Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/13132/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/319

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 14:38 № 826/13132/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Легейді Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гір Сервіс" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006182208 від 25.06.2013 року, за участі представників сторін:

представника позивача Шульги К.В.,

представника відповідача Шевченко О.О.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24.09.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІР СЕРВІС" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006182208 від 25.06.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/13132/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в колегії суддів.

В судовому засіданні 24.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі п. 200.10 ст. 200, ст. 76 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ за квітень 2014 року ТОВ "ГІР СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38745433), за результатом якої складено акт перевірки від 03.06.2014 № 294/4-22-08-38745433 (т. 1, а.с. 11-15).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 15 342,94 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 03.06.2014 № 294/4-22-08-38745433 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014:

- № 0006182208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 19 178,70 грн., з якої: за основним платежем - 15 342,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 835,7 грн. за платежем: ПДВ, код платежу: 14010100 (Т. 1, а.с. 16).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали:

- лист ГУ МВС України в м. Києві від 27.05.2014 № 3985;

- постанова старшого слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 27.05.2014 майора міліції Ступака С.В.

Згідно матеріалів досудового розслідування, а саме: кримінального провадження № 12013110000001110, встановлено, що у злочинній схемі невстановлені особи протягом 2012-2013 років використовували завідомо підроблені документи від імені службових осіб ТОВ "Арттревел 2012", здійснювали незаконну діяльність вказаного товариства, з метою переведення безготівкових коштів, отриманих від реально діючих суб'єктів господарської діяльності, у готівку.

Як встановлено під час проведення досудового розслідування, згідно даних ЄДР, єдиним засновником ТОВ "Арттревел 2012" (код ЄДРПОУ 38545859) є гр. ОСОБА_4, а директором - ОСОБА_5.

Проте, допитаний 25.04.2014, як свідок по обставинах кримінального провадження, ОСОБА_4 повідомив, що ніякого відношення до реєстрації ТОВ "Арттревел 2012" не має та, взагалі, про те, що він є засновником вказаного товариства почув вперше від працівників податкової міліції. Будь-які документи щодо реєстрації ТОВ "Арттревел 2012" на своє ім'я не підписував та нікого на це не уповноважував, а з ОСОБА_5 не знайомий.

Крім цього, допитана 25.04.2014, як свідок по обставинах кримінального провадження, ОСОБА_5 повідомила, що зареєструвала ТОВ "Арттревел 2012" на своє ім'я на прохання знайомої, але в подальшому, ніякого відношення до здійснення діяльності вказаного товариства не мала, будь-які документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арттревел 2012" не підписувала та нікого на це не уповноважувала, а з ОСОБА_4 не знайома.

Таким чином, з 24.01.2013 невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи від імені посадових осіб ТОВ "Арттревел 2012", а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, здійснювали незаконну діяльність ТОВ "Арттревел 2012", шляхом формування податкового кредиту реально діючих суб'єктів господарської діяльності та перекриття їх податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів у готівку.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що, оскільки, фінансово-господарська діяльність ТОВ "ГІР СЕРВІС" з ТОВ "Арттревел 2012" здійснювалася поза межами правового поля, то податкові накладні, виписані від імені ТОВ "Арттревел 2012" не можуть бути взяті до уваги.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням - рішенням № 0006182208 від 25.06.2013 року, а тому звернувся до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ТОВ "ГІР СЕРВІС" та ТОВ "Арттревел 2012" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір на виконання робіт № Г28/14 від 01.04.2014 (Т. 1, а.с. 19-21).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 1, 1-й поверх:

- виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН);

- монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника;

- виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

Таким чином, на підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1 (специфікація обладнання та монтажних матеріалів для СВН), додаток № 2 (кошторис витрат на монтаж СВН), акт здачі-прийняття робіт (за підписом ОСОБА_5), податкову накладну (за підписом ОСОБА_5), банківські виписки (т.1, а.с. 22-25, 33-36).

Крім цього, між ТОВ "ГІР СЕРВІС" та ТОВ "Арттревел 2012" (виконавець), в особі директора ОСОБА_5 було укладено договір на виконання робіт № Г32/14 від 15.04.2014 (Т. 1, а.с. 26-28).

Згідно умов даного договору, замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 1, 2-й поверх:

- виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН);

- монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника;

- виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

Таким чином, на підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1 (специфікація обладнання та монтажних матеріалів для СВН), додаток № 2 (кошторис витрат на монтаж СВН), акт здачі-прийняття робіт (за підписом ОСОБА_5), податкову накладну (за підписом ОСОБА_5), банківські виписки (т.1, а.с. 29-32, 33-36).

Крім іншого, позивачем було надано до суду докази на підтвердження використання робіт у власній господарській діяльності (т. 1, а.с. 37-61).

Проте, позивачем не надано суду доказів щодо наявності повноважень у ОСОБА_5 підписувати акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та договори.

При цьому, судом задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операцій по взаємовідносинам із спірними контрагентами ухвалою суду від 11.09.2014 про закінчення підготовчого провадження у даній справі та призначення її до судового розгляду було витребувано у позивача перелік доказів на підтвердження реальності господарських операцій.

Однак, позивач витребувані судом докази не надав суду без поважних причин, про витребування даних доказів у суб'єкта владних повноважень, якщо вони таким суб'єктом вилучались у позивача, не просив, тому суд вирішував дану справу на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій, оскільки, згідно матеріалів досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 зареєструвала ТОВ "Арттревел 2012" на своє ім'я на прохання знайомої, але в подальшому, ніякого відношення до здійснення діяльності вказаного товариства не мала, будь-які документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арттревел 2012" не підписувала та нікого на це не уповноважувала.

Позиція відповідача ґрунтується на матеріалах досудового розслідування, а саме: кримінальному провадженні № 12013110000001110, згідно якого з 24.01.2013 невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи від імені посадових осіб ТОВ "Арттревел 2012", а саме: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, здійснювали незаконну діяльність ТОВ "Арттревел 2012", шляхом формування податкового кредиту реально-діючих суб'єктів господарської діяльності та перекриття їх податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів у готівку.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "ГІР СЕРВІС" та ТОВ "Арттревел 2012" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем із даним контрагентом договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності, оскільки для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з пояснень директора ТОВ "Арттревел 2012" ОСОБА_5, остання зареєструвала на своє ім'я товариство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арттревел 2012", крім цього, стверджувала, що не підписувала документів, пов'язаних з діяльністю даної юридичної особи.

Суд зазначає, що договори № Г28/14 та № Г32/14 між позивачем та ТОВ "Арттревел 2012", а також податкові накладні підписані від імені ТОВ "Арттревел 2012" саме ОСОБА_5

Проте, як встановлено із пояснень ОСОБА_5, яка була допитана 25.04.2014, як свідок по обставинах кримінального провадження, вона повідомила, що ніякого відношення до здійснення діяльності вказаного товариства не мала, будь-які документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Арттревел 2012" не підписувала та нікого на це не уповноважувала.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ "ГІР СЕРВІС" та ТОВ "Арттревел 2012" не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ "Арттревел 2012" договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту .

Надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Крім цього, суд звертає увагу позивача, що ним не надано належних доказів щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006182208 від 25.06.2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР СЕРВІС" повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГІР СЕРВІС" (код ЄДРПОУ 38745433) решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова