Ухвала

від 03.09.2014 по справі 816/2024/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.Справа № 816/2024/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Бетон" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2024/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Бетон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Бетон" (далі-ПАТ «Бетон»), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 року №0001052202/357.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2024/14 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке вмотивовано зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.

Проте, колегія суддів не визнає причини неприбуття представника позивача поважними з огляду на те, що будь-яких доказів на підтвердження заявленого клопотання позивачем не надано та не надано доказів неможливості прибуття в судове засідання іншого представника або уповноваженого представника юридичної особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.09.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Бетон" 16.06.2000 року зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (том 1 а.с. 20). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (том 1 а.с. 21, 23, 25).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

У період з 10.02.2014 по 14.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Бетон" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Блокбудсіті" (код 38291784) за період з 01.02.2013 по 30.04.2013, ТОВ "Стоун Девелопмент" (код 338451572) за період з 01.10.2013 по 31.10.2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 21.02.2014 №1511/16-03-22-02-12/30661791 (том 1 а.с. 32-83).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 408015,00 грн, у тому числі за лютий 2013 року в сумі 24688,00 грн, за березень 2013 року в сумі 149711,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 133616,00 грн, за жовтень 2013 року в сумі 100000,00 грн.

На підставі даного висновку Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0001052202/357, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 612022,50 грн., в тому числі 408015,00 грн. - основний платіж, 204007,50 грн. - штрафна (фінансова) санкція (том 1 а.с. 17-18).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" (Інтегрована автоматизована інформаційна система ДПС Система "Податковий блок") встановлено відхилення між сумами податкових зобов'язань ТОВ "Блокбудсіті", ТОВ "Стоун Девелопмент" та сумами податкового кредиту ПАТ "Бетон" відповідно у сумах 308014,83 грн та 100000,00 грн.

Також висновки перевіряючих про порушення ПАТ "Бетон" вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках актів ДПІ у Печерському районі Головного правління Міндоходів у м. Києві: №2476/26-55-22-01/38291784 від 25.11.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Блокбудсіті" код 38291784 з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських відносин з платниками податків ТОВ "Співпраця" код 1210082, ТОВ "ТВМ" код 21519367 за період діяльності з 01.02.2013 по 28.02.2013"; №1910/26-55-22-10-03/38291784 від 24.10.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Блокбудсіті" код 38291784 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Інтерфукс" код 38241419, ТОВ "ТВМ" код 21519367 за період діяльності з 01.03.2013 по 31.05.2013"; №3138/26-55-22-01/38451572 від 26.12.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стоун Девелопмент" код 38451572 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012 по 30.11.2013".

Надані ПАТ "Бетон" до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням норм діючого законодавства, а саме: - обов'язковий реквізит "пункт навантаження" не відповідає дійсності; - відсутні підписи водія (експедитора) за прийнятий вантаж; - відсутні номери подорожніх листів вантажних автомобілів. Зазначена в ТТН вага товару, що перевозився за одну поїздку, не відповідає технічним умовам транспортних засобів - автомобілів DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, DAF НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4, IVECO НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем і ТОВ "Блокбудсіті" укладені договори поставки:

№11 від 05.02.2013 на поставку піску, з урахуванням доповнення до вказаного договору (том 1 а.с. 140-141);

- №12 від 05.02.2013 на поставку гранітної продукції, а саме, щебеню фракції 5/20 та фракції 20/40, з урахуванням доповнення до вказаного договору (том 1 а.с. 167-168).

За умовами даних договорів ТОВ "Блокбудсіті" (постачальник) зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Бетон» (покупець) - прийняти пісок та щебінь фракції 5/20 і 20/40 у вказаній кількості і встроки, передбачені Додатком до Договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, як визначено пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, на підтвердження реальності здійснення даних господарських операцій позивачем надано суду: податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 142-166, 168-а-189).

З досліджених у судовому засіданні договорів поставки та доповнень до них, що сторонами не узгоджено порядок поставки товару.

Реальність здійснення господарської операції за ознаками придбання товарно -матеріальних цінностей та їх переміщення у просторі позивач підтверджує наявністю товарно-транспортних накладних та договорів з перевізниками (а.с. 54-154, т.3).

Проте, колегія суддів відзначає, що вищенаведені договори не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки позивачем не надано суду ані самостійно, ані на вимогу ухвали колегії суддів належних та допустимих доказів фактичного виконання вказаних договорів, в тому числі, здійснення оплати за отримані послуги.

Надані копії актів виконаних робіт (наданих/отриманих послуг) не можуть бути визнані належними доказами, оскільки не містять відомостей про місце поставки, кількість поставлених товарно-матеріальних цінностей, а містять лише загальну вартість та кількість годин.

