Постанова

від 22.09.2014 по справі 813/4138/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року № 813/4138/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представника позивача Андрусів У.Б.,

представника відповідача Каранець Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Єврофлекс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 року № 0002572208/7830,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Єврофлекс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.05.2014 року № 0002572208/7830.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності з його контрагентом. Позивач стверджує, що декларуючи суми відповідних податкових зобов'язань керувався нормами податкового кодексу та ґрунтувався на документах первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував. Вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Крафт ЛВ» є надуманими та нічим не доводяться. Висновки податкового органу про не підтвердження відвантаження/перевезення товару спростовуються умовами договору між позивачем та його контрагентом, згідно котрого товар приймався покупцем на складі продавця. Твердить, що вказані в акті перевірки, норми податкового законодавства регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови не відображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив заявлений позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно. При цьому відповідач посилається на неможливість виконання договору контрагентом позивача та як наслідок нереальність господарської операції між ними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України провела позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Єврофлекс" з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ «Промтехметал» ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі» за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що 08.05.2014 року складено акт № 182/15/13-07-22-08-09/30338348.

Позапланова перевірка ПП "Єврофлекс" проведена на підставі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 309 від 23.04.2014 року.

Наказ № 309 від 23.04.2014 року винесено на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Львівській області старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.С. з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ «Промтехметал» ТзОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із фіктивними ознаками за період 01.01.2011 року по 01.12.2011 року.

Здійснюючи перевірку позивача, податковому органу надано протокол виїмки від 19.10.2011 року, згідно котрого вилучено у позивача договір між ПП «Єврофлекс» та ТзОВ «Крафт ЛВ» №01/04 від 01.04.2011 року, податкові та видаткові накладні, специфікацію товару за період від 01.04.2011 року по 31.05.2011 року. Також відповідач при перевірці позивача використав акт ДПІ Франківському районі м. Львова позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2011 року №1163/23-2/37399009 ТзОВ «Крафт ЛВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011 року. Згідно даного акту встановлено, що за результатами виходу за юридичною адресою ТзОВ «Крафт ЛВ» не знаходиться, інформація щодо фактичного виду діяльності та отриманих дозволів та ліцензій відсутня, у даного підприємства відсутні виробничі потужності, транспортні засоби,трудові ресурси, що є необхідним для здійснення господарських операцій.

Зокрема перевіркою позивача встановлено реалізацію ТМЦ на ТзОВ «Крафт ЛВ» у квітні 2011 року всього на загальну суму 129 257,96 грн, в т.ч ПДВ 21543 грн. ТзОВ «Крафт ЛВ» провело оплату за товар 19.04.2011 року згідно платіжного доручення №5 на загальну суму 129257,96. Згідно автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту по розрахунках з ТзОВ «Крафт ЛВ» існує розбіжність в сумі 21543 грн, зі знаком «+», що значиться, що ТзОВ «Крафт ЛВ» не відшкодувало сум ПДВ сплачених при придбанні у позивача товарів. Товарно-транспортні накладні, шляхові листи у позивача відсутні, що стало підставою для висновків перевіряю чого органу, що фактичного перевезення ТМЦ не мало місця. Наявності довіреностей на отримання товару від позивача відповідачем не встановлено.

За наслідками проведеної перевірки ПП «Єврофлекс» податковий орган дійшов висновку, що за квітень 2011 року підприємство в порушення п.198.5 ст.198, п.187.1 ст. 187, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України занизило суми ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету на суму 21543 грн.

На підставі акта позапланової перевірки від 08.05.2014 року № 182/15/13-07-22-08-09/30338348, відповідач 28.05.2014 року прийняв податкове повідомлення-рішення №0002572208/7830, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 21543 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «Крафт ЛВ», а саме не підтверджено реалізацію ТМЦ підприємству «Крафт ЛВ».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Так, судом ухвалою від 04.08.2014 року у слідчому управлінні фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області було витребувано копії первинних документів позивача, котрі були вилучені у нього на підставі постанови слідчого про проведення виїмки від 04.10.2011 року.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про нереальність господарських операцій по взаємовідносинах з ТзОВ «Крафт ЛВ», оскільки вони мали реальний характер, що підтверджується відповідними первинними документами.

Досліджуючи питання щодо достатності наданих позивачем документів на підтвердження реальності господарської операції та обґрунтованості висновків відповідача щодо реальності вказаних операцій, суд звертає увагу на наступне.

