Рішення

від 15.09.2014 по справі 175/3079/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8036/14 Справа № 175/3079/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Прозорова М.Л. Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року

15 вересня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді: Прозорової М.Л.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Козлова С.П.,

при секретарі: Панченко Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

заступника прокурора Дніпропетровської області

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року по цивільній справі за позовом прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області до Дніпропетровської державної районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. ОСОБА_6, ОСОБА_7 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -реєстраційна служба Дніпропетровського районного управління юстиції) про визнання недійсними документів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області з позовом до Дніпропетровської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними документів на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилався на те, що згідно семантичних даних Відділу Держземагентства у Дніпропетровському районі та нотаріально завіреній копії Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №877284, розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 28.12.2004 року №997-р ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400-02-008-0052 площею 0.3000 га на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району. Державний акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010512003601 та видано ОСОБА_2 30.12.2005 року.

При цьому перевіркою встановлено, що Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №997-р від 28.12.2004 року затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок, зайнятих під не обслуговуваними підсилювальними та регенераційними пунктами ДП НЕК "Укренерго" на територіях: Новоолекеандрівської, Сурсько-Литовської, Горьківської, Орджонікідзевської та Степової сільських рад загальною площею 0,0494 га, а також надано у постійне користування ДП НЕК "Укренерго" земельні ділянки під не обслуговуваними підсилювальними та регенераційними пунктами загальною площею 0,0494 га.

Розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 28.12.2004 року № 997-р не стосується ОСОБА_2.

Тому прокурор вважав, що право на земельну ділянку площею 0,3000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району було оформлено без належної підстави, в порушення порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначеному статтею 118 Земельного кодексу України.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.05.2010 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,3000 га кадастровий номер 1221455400:02:008:0052).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 19.07.2010 року №1835 право власності на земельну ділянку площею 0,3000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) перейшло до ОСОБА_4

Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 24.12.2010 року № 41 10-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки при поділі земельної ділянки площею 0,3000 га ОСОБА_4 на три окремі земельні ділянки по 0,1000 га (кадастрові номери 1221455400:02:008:1305, 1221455400:02:008:1306. 1221455400:02:008:1307) на підставі чого ОСОБА_4 було виготовлено та видано відповідні держанні акти на право власності на земельну ділянку.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011 року, право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1305) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району перейшло до ОСОБА_5

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011 року, право власності на земельну ділянку площею 0.1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1307) для ведення особистого селянського господарства перейшло до ОСОБА_6

На підставі договору купівлі-продажу №589. посвідченого 16.05.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2325959 від 16.05.2013 року, ОСОБА_7 отримала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:008:1305 для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області разом із "Господарською спорудою" об'єктом житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до даних Дніпропетровського районного виробничого відділу ДРФ Дії "Центр ДЗК" на підставі проведених геодезичних робіт (лист від 09,02.2012 року № 90), земельні ділянки з кадастровими номерами 1221455400:02:008:1305. 1:21455400:02:008:1306. 1221455400:02:008:1307 перебувають в безпосередній близькості до р. Оріль, тобто у прибережній захисній смузі р. Оріль, у зв'язку із чим за основним цільовим призначенням земельні ділянки повинні належати до категорії - землі водного фонду.

Згідно з правовстановлюючими документами, за основним цільовим призначенням вказані земельні ділянки належать до категорії - землі сільськогосподарського призначення, а надані вони для ведення особистого селянського господарства.

Вважаючи, що землевласниками порушені норми Земельного кодексу України, прокурор просив суд:

визнати недійсним державний акт на право власності на землю Серії ЯБ №877284 на земельну ділянку площею 0.3000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) для ведення особистого селянською господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів па право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010512003601;

визнати недійсним державний акт на право власності на землю Серії ЯЛ № 021147 на земельну ділянку площею 0,3000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_3, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012001856;

визнати недійсним державний акт на право власності на землю Серії ЯЛ №921613 на земельну ділянку площею 0.3000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012003028;