Щодо наявності товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на підтвердження фізичного переміщення придбаної гранітної продукції та піску, ПАТ "Бетон" надано товарно-транспортні накладні, з яких встановлено, що перевезення товару здійснювалося автотранспортом ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3, з якими підприємством укладалися договори про надання автопослуг.

З наданих позивачем товарно-транспортних накладних слідує, що пунктом навантаження ТМЦ є "Товарний двор" без зазначення його адреси та місцезнаходження.

В товарно-транспортних накладних відсутні номери подорожніх листів вантажних автомобілів, відсутні підписи водія-експедитора за прийнятий вантаж, відсутні відомості про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт.

Зазначена в ряді ТТН вага товару, що перевозився за одну поїздку, не відповідає технічним умовам транспортних засобів - автомобілів DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, DAF НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4, IVECO НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6.

Позивач зазначив, що сипучі матеріали доставлялися у середньому по 20 тн за кожний рейс, а не як зазначено в ТТН по 66 тн, 59 тн, 131 тн, а приймалися однією сумарною ТТН. Працівник складу ПАТ "Бетон" ОСОБА_4 вела картки складського обліку матеріалів та по закінченню звітного місяця подавала зведену відомість, у вигляді матеріального звіту, в бухгалтерію для подальшої обробки.

Наведені доводи позивача щодо оформлення однієї ТТН на декілька рейсів, які здійснювалися у різні дні, оцінюються критично, оскільки відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Позивачем не доведено суду неможливість складення ТТН у дні фактичного відвантаження та транспортування товарів. Складення ТТН сумарним способом чинним законодавством не передбачено.

Окрім того, колегія суддів вважає за потрібне відзначити, що вказані доводи позивача не відповідають даним актів приймання-передавання виконаних робіт, які оформлені на повний об'єм поставки (перевезення) датами, у які оформлено товарно-транспортні накладні.

Отже, позивач оформив та підписав з перевізником акт приймання виконаних робіт в один день з оформленням товарно-транспортної накладної, а перевезення (за доводами позивача) здійснювалось фактично протягом кількох днів, що свідчить про підписання актів без виконання, або при неповному виконанні послуг перевезення.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Проте, у товарно-транспортних накладних, не відображено, які товаросупроводжуючи документи надавались водію, в тому числі: сертифікати якості.

Колегія суддів також враховуючи положення ст. 11 КАС України щодо офіційного з'ясування обставин у справі, у зв'язку з чим у суді апеляційної інстанції у позивача в якості додаткових доказів були витребувані, в тому числі, і сертифікати якості, і накладні на дорогу.

До суду апеляційної інстанції на виконання вказаного судового рішення позивачем не надані вказані документи.

Надані товарно-транспортні накладні також не відповідають вимогам до оформлення товарно-транспортної накладної, оскільки в них відсутні зазначення даних щодо способу визначення маси, код вантажу, клас вантажу, відсутні відомості про виконавців вантажно-розвантажувальних операцій, а також щодо часу навантаження та розвантаження товару, а тому не можуть бути визнані належним доказом у справі.

Колегія суддів також вважає за потрібне відмітити, що за умовами, визначеними у договорах поставки якість поставленого товару повинна відповідати вимогам діючих стандартів.

Приймання товару за кількістю проводиться у відповідності з вимогами Інструкції затвердженої постановою Держарбітражу від 15.06.1965 року № П-6, а приймання товару за якістю - у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражду від 25.04.1966 року за № П-7 (п. 6 Договору).

Судом були витребувані докази приймання товарно-матеріальних цінностей відповідно до вимог вказаних інструкцій, проте будь-яких доказів, в тому числі, сертифікатів виробника, паспортів якості, позивачем суду не надано, не надано і будь-яких пояснень з цього приводу.

Слід також відзначити, що відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Позивачем не надано суду як першої, так і апеляційної інстанції довіреності на отримання товару за договорами, а також витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей.

Доказів використання у власній господарській діяльності, придбаних товарно-матеріальних цінностей позивачем також не надано.

З матеріалів справи також слідує, що між позивачем і ТОВ "Блокбудсіті" укладені договори підряду:

- №10 від 05.02.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки (том 1 а.с. 114);

-

- №31 від 25.02.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 1 а.с. 190);

- №33 від 26.02.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 (том 1 а.с. 201);

- №60 від 28.02.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А (том 1 а.с. 212);

- №38 від 01.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф2-А (том 1 а.с. 207);

- №62 від 01.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А (том 1 а.с. 233);

- №63 від 04.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Р-1А (том 1 а.с. 244);

- №64 від 04.03.2013 на виконання робіт по виготовленню армокаркасів (том 2 а.с. 6);

- №44 від 05.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 (том 2 а.с. 42);

- №66 від 07.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф6-4 (том 2 а.с. 64);

- №69 від 11.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф2-А (том 2 а.с. 75);

- №71 від 12.03.2013 на виконання робіт по встановленню пропарочних камер ПАТ "Бетон" (том 2 а.с. 86);

- №72 від 12.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-АМ (том 2 а.с. 90);

- №75 від 15.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф4-АМ (том 2 а.с. 100);

- №85 від 18.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М (том 2 а.с. 110);

- №92 від 21.03.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М (том 2 а.с. 121);

- №112 від 02.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М (том 2 а.с. 131);

- №114 від 04.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 141);

- №119 від 05.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 151);

- №121 від 08.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПРГ-1М (том 2 а.с. 161);

- №125 від 11.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 171);

- №131 від 12.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 182);

- №133 від 15.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф3-А (том 2 а.с. 192);

- №135 від 18.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 202);

- №140 від 22.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф3-А (том 2 а.с. 212);

- №142 від 24.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 222);

- №145 від 26.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки ПБ-1 (том 2 а.с. 232)

- №150 від 29.04.2013 на виконання робіт по виготовленню металевої опалубки Ф5-4 (том 2 а.с. 242).

У лютому, березні та квітні 2013 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 308014,83 грн. за наслідками здійснення вказаних господарських операцій з придбання у ТОВ "Блокбудсіті" товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) на загальну суму 1808089,00 грн.

З метою доведення реальності здійснення вказаних господарських операцій та використання придбаних товарів та робіт у своїй господарської діяльності, ПАТ "Бетон" до суду: довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3; договірні ціни, локальні кошториси, акти прийомки виконаних будівельних робіт, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання-послуг), товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, платіжні доручення, акти використання металопрокату, наказ про прийняття на роботу водіїв, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, договори та первинні документи по автоперевізникам, докази використання придбаних товарів та робіт у господарській діяльності (акти виготовлення /формування/ залізобетонних виробів та вироблення бетону та витрат матеріалів на їх виробництво, акти списання ТМЦ у виробництво), акти зведення взаєморозрахунків (том 1 а.с. 29-31, 115-139, 142-166, 168а-189, 191-200, 202-211, 213-221, 223-232, 234-243, 245-249, том 2 а.с. 1-5, 7-41, 43-52, 54-63, 65-74, 76-85, 87-89, 91-99, 101-109, 111-120, 122-130, 132-140, 142-150, 157-160, 162-170, 172-181, 183-191, 193-201, 203-211, 213-221, 223-231, 233-241, 243-251, том 3 а.с. 51-241).

Колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Перелічені договори за своїм змістом є договорами підряду. Порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

На підтвердження господарських операцій по проведенню зазначених робіт позивачем надані податкові накладні, локальні кошториси на роботи за договором; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

При цьому, позивачем не надані відомості про наявність у сторін по договорам підряду проектної документації, предмет даного договору носить загальний характер, без конкретизації, які саме роботи повинні проводитись, їх перелік та об'єми.

Спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт». Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо, відповідачем був зроблений висновок про відсутність доказів їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства, а тому фактичне отримання позивачем будівельних робіт від контрагента не підтверджено належним чином оформленими первинними та іншими документами.

Відповідно приписам ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагент повинні були дотримуватися порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

Фактично, згідно наданих позивачем актів виконаних робіт неможливо встановити трудові ресурси, необхідні для виконання робіт.

Також позивач не виконав вимогу суду і не надав витребувані судом технічну документацію (технічне завдання), допуски, дозвільні документи на працівників-виконавців робіт, з якими повинен був проводитись інструктаж. Крім того, позивач не надав доказів з приводу використання господарських операцій у власній господарській діяльності, а надані документи на підтвердження проведення оплати за виконані роботи не можутьути прийняті в якості доказів, оскільки копії платіжних доручень і виписки по банківському рахунку не засвідчені банківською установою.

Окремо колегія суддів відмічає що предметом договору підряду №71 від 12.03.2013, укладеного позивачем з ТОВ "Блокбудсіті", є виконання робіт по установці пропарочної камери.

Проте, з наданих суду первинних документів слідує, що вони складалися з метою фіксації фактичного виконання робіт не по установці, а по виготовленню пропарочної камери, що не відповідає умовам договору.

Крім того, позивачем у жовтні 2013 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 100000,00 грн за наслідками оформлення господарської операції з придбання у ТОВ "Стоун Девелопмент" робіт по виготовленню кришок на пропарочну камеру на загальну суму 600000,00 грн. згідно договору на виконання робіт №25 від 01.10.2013 (том 1 а.с. 98).