Фактичність правовідносин з ТзОВ «Крафт ЛВ» позивач доводить договором № ДГ - 01/04 від 01.04.2011 року, укладеним з ТОВ "Крафт ЛВ", видатковою накладна № РН-0000198 від 18.04.2011 року на суму 129257,96 грн, та податковою накладною № 46 від 18.04.2011 року на суму 129257,96 грн.

Позивач стверджує, що реалізація товарів контрагенту позивача ТзОВ "Крафт ЛВ" здійснювалась відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Крафт ЛВ» договору № ДГ - 01/04 від 01.04.2011 року.

Проте, як вбачається з копії витребуваного від Головного управління Міндоходів у Львівській області договору № ДГ - 01/04 від 01.04.2011 року укладеного між ПП «Єврофлекс» та ТОВ "Крафт ЛВ", котрий був вилучений на підставі постанови слідчого про проведення виїмки від 04.10.2011 року, то з умов такого вбачається, що ПП «Єврофлекс» виступає за даним договором в якості покупця товарів, але аж ніяк як продавець, як це ним стверджувалось у позовній заяві.

В той же час, позивачем не надані суду належні докази відвантаження товарів, не надано рахунків-фактур для огляду та надання оцінки, а також не зазначено про причин неможливості їхнього подання, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання їх істотних умов та реальність здійснення таких господарських операцій, виходячи з виконання істотних умов зазначених договорів, а також ставить під сумнів їх існування взагалі.

Суд також зважає на таку обставину, як те, що порушення податкової дисципліни контрагентом платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами.

Проте, в той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

Таким чином, первинна документація, а саме податкова накладна № 46 від 18.04.2011 року на суму 129257,96 грн, та видаткова накладна № РН-0000198 від 18.04.2011 року на суму 129257,96 грн, були сформовані позивачем на основі неіснуючого договору, котрий позивач положив в основу обгрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на те, що на підставі сформованих на неіснуючому договорі первинних документів позивач здійснив відображення податкового зобов'язання з ПДВ отримавши на розрахунковий рахунок підприємства суми коштів в розмірі 129257,96 грн, чим збільшив у квітні 2011 року податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21543 грн, в той час як встановлено судом, реального здійснення господарської операції фактично не було, то суд дійшов, висновку, що заявлений позов, є не обґрунтований, так як доводи позивача викладені в позовній заяві в повній мірі спростовуються належним доказами, що наявні у матерілах справи, що в свою чергу дає можливість суду в задоволені такого відмовити за безпідставністю.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач не вправі був приймати спірне рішення, ще й з тих підстав, що проведена ним перевірка здійснювалась в рамках кримінального провадження, і тому оскільки рішення в даному кримінальному провадженні станом на момент проведення перевірки позивача не прийнято, відтак і підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення не було, то суд з щодо цього зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 86.9 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Судовим розглядом справи встановлено, що кримінальне провадження по факту фіктивного підприємництва, порушеного за ч. 2 ст. 205 КК України, порушене щодо контрагента позивача.

Відтак, суд звертає увагу позивача на тому, що застосування відповідачем пункту 86.9 ПК України було б можливе лише при порушенні кримінального провадження безпосередньо стосовно посадових осіб підприємства позивача, тобто дана норма застосовується лише щодо того суб'єкта стосовно посадових осіб котрого порушено кримінальне провадження та щодо якого призначено перевірку.

Зазначене свідчить про те, що позивач помилково вважає, що якщо стосовно його контрагента порушено кримінальне провадження, та здійснено перевірку на підставі пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, з метою перевірки господарських відносин, то це є перевірка що проведена в рамках кримінального провадження, і як наслідок необхідно було б застосовувати п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

А тому, оскільки кримінальне провадження ведеться стосовно контрагента позивача, а не стосовно посадових осіб ПП «Єврофлекс», то грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платника податків в загальновстановленому порядку передбаченому ст. 58 Податкового кодексу України України.

Суд згідно ч. 6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу, позивачем суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагента позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а видані контрагенту первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки як встановлено судом господарських правовідносин не було, а наявність у позивача лише податкових та видаткових накладних без фактичного вчинення господарської операції не дають право позивачу на їх відображення у податковій звітності, у зв'язку з чим не можуть братись судом до уваги, як такі, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідачем виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0002572208/7830 від 28.05.2014 року, а відтак адміністративний позов ПП «Єврофлекс» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову в частині позовних вимог майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн, що підтверджується квитанцією №73 від 10.06.2014 року.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суми судового збору у розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Єврофлекс" (79019, м. Львів, вул. Жовківська, 22, код ЄДРПОУ 30338348) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.