визнати недійсним державний акт на право власності на землю Серії ЯЛ № 92І613 на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1305) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_5, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122140001001081;

визнати недійсним Державний акт на право власності на землю Серії ЯЛ №918965 на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1306) для ведення особистого селянського Господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122140001000607;

визнати недійсним державний акт на право власності на землю Серії ЯЛ № 921614 на земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1307) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, виданий ОСОБА_8, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122140001001079;

визнати недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2325959 від 16 05.2013 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:02:008:1305 для ведення особистого селянського господарства в селищі Кіровському Дніпропетровського району Дніпропетровської області;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1305) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району на користь Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1306) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району на користь Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0.1000 га кадастровий номер 1221455400:02:008:1307) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району на користь Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області;

витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 1221455400:02:008:1305) для ведення особистого селянського господарства на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району на користь Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності (а.с.112-120).

З таким рішенням не погодився заступник прокурора Дніпропетровської області та звернувся з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення суду та постанову нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального законодавства.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні у частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора Дніпропетровського району Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором та позивачем у справі пропущено строк звернення до суду, доказів поважності пропуску прокурором строку до суду не надано.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом першої інстанції не враховано, що про зазначені у позовній заяві обставини прокурору стало відомо 09.02.2012 року після порушення кримінальної справи №412907 від 09.02.2012 року.

Тобто, загальна позовна давність для звернення прокурора з позовом до суду почала перебіг з 09.02.2012 року і до липня 2014 року процесуальний строк не сплив.

Відповідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення прав, обов'язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №997-р від 28.12.2004 року затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок, зайнятих під не обслуговуваними підсилювальними та регенераційними пунктами ДП НЕК "Укренерго" на територіях: Новоолекеандрівської, Сдрсько-Литовської, Горьківської, Орджонікідзевської та Степової сільських рад загальною площею 0,0494 га, а також надано у постійне користування ДП НЕК "Укренерго" земельні ділянки під не обслуговуваними підсилювальними та регенераційними пунктами загальною площею 0,0494 га.

На підставі вказаного розпорядження голова Дніпропетровської районної державної адміністрації розпорядженням від 28.12.2004 №997-р надав ОСОБА_2 у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400-02-008-0052 площею 0.3000 га на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району. Державний акт Серії ЯБ №877284 зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010512003601 та видано ОСОБА_2 30.12.2005 року (а.с.29).

Відповідно до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності. Право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Отже, ОСОБА_2 став власником зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 03.05.2010 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,3000 га кадастровий номер 1221455400:02:008:0052 за межами населеного пункту сел. Кіровське Дніпропетровського району на підставі Державного акту Серія ЯЛ №021147, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право Власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011012001856 (а.с.32).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 19.07.2010 року №1835 право власності на земельну ділянку площею 0,3000га (кадастровий номер 1221455400:02:008:0052) перейшло до ОСОБА_4, про що свідчить державний акт на право власності на землю Серії ЯИ №037492, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011012003028 (а.с.33).

Після цього Розпорядженням голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 24.12.2010 року №4110-р затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки при поділі земельної ділянки площею 0,3000 га ОСОБА_4 на три окремі земельні ділянки по 0,1000 га (кадастрові номери 1221455400:02:008:1305, 1221455400:02:008:1306. 1221455400:02:008:1307) на підставі чого ОСОБА_4 було виготовлено та видано відповідні держанні акти на право власності на земельну ділянку (а.с.34-35, 37-39,).

В справі відсутні будь-які докази того, що розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 24.12.2010 року №4110-р в установленому законом порядку скасовано.

Одним зі способів захисту права на земельну ділянку може бути визнання державного акту недійсним з підстав визнання недійсним акту органа влади або місцевого самоврядування, який порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належної їй земельною ділянкою.

Само по собі визнання державного акту недійсним без визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, відповідно до ст.ст. 152,155 ЗК України не може бути способом захисту порушеного права.

Крім того, прокурором не надано доказів про те, де фактично знаходиться спірна земельна ділянка.

З матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка розташована на території Кіровської селищної ради (а.с.60).

Але, Кіровська селищна рада не залучалася до участі у розгляді справи.

Тому вимоги прокурора про витребування земельних ділянок та визнання недійсним державних актів на право власності на землю слід вважати передчасними, оскільки в судовому порядку не вирішені питання про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Дніпропетровської районної державної адміністрації від 24.12.2010 року № 4110-р., а також не притягнута до участі у розгляді справи Кіровська селищна рада.

У зв'язку з цим слід вважати передчасними всі вимоги прокурора про витребування земельних ділянок та визнання недійсним державних актів на підставі послідуючих договорів купівлі-продажу від 28.07.2011 року, згідно яких ОСОБА_4 провила відчуження вказаних земельних ділянок ОСОБА_6 (державний акт Серії ЯЛ №921614) та ОСОБА_5 (державний акт Серії ЯЛ №921613), який в свою чергу продав свою ділянку та господарську споруду за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу №589 та №594 від 16.05.2013 року (а.с.а.с.36,40,165-166). Вказана адреса була присвоєна згідно рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16.05.2013 року (а.с.173).

Договори купівлі-продажу не визнані судом недійсним і таки позови не були заявлені.

При цьому звертаючись з позовними вимогами про витребування земельної ділянки у ОСОБА_7, прокурор не ставив питання про визнання недійсним державного акту на вказану земельну ділянку, а звертаючись з позовними вимогами про визнання недійсними державних актів виданих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та витребування земельних ділянок, посилався на те, що внаслідок протиправних дій службових осіб Відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку і не врахував, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними розпоряджень про передачу земельних ділянок та повернення спірного майна державі в порушення права власності набувачів, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки осіб, яким земельні ділянки були передані у власність.

Обґрунтовуючи позов, прокурор про наявність таких обставин не зазначав.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З матеріалів справи вбачається, що лише через дев'ять років після того, як ОСОБА_2 отримав Державний акт серії ЯБ №877284, прокурор Дніпропетровського району Дніпропетровської області звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області до суду за захистом інтересів територіальної громади.

У пункті 5 Рішення КСУ від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), КСУ зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення КСУ від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.03.1952р.) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу №1 є попередження порушень принципу безперешкодного користуванням своїм майном. Втручання в право безперешкодного користування своїм майном передбачає "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання основних прав людини.

В рішенні у справі "Спорронг і Льонрот проти Швеції" від 29 червня 1982 року Європейський суд виходив із контексту загальної норми про мирне володіння майном, проголошеної в першому реченні частини 1 Протоколу №1, та зазначив, що "пошук цієї рівноваги ... відбиває структуру статті 1 Протоколу №1 у цілому".

"Справедлива рівновага" між інтересами суспільства та інтересами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням у її інтереси, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення "тягаря".

В рішенні у справі "Антрік проти Франції" від 25 серпня 1994 року Європейський суд виходив, що при вирішенні питання щодо правомірності позбавлення права власності "має бути обґрунтоване співвідношення пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягнути шляхом заходів позбавлення особи її власності".

В рішенні у справі "Совтрансавто Холдінг проти України" від 25 липня 2002 року Європейський суд зазначив, що спосіб, в який проводився та закінчився судовий розгляд справи, також як і ситуація непевності, якої зазнав заявник, порушили "справедливу рівновагу" між вимогами суспільного інтересу та потребою захищати право заявника на повагу до його майна. Як наслідок, держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вилучення спірної земельної ділянки у добросовісних набувачів - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7 не забезпечує "справедливу рівновагу" між інтересами суспільства та інтересами власника ділянки й порушує її право на мирне володіння майном.

Що стосується позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:20:008:1305, то колегія суддів вважає, що такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Згідно з положеннями ст.ст. 9,26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав. Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, дана позовна вимога є зайвою, оскільки рішення суду про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку є підставою для скасування запису про державну реєстрацію документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,316,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року - змінити у частині обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: М.Л. Прозорова

Судді: Л.О. Каратаєва

С.П. Козлов