Постанова

від 31.01.2007 по справі 11/336-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/336-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 11/336-06  

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Легіон-Дніпро”, м. Дніпропетровськ

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської від 09.11.2006р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Сибірський Берег –Нові Продукти Харчування”, смт. Ювілейне Дніпропетровської області

дотовариства з обмеженою відповідальністю “Дистрибуторська компанія “Легіон-Дніпро”, м. Дніпропетровськ

простягнення 34 432, 50 грн.

за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

         ТОВ “Торгово-виробнича компанія “Сибірський Берег –Нові Продукти Харчування” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “Дистрибуторська компанія “Легіон-Дніпро” 34 432, 50 грн. заборгованості.

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.06р. у справі № 11/336-06 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 31102, 93 грн. основного боргу, 551, 16 грн. річних, 2778, 41 грн. пені, 344, 32 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Рішення суду мотивоване обгрунтованістю позовних вимог, з посиланням на ст. 526, 625 ЦК України та умови договору укладеного між сторонами у даній справі.

        Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ “Дистрибуторська компанія “Легіон-Дніпро” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу тим, що судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.6, 19 Конституції України, ст. 42, 43, 22, 29, 38, 43, п.1 ч.1 ст. 77, п.4 ч.2 ст. 811, п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, Р.ІІ ГК України, ст. 180 ГК України, ст. 526, 625, 629, 638 ЦК України, ст. 6 Закону України “Про судоустрій України”.

Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

         Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2005р. між ТОВ “Торгово-виробнича компанія “Сибірський Берег –Нові Продукти Харчування” (Принципал) та ТОВ “Дистрибуторська компанія “Легіон-Дніпро” (Дистриб'ютор) був укладений договір №15, про надання прав уповноваженого дистриб'ютора (далі Договір).

 Згідно п.1.2 Договору сторони розуміють дистриб'юторську систему продаж, як –систему продажу, що передбачає поставку Принципалом продукції Дистриб'ютору та подальший продаж продукції на певній території, по рекомендованим Принципалом цінам та з урахуванням інших погоджених сторонами умов, силами Дистриб'ютора, його субдистриб'юторів, у всі сигменти ринку, в кожний торгівельний об'єкт (роздрібний чи оптовий), який здатний реалізувати дану продукцію, а також у власну збуткову мережу Дистриб'ютора, і забезпечення, і розміщення в них рекламних матеріалів, що надаються Принципалом.

 Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.          

         Як встановлено господарським судом, на виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 1845059, 91 грн., що підтверджується видатковими накладними наведеними позивачем в позовній заяві.

         Згідно п.5.2., 5.3. Договору дистриб'ютор оплачує продукцію, що поставляється у відповідності з накладними на кожну партію продукції. Оплата здійснюється у погодженій з принципалом формі, що не протирічить діючому законодавству України. Принципал встановлює дистриб'ютору відстрочку платежу на продукцію, що поставляється на строк 21 календарний день з дати її відвантаження зі складу принципала на адресу дистриб'ютора чи його контрагента за письмовою вказівкою дистриб'ютора.

         Відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 1604755, 27 грн. та повернув товар на загальну суму 209447, 51 грн., що підтверджується вказаними позивачем в позовній заяві документами.

         Доказів здійснення розрахунку на суму 30857, 13 грн. відповідач не надав, від проведення звірки взаємних розрахунків останній ухилився.

         Зазначена сума складає борг за товар поставлений за видатковими накладними №РН-0000195 від 20.02.2006р. на суму 23597, 93 грн. та №РН-0000214 від 23.02.2006р. на суму 7259, 20 грн. на які позивачем за період прострочення обґрунтовано нараховані 551, 16 грн. 3% річних та 245, 80 грн. інфляційних на підставі ст. 625ЦК України, а також 2778, 41 грн. пені у  відповідності до п.5.5 Договору.

Таким чином, місцевим господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав   належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.

         Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що господарський суд вийшов за межі позовних вимог стягуючи з відповідача суму основного боргу в розмірі 31102, 93 грн. замість 30857, 13 грн. є помилковими, оскільки  зазначена сума вказана судом в резолютивній частині з урахуванням встановленого індексу інфляції (30857, 13 грн. + 245,80 грн. = 31102, 93 грн.).

 Посилання відповідача в касаційній скарзі на порушення позивачем порядку досудового врегулювання спору, встановленого Договором та розділом ІІ ГК України колегія визнає безпідставними в силу ч.2 ст. 124 Конституції України, згідно якої юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, та її офіційного тлумачення у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 зі справи №1-2/2002, відповідно до п.1 резолютивної частини якого встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносини не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

 Твердження заявника касаційної скарги, що місцевий господарський суд  не повідомив його належним чином про час та місце розгляду справи, чим  порушив його право на судовий захист та участь у розгляді справи,  спростовується наявним у справі повідомленням про вручення відповідачу поштового відправлення.

 Решта доводів касаційної скарги також не може вплинути на  правильність оскаржуваного рішення, зважаючи на що, колегія не вбачає порушення судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судове рішення таким, що відповідає чинному законодавству України та обставинам справи, а отже і підстави для його   скасування відсутні.

         Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                        ПОСТАНОВИВ:

         В задоволенні касаційної скарги відмовити.

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2006р. у справі №11/336-06 залишити без змін.        

Головуючий суддя                                                                     В.С. Божок

Судді:                                                                                        Т.Ф. Костенко                                                                                        

                                                                                                     Г.П. Коробенко