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції позивачем надано суду: локальний кошторис, підсумкову відомість ресурсів, податкову накладну, платіжне доручення, рахунок-фактуру, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, акти зведення взаєморозрахунків, товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 99-111, том 3 а.с. 150, 152, 154).

Дослідивши надані позивачем документи, колегія суддів дійшла до висновку, що вони не підтверджують фактичне здійснення останнім господарських операцій з придбання у ТОВ "Блокбудсіті" та ТОВ "Стоун Девелопмент" товарів та робіт (послуг) з огляду на наступне.

За змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі.

Відповідно до абзацу 27 пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з підпунктами 11.5, 11.7 пункту 11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 11.1 пункту 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами підпункту 11.4 пункту 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Відповідно до підпункту 11.5. вказаного нормативного акту товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до підпункту 11.7. перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В товарно-транспортних накладних вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІБ водія, вид перевезень, назва "Замовника", "Вантажовідправника", "Вантажоодержувача", адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

Так, на підтвердження фізичного переміщення товару, роботи по виготовленню якого придбавалися позивачем у ТОВ "Стоун Девелопмент" надано товарно-транспортні накладні, з яких встановлено, що перевезення товару здійснювалося автотранспортом ФО-П ОСОБА_2 та ФО-П ОСОБА_3, з якими підприємством укладалися договори про надання автопослуг.

З наданих позивачем товарно-транспортних накладних слідує, що пунктом навантаження ТМЦ є "Товарний двор" без зазначення його адреси та місцезнаходження. В товарно-транспортних накладних відсутні номери подорожніх листів вантажних автомобілів, відсутні підписи водія-експедитора за прийнятий вантаж, відсутні відомості про здійснення вантажно-розвантажувальних робіт. Зазначена в ряді ТТН вага товару, що перевозився за одну поїздку, не відповідає технічним умовам транспортних засобів - автомобілів DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, DAF НОМЕР_3, причіп НОМЕР_4, IVECO НОМЕР_5, причіп НОМЕР_6.

З витягу з журналу "Охорона ПАТ "Бетон", який наданий позивачем на підтвердження дати та часу фактичного прибуття на підприємство автомобілів з товаром, що зазначений у ТТН, не можливо встановити фактичного вантажовідправника вказаного товару.

З огляду на викладене, з долучених представниками ПАТ "Бетон" товарно-транспортних накладних суд позбавлений можливості встановити пункт навантаження товарів, а у зв'язку з відсутністю подорожніх листів не можливо встановити рух перевезення товару від продавця до покупця.

Крім того, досліджуючи порядок заповнення ТТН судом встановлено, що до позовної заяви при зверненні до суду позивачем були надані ТТН, в яких відсутні відбиток штампу автопідприємств-перевізників ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_5 При цьому, в наданому на вимогу суду щодо підтвердження взаємовідносин позивача з перевізниками придбаних ТМЦ пакеті документів наявні ТТН вже з відбитками печаток перевізників, тобто до матеріалів справи долучені ТТН датовані одними датами, проте в різних редакціях (наприклад, ТТН від 29.04.2013 том 1 а.с. 166, том 3 а.с. 197).

Відповідно до пункту 57 Статуту автомобільного транспорту навантаження вантажів на автомобіль, закріплення, укриття й ув'язування вантажів повинні проводитися відправником вантажу, а розвантаження вантажів з автомобіля, зняття кріплень і покриттів - вантажоодержувачем.

Згідно з пунктом 47 вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування).

Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями.

Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі путьових листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування).

Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.

Таким чином, надані до матеріалів справи ТТН не підтверджують факту перевезення та отримання товару, що спростовує доводи позивача про реальність отримання придбаних ТМЦ та товарів, виготовлених згідно укладених з ТОВ "Блокбудсіті" та ТОВ "Стоун Девелопмент" договорів на виконання робіт.

Окрім цього, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, у наданих суду актах здачі-прийняття робіт в рядку "Місце складання" зазначено "0", тобто вказані акти не відповідають вимогам до оформлення первинних документів.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Блокбудсіті" та ТОВ "Стоун Девелопмент" товарів та робіт, а відтак неправомірність включення ПАТ "Бетон" у спірних періодах (лютий, березень, квітень, жовтень 2013 року) до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 408015,00 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За висновком суду, Кременчуцькою ОДПІ на підставі вказаних норм правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 18.03.2014 №0001052202/357 у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 18.03.2014 №0001052202/357 прийняте Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. А відтак позовні вимоги ПАТ "Бетон" про визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскарженого повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, доведено перед судом належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бетон" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2014р. по справі № 816/2024/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Тацій Л.В. Судді (підпис) (підпис) Григоров А.М. Подобайло З.Г.