Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/13132/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2015 року м. Київ К/800/60458/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Лосєва А.М., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року

у справі №826/13132/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гір-Сервіс» (надалі - ТОВ «Гір-Сервіс»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (надалі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2014р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0006182208 від 25.06.2014р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2014р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014р. та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2014р. ТОВ «Гір-Сервіс», за результатами якої складено акт від 03.06.2014р. №294/4-22-08-38745433, в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 15342,94грн. за квітень 2014р.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2014р. №0006182208, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19178,70грн., з яких 3835,70грн. штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, оскільки за відсутності факту надання послуг (виконання робіт) або в разі якщо надані послуги (виконані роботи) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Арттревел 2012» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №Г28/14 від 01.04.2014р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 1-й поверх: виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН); монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника; виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

15.04.2014р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Арттревел 2012» (виконавець) укладено договір на виконання робіт №Г32/14, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець, в інтересах замовника, бере на себе зобов'язання з виконання наступних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 2-й поверх: виконання будівельно-монтажних робіт по монтажу системи відео-нагляду (СВН); монтаж обладнання та конструкцій СВН на об'єкті генерального замовника; виконання будівельно-оздоблювальних робіт на об'єкті генерального замовника після закінчення монтажу системи.

Суми податку на додану вартість по зазначеним операціям на підставі податкових накладних позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Як передбачено у п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому у п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

За приписами п.201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів позивачем під час розгляду справи було надано додаток №1 до договорів (специфікація обладнання та монтажних матеріалів для СВН), додаток №2 (кошторис витрат на монтаж СВН), акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, акти здачі-приймання обладнання та матеріалів для виконання робіт, банківські виписки на підтвердження перерахування коштів за виконані роботи, ліцензію видану ТОВ «Арттревел 2012» Державною архітектурно-будівельною інспекцією України строк дії якої з 22.03.2013р. по 22.03.2016р., тощо.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем на підтвердження використання робіт у власній господарській діяльності надано договір на виконання робіт №Г98/14 від 10.03.2014р., укладеного між ТОВ «Українська комп'ютерна лабораторія» (замовник) та позивачем (виконавець), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виконанню роботи «Монтаж, встановлення та налагодження комп'ютерного та мережевого обладнання на об'єктах замовника», а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити вказані роботи; додаткові угоди до договору, згідно яких роботи виконуються на об'єкті: м.Київ, вул.Глазунова, 1, 1-й поверх (додаткова угода №2 від 20.03.2014р.), м.Київ, вул.Глазунова, 1, 2-й поверх (додаткова угода №3 від 14.04.2014р.); акти виконання робіт; податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи, висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що в провадженні СУ ГУ МВС України в м.Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013110000001110 від 31.10.2013р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, відносно посадової особи ОСОБА_1 (директор ТОВ «Арттревел 2012»).

Згідно ч.4 с.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Арттревел 2012». Укладені між позивачем та ТОВ «Арттревел 2012» договори виконані сторонами, відсутнє рішення суду щодо визнання укладених договорів недійсними.

Отже, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з ТОВ «Арттревел 2012» в реальності не надавались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента послуг.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також сплати податків контрагентами тощо. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Також судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що як свідчить акт камеральної перевірки від 03.06.2014р. №294/4-22-08-38745433, порушень під час перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2014р., поданої ТОВ «Гір-Сервіс» порушень не встановлено. Натомість, порушення, які виявлені податковим органом, встановлені в ході аналізу інформаційної бази «Податковий блок», що суперечить сутності камеральної перевірки, визначеній в п.п.75.1.1 ст.75 ПК України.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

О.В. Муравйов