких висновків відповідач дійшов за результатами аналізу господарської діяльності позивача та ТОВ «Техносфера 2000».

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.4 статті 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сформований позивачем податковий кредит за операцією поставки товару від ТОВ «Техносфера 2000» повністю підтверджено податковими накладними, до яких у контролюючого органу не було зауважень щодо форми та змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження реального здійснення господарських операції, сплати податку на додану вартість та його сум, а відтак і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Техносфера 2000» при придбанні товару, до складу податкового кредиту.

В Акті перевірки відповідач посилається на висновки іншого акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 13.09.2012 №403/2214/30493167 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Техносфера-2000» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 року - червень 2012 року, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з підприємствами-контрагентами ТОВ «Техносфера-200» за період з 01.01.2011 по 30.06.2012. Разом з цим, відповідач в Акті перевірки також посилається на протокол допиту свідка від 27.03.2014 у кримінальному провадженні №32013080020000030 ОСОБА_5, який під час допиту дав свідчення про те, що директором ТОВ «Техносфера-2000» він став за грошову винагороду, участі у фінансово-господарській діяльності не приймав. З огляду ці обставини, посилаючись на приписи статей 2, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідач зазначає що «первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, та такі що не відповідають сутності не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Виходячи з вищевикладеного, такі супроводжувальні документи не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку зазначених вище операцій».

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Посилання на інший акт перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства при перевірці, обставини якої перевіряються в даній справі, оскільки будь-яка перевірка повинна оформлюватися окремим актом відповідно до норм Порядку №984 з чітким та конкретним змістовним описанням суті встановлених порушень.

Податковий кодекс України факт виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо надання послуг.

Крім того, контролюючим органом не надано суду обвинувального вироку у кримінальній справі, висновки якого могли б вплинути на суть спору.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.2 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Зі змісту наказу від 11.06.2014 №600 та Акта перевірки вбачається, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Юніверс» (код ЄДРПОУ 22159959), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Техносфера-2000» (код ЄДРПОУ 30493167) за період з 01.07.2011 по 31.07.2013, призначена та проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78 статті 78 ПК України, оскільки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано постанову старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області Сахно С.О. від 26.05.2014 на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Техносфера-2000» (код ЄДРПОУ 30493167). Зазначена постанова прийнята слідчим під час досудового слідства по кримінальному провадженні №32013080020000030 від 10.04.2013, порушеного відносно невстановлених осіб за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (а.с. 21-22).

Суд зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод. Дане право закріплене і в частині 1 статті 6 КАС України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до статті 2, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці дії у будь-якому випадку повинні бути такими, які безпосередньо породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд зазначає, що дії по проведенню перевірок є частиною процесу реалізації податковим органом повноважень, наданих йому чинним законодавством. Результатом реалізації цих повноважень є винесення у відповідній формі рішення, яке породжує юридичні наслідки для платника податків. Отже, виключно результат реалізації повноваження податкового органу (а саме - рішення контролюючого органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по проведенню перевірки) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання контролюючим органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу проведення перевірки входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що перевірка ТОВ «Юніверс» фактично проведена, її результати оформлені у вигляді Акта перевірки та, як наслідок, винесено податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області 09 липня 2014 року №0002492212 та №0002482212.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверс» (код ЄДРПОУ 22159959) суму судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 (сімдесят) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська