Постанова

від 25.09.2014 по справі 813/5581/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 року № 813/5581/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Жовковської Ю.В.

за участю:

представників позивача - Дубаса В.М., Калиновської О.М., Волосатова О.І.

представника відповідача - Рождественської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001042201/4825 від 03.04.2014 року та податкове повідомлення-рішення №0001032201/4826 від 03.04.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 316156 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки обставини на які посилається відповідач, не відповідають фактичним обставинам, законодавство не зобов»язує вести облік дисконтних карток на знижки, не встановлює порядок ведення такого обліку, також не передбачено обов»язку продавця проводити ідентифікацію роздрібних покупців, крім того, відповідачем не доведено факти реалізації товару нижче звичайних цін. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі, надав пояснення аналогічно до викладеного в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач здійснював оптову та роздрібну торгівлю плитами ДСП, МДФ, ДВП, постформінгом, пресформінгом та меблевою фурнітурою, підприємство застосовує систему знижок методом зменшення націнки, а націнка не обліковується, на підприємстві відсутнє положення про надання знижок та журнал виданих дисконтних карток. Підприємство надало до перевірки завірені копії прейскурантів цін, у яких відсутня інформація про розмір та порядок надання знижок. При визначені доходу від реалізації товару перевіркою враховано ціни, зазначені в прейскурантах, видаткових накладних та кількості списаного в реалізації товару за даними оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку 281. Такі порушення спричинили заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради 09.12.1998 року за №14151050001000084.

Позивач перебуває на податковому обліку з 23.12.1998 року за №30204008, станом на 14.12.2011 р. перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» зареєстровано платником ПДВ з 06.01.1999р.

У період з 27.01.2014р. по 06.03.2014р. Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова було проведено планову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено Акт від 14.03.2014 року за № 19/22-01/30204008.

Як вбачається з даного акту, податковим органом встановлено порушення:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.4.1 п.135.4,п.135.2, п.135.1, пп.135.4.1 ст.135, пп.153.2.1,153.2.3 п.153.2 ст.153, п.8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, пп.1.20.1, 1.20.2, 1.20.3 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов»язання з податку на прибуток підприємства на загальну суму 274616 грн., а саме за 2-3 квартали 2011 р на суму 74615 грн. ( в тому числі за 3-ій кВ.2011-74615 грн.), за 2-4 квартали 2011 року на суму 104023 грн.( в т.ч. за 4-ій кв. 2011-29408 грн.), за 1 кв. 2012 року на суму 37485 грн., за півріччя 2012 на суму 67605 грн. ( в т.ч. за 2 кв.2012- 30120 грн.), за три квартали 2012 на суму 106 929 грн. ( в т.ч. за 3 кв.2012- 39324 грн.) за 2012 рік на суму 170 593 грн. ( в т.ч. за 4 кв.2012- 63 664 грн.);

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1, ст.188,п.201.4,201.6,201.7, п.201.14, п.201.15 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 265887 грн., у тому числі : липень 2011- 22692 грн., серпень 2011 - 26851 грн., вересень 2011 р.-15340 грн., жовтень 2011-5656грн., листопад 2011 -19210 грн., грудень 2011 -13668 грн., січень 2012 -8689грн., лютий 2012 -8748 грн., березень 2012-18263 грн., квітень 2012-16858 грн., травень 2012 -5740 грн., червень 2012 р.-6087 грн., липень 2012- 5016 грн., серпень 2012- 15434 грн., вересень 2012 -17003 грн., жовтень 2012 -16060 грн., листопад 2012-19 725 грн., грудень 2012- 24847 грн.

На підставі вказаного акту прийнято податкові повідомлення - рішення від 03.04.2014 року:

- № 0001042201/4825, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 317264 грн., у т.ч. 274616 грн. за основним платежем та 42648 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).;

- № 0001032201/4826, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 332359 грн., у т.ч. 265887 грн. за основним платежем та 66472 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до п.153.2.1, п.153.2.2 ст.153 ПК України, що були чинні на час здійснення правовідносин, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 153.2.3 ст.153 ПК України положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.

Згідно п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» діє до 1 січня 2013 року.

Відповідно до п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктами 1.20.3 та 1.20.4. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні. Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Згідно з п. 1.20.8. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

а) у разі коли неможливо визначити ціну товарів (робіт, послуг) через відсутність або недоступність відповідної інформації, для визначення звичайної ціни використовується метод ціни перепродажу (наступного продажу) таких товарів (робіт, послуг). При цьому ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається на рівні ціни, за якою такі товари (роботи, послуги) перепродаються їх покупцем у разі наступного продажу, з урахуванням визначених за допомогою застосування звичайних цін фактичних витрат, понесених цим покупцем під час продажу та просування на ринок цих товарів (робіт, послуг), а також звичайного для даного виду діяльності прибутку покупця (без врахування ціни, за якою покупцем були придбані у продавця товари);

б) у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Відповідно до п. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.56 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття доходів - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з п. 134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктами 135.1 та 135.2 ст.135 Податкового кодексу України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.135.4.1 ст.135 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем серед покупців були розповсюджені дисконтні картки, за якими товари продавались із знижкою, що передбачено наказом №7 від 16 січня 2009 року « Про порядок розрахунку та надання знижок» Позивач продавав всі товари з використанням дисконтних карток за ціною, що перевищує ціну собівартості, а тому продаж товарів з використанням дисконтних карток та надання знижок не був збитковим а операції носили прибутковий характер.

Суд вважає помилковими твердження відповідача про те, що при виписці видаткових накладних на реалізацію товарів №23765 від 25.10.2012 р., №24055 від 29.10.2012 р., №24157 від 30.10.2002 р., №23763 від 25.10.2012 р. № 23690 від 24.10.2012 року позивачем застосовано знижки в розмірі 12, 20, 25 відсотків, що суперечить наказу №7, так як в акті перевірки зазначено, що не встановлено здійснення реалізації меблевої фурнітури нижче собівартості (а.с.22).

Крім того, не знайшло свого підтвердження твердження відповідача про те, що у прейскурантах цін на товар, що були надані до перевірки та знаходяться в матеріалах справи ( а.с.78-83), вказані ціни, які є публічною інформацією, відсутня інформація про розмір та порядок надання знижок, так як у всіх прейскурантах цін міститься інформація про те, що для гуртових клієнтів та власників дисконтних карток знижка до 10%, а порядок надання знижки встановлено наказом №7.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає, що так як законодавством не передбачено включення до доходу сум, на які були запровадженні знижки в ціні товару, а тому висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов»язань є невірними, відповідачем не доведено, що позивачем здійснено продаж товару за ціною, що не відповідає рівню звичайної ціни, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 487,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити повністю.

Визнати протиправними та скасувати, винесені Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській област,і податкове повідомлення - рішення № 0001042201/4825 від 03.04.2014 року повністю та податкове повідомлення-рішення №0001032201/4826 від 03.04.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов»язання з податку на додану вартість на 316 156 грн., в тому числі за основним платежем 252925 грн. та штрафними санкціями - 63231 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний дизайн» (код ЄДРПОУ 30204008) судовий збір в сумі 487,20 ( чотириста вісімдесят сім грн..20 коп) грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кухар Н.А.

Повний текст постанови виготовлено 29.09.2014 р.