Ухвала

від 25.09.2014 по справі 2а-4166/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-4166/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

25 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Костюк Л.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-текс» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування пдаткового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2009 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-текс» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування пдаткового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується з висновками Акту №19/35-022/31383538 від 12.12.2008 року «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-текс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «АК Дніпро» за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року», оскільки вважає, що його висновки не відповідають фактичним обставинам, а господарська діяльність з вказаним контрагентом відповідає вимогам податкового законодавства України.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року задоволено вказаний позов.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2010 року вказане судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області форми «Р» від 24 грудня 2008 року № 0007233500/0.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Миронівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Довідки з ЄДРПОУ № 3278/2005 від 25.07.2005 року, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 105837 та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-текс», код за ЄДРПОУ 31383538, зареєстроване як суб'єкт господарювання 04.04.2001 року Кагарлицькою райдержадміністрацією Київської області. Станом на момент судового розгляду місцезнаходження: 21030, м. Вінниця, Ленінський район, вул. Келецька, буд. 71/49, офіс 27.

Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Київській області проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Агро-текс» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агропромислова компанія Дніпро» за період з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 19/35-022/31383538 від 12.12.2008 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007233500/0 від 24.12.2008 року, яким Товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4036019,54 грн., у тому числі за основним платежем 2035827,27 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2000192,27 грн.

Підставою для донарахування ТОВ «Агро-текс» податкових зобов`язань з податку на додану вартість став висновок про завищення сум податкового кредиту, задекларованих за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2007 року, на загальну суму 2035827,27 грн. за податковими накладними ТОВ «АК Дніпро». Такий висновок ґрунтується на нікчемності господарських угод, укладених між позивачем та ТОВ «АК Дніпро», оскільки рішенням Святошинського районного суму м. Києва від 25.04.2008 року визнані недійсними з моменту складання його установчі документи та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платника податку на додану вартість.

При цьому зі змісту Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган не заперечує наявності у Товариства складських приміщень, здійснення господарських операцій, фактичного виконання умов договору та оплати позивачем придбаного товару.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що у період з 09.02.2007 року по 05.07.2007 року господарська діяльність між ТОВ «Агро-текс» (покупець) та ТОВ «АК Дніпро» (продавець) здійснювалася на підставі договору купівлі-продажу №001-2007 від 08.01.2007 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Найменування товару приводиться у акті приймання-передачі товару. Продавець зобов'язується поставити товар власним транспортним засобом за вимогою покупця.

На підтвердження реальності та правомірності виконання вимог зазначеного договору (по операціям поставки) позивачем були надані відповідні податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем були сплачені кошти за отримані від ТОВ «АК Дніпро» товари та отримані від останнього податкові накладні. Суми ПДВ зазначені в наведених податкових накладних віднесено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відображено в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Наявність складських приміщень для зберігання товару підтверджується договором оренди приміщення № 5/2006 від 01.07.2006 року з додатковою угодою № 1 до нього.

Також судом першої інстанції було встановлено, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25.04.2008 року у справі № 2-1184 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агропромислова компанія Дніпро», треті особи: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Агропромислова компанія Дніпро» задоволено позов, визнано недійсним статут ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпро» (код ЄДРПОУ 34296789) з моменту його складання, анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпро» (код ЄДРПОУ 34296789) з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.01.2009 року у справі №2-1184 скасовано заочне рішення суду від 25.04.2008 року у даній справі, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2009 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агропромислова компанія Дніпро», треті особи - Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними установчих документів та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Агропромислова компанія Дніпро».

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28.05.2009 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2009 року залишено без змін.

Судом першої інстанції було встановлено, що єдиною підставою для донарахування товариству податкових зобов`язань з ПДВ є висновок про завищення сум податкового кредиту, який ґрунтується на нікчемності господарських угод, укладених між позивачем та ТОВ «АК Дніпро», оскільки рішенням Святошинського районного суму м. Києва від 25.04.2008 року визнані недійсними з моменту складання його установчі документи та анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платника податку на додану вартість. Однак, таке рішення було скасоване, провадження у справі закрито.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення податковим органом факту невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між Товариством та зазначеним контрагентом вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 Цивільного Кодексу України з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також колегія суддів виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, відповідач повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Агро-Текс» та ТОВ «АК Дніпро», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

Враховуючи зазначені вище докази, що надані позивачем в обгрунтування реальності спірних господарських операцій, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що невизнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Спірні правовідносини на момент здійснення господарської діяльності, визнаної Податковим органом неправомірною, регулювались законами України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені відповідні реквізити.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З положень підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «АК Дніпро» за період, що перевірявся, суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дії ТОВ «Агро-Текс» щодо формування податкового кредиту та віднесення сум до валових витрат по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом є правомірними.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення контролюючими органами податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення доведено не було.

Таким чином , колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мацедонська В.Е.