Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/13132/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13132/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006182208 від 25 червня 2014 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006182208 від 25 червня 2014 року відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем до суду надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Арттревел 2012». Апелянт вважає, що оскільки спірні договори у встановленому законом порядку недійсними не визнано, господарські операції відбулись, сторонами виконані свої обов'язки за договорами, позивачем правомірно віднесено сплачені кошти до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2014 року ТОВ «Гір-Сервіс», за результатами якої складено акт від 03 червня 2014 року №294/4-22-08-38745433, в якому встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15342,94 грн., у тому числі за квітень 2014 року - 15343,00 грн.

На підставі акту перевірки №294/4-22-08-38745433 від 03 червня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006182208, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19178,70 грн., у тому числі 15342,94 грн. за основним платежем та 3835,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту надання послуг (виконання робіт) або в разі якщо надані послуги (виконані роботи) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «Арттревел 2012» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №Г28/14 від 01 квітня 2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 1-й поверх: виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН); монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника; виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Арттревел 2012» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №Г32/14 від 15 квітня 2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 2-й поверх: виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН); монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника; виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем надано додаток №1 до договорів (специфікація обладнання та монтажних матеріалів для СВН), додаток №2 (кошторис витрат на монтаж СВН), акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, акти здачі-приймання обладнання та матеріалів для виконання робіт, банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за виконані роботи.

Також позивачем, основними видами діяльності якого є ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, розробка, виробництво, продаж та технічне обслуговування програмно-технічних комплексів, електронної техніки, систем зв'язку, програмних продуктів та іншого обладнання та продуктів в Україні та за кордоном, проектування, монтаж та інсталяція комп'ютерних та інформаційних мереж, мереж електроживлення та інших мереж, на підтвердження використання робіт у власній господарській діяльності надано договір на виконання робіт №Г98/14 від 10 березня 2014 року, укладеного між ТОВ «Українська комп'ютерна лабораторія» (замовник) та позивачем (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню роботи «Монтаж, встановлення та налагодження комп'ютерного та мережевого обладнання на об'єктах замовника», а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вказані роботи; додаткові угоди до договору, згідно яких роботи виконуються на об'єкті: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 1-й поверх (додаткова угода №2 від 20 березня 2014 року), м.Київ, вул.Глазунова, 1, 2-й поверх (додаткова угода №3 від 14 квітня 2014 року); акти виконання робіт; податкові накладні.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на тому, що в провадженні СУ ГУ МВС України в м.Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110000001110 від 31 жовтня 2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, в якому вказано, що ОСОБА_2 зареєструвала ТОВ «Арттревел 2012» на своє ім'я на прохання знайомої, але в подальшому ніякого відношення до здійснення діяльності вказаного товариства не мала, будь-які документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Арттревел 2012» не підписувала та нікого на це не уповноважувала. Крім того, невстановлені особи, використовуючи завідомо підроблені документи від імені посадових осіб ТОВ «Арттревел 2012», а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_2, здійснювали незаконну діяльність ТОВ «Арттревел 2012», шляхом формування податкового кредиту реально-діючих суб'єктів господарської діяльності та перекриття їх податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків та переведення безготівкових коштів у готівку.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Арттревел 2012». Укладені між позивачем та ТОВ «Арттревел 2012» договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними. При цьому, показання в якості свідка чи обвинуваченого по обставинах кримінального провадження можуть бути доказом в кримінальному судочинстві та оцінку їм має надати суд в порядку кримінального судочинства.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Арттревел 2012» останнє було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у ОСОБА_2 підписувати акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи ТОВ «Арттревел 2012» без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2014 року ТОВ «Гір-Сервіс», за результатами якої складено акт від 03 червня 2014 року №294/4-22-08-38745433.

В силу п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Разом з тим, як вбачається з акту камеральної перевірки від 03 червня 2014 року №294/4-22-08-38745433, порушень під час перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2014 року, поданої ТОВ «Гір-Сервіс» порушень не встановлено. Натомість, порушення, які виявлені податковим органом, встановлені в ході аналізу інформаційної бази «Податковий блок», що суперечить сутності камеральної перевірки, визначеній в пп.75.1.1 ст.75 Податкового кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ТОВ «Арттревел 2012», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності виконаних робіт та проведення оплати за них, використання виконаних робіт у власній господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2014 року №0006182208, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 вересня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 вересня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві №0006182208 від 25 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 17 листопада 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.