Рішення

від 08.09.2014 по справі 6/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/47 08.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» Простягнення 10 986,45 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.М.- дов. № 10 від 13.06.2014 р.;

від відповідача: Гордієнко О.В. - дов. № 36 від 09.08.2013 р., Вінник В.С. - за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходилась справа № 6/47 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» про стягнення 23 035,63 грн. боргу за договором № 04619/4-13 від 20.08.1997 р. а саме: 21 167,61 грн. основного боргу та 1 868,03 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 6/47 (суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код 22885660) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 20 883,78 грн. боргу з урахування встановленого індексу інфляції, 208,84 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-23» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі 6/47 рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 року у справі № 6/47 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код 22885660) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 13 066,70 грн. боргу з урахування встановленого індексу інфляції, 130,67 грн. державного мита та 73,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» (02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код 22885660) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) 321,99 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою від 11.03.2014 року у справі № 6/47, Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-23» та Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 року у справі 6/47 касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» та касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.03.201 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2013 р. у справі № 6/47 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно автоматичного розподілу справ від 20.05.2014 року, справу № 6/47 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 23.05.2014 р. справа № 6/47 була прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 23.06.2014 р.

Представник позивача до канцелярії суду подав письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 23.06.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача до канцелярії суду подали письмові пояснення по справі, а в судовому засіданні 23.06.2014 р. надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.06.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву по справі до 07.07.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2014 р. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечили у повному обсязі.

Крім того, представниками відповідача було подано клопотання про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 07.07.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву по справі до 28.07.2014 року.

Представник позивача 25.07.2014 року через відділ діловодства подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу. Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 8 906,93 грн. основного боргу, 2 079,52 грн. інфляційних витрат, 409,70 грн. 3% річних, 644,77 пені та 4 233,52 грн. штрафу.

Дослідивши заяву про зменшення позовних вимог, суд приймає її тільки в частині стягнення суми основного боргу та інфляційних нарахувань, а в частині стягнення 409,70 грн. 3% річних, 644,77 пені та 4 233,52 грн. штрафу заява позивача не прийнята, так як зазначені вимоги не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ст. 22 ГПК України, а є додатковими вимогами, які не заявлялись раніше в позові.

28.07.2014 року представник позивача через відділ діловодства подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2014 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечували.

У судовому засіданні 28.07.2014 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в судовому засіданні до 04.08.2014 року.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. у відпустці, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 04.08.2014 року з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу № 6/47 передано для розгляду судді Бойку Р.В.

Ухвалою суду від 04.08.2014 р. справа № 6/47 була прийнята до свого провадження вищезазначеним суддею, розгляд справи призначено на 08.09.2014 р.

У зв'язку з поверненням судді Спичака О.М. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України, розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва № б/н від 08.09.2014 року справа № 6/47 була передана на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 08.09.2014 р. справа № 6/47 була прийнята до свого провадження вищезазначеним суддею.

Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2014 р. надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у даному судовому засіданні надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 08.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.1997 р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсеналець-23» (абонентом) укладено договір № 04619/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим Договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин;

- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- оформитися як абонент у підприємстві «водо збут» у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник в строки встановлені постачальником;

- при зміні своїх реквізиті повідомляти про це постачальника у 7-ми денний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до пункту 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Умовами пункту 3.7 договору, абонент у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи направити повноважного представника з обґрунтованими документами та підписання акту звірки.

Умовами п.п. 5.1 договору, цей договір укладається з 20 серпня 1997 р. по 20 серпня 1998 р. і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна сторона не заявить про його припинення.

Позивач зазначає, що за договором № 04619/4-13 згідно облікових даних, а саме -маршрутних карт, актів про зняття показників з приладу обліку, розшифровок, платіжних вимог-доручень відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.10.2005 р. по 30.11.2006 р. на суму 37 085,98 грн. Вартість отриманих послуг з постачання питної води для потреб холодного водопостачання та її водовідведення сторонами не оспорюється.

Також у даний період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року позивачем здійснювалось постачання відповідачу питної води для потреб гарячого водопостачання та її водовідведення. Як стверджує позивач, забезпечення житлового будинку відповідача у спірний період питною водою, що йшла на виготовлення гарячої, здійснювалось від виносного бойлеру № 80, який знаходиться на балансі теплопостачальної організації. Факт споживання гарячої води від вищевказаного бойлеру не є спірною обставиною та визнається сторонами.

30.03.2007 р. позивачем було подано клопотання про уточнення позовні вимоги, відповідно до якого останній, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 18 573,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2 310,41 грн.

25.07.2014. позивач, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу (повністю оплаченими є послуги за холодне водопостачання та водовідведення), повторно зменшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 8 906,93 грн. основного боргу за гаряче водопостачання та 2 079,52 грн. інфляційних витрат, 409,70 грн. 3% річних, 644,77 пені та 4 233,52 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо оплати послуг.

Судом була розглянута та прийнята зазначена зава позивача тільки в частині зменшення розміру позовних вимог відносно стягнення суми основного боргу у розмірі 8 906,93 грн. та 2 079,52 грн. інфляційних нарахувань, а в частині стягнення 409,70 грн. 3% річних, 644,77 пені та 4 233,52 грн. штрафу заява позивача не прийнята, так як зазначені вимоги не є збільшенням розміру позовних вимог в розумінні ст. 22 ГПК України, а є додатковими вимогами, які не заявлялись раніше в позові.

Враховуючи вищезазначене, суд розглядає позовні вимоги в межах стягнення 8 906,93 грн. основного боргу за гаряче водопостачання та 2 079,52 грн. інфляційних нарахувань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 6/47 від 07.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 6/47 від 11.03.2014 р. та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 14.05.2014 р. виходив із того, що правовідносини у даному спорі стосуються виконання відповідачем умов договору від 20.08.1997 р. № 04619/4-13 щодо розрахунку за послуги водопостачання та водовідведення, надані за період з жовтня 2005 по лютий 2007 року. Разом з тим у іншій справі Господарського суду м. Києва № 13/99-65/162-2012 судом вирішено спір між тими ж сторонами і на підставі того ж договору про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за період з грудня 2006 р. по листопад 2010 р., тобто в частині, що розглядалася судами у справі № 6/47. У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи суду необхідно встановити період заборгованості, який був заявлений позивачем до стягнення, більш ретельно з'ясувати всі обставини, які мають значення для справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін.

Згідно статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 6/47 від 14.05.2014 р., при новому розгляді даної справи судом було встановлено, що відповідно до письмових та усних пояснень наданих позивачем у судових засіданнях, заявленим періодом до стягнення заборгованості є жовтень 2005 року - листопад 2006 року включно. В свою чергу, акт звірки розрахунків та Розрахунок позовних вимог до боржника - ЖБК «Арсеналець» були виконані за період з жовтня 2005 року по лютий 2007 року (включно), у зв'язку з тим, що відповідач вже після подачі позову сплатив частину заборгованості і тому, щоб показати цю часткову виплату зобов'язання, дані акти були виготовлені на більш пізній період. Таким чином, у зазначеній справі позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року, який не є тотожним з заявленим періодом у справі № 13/99-65/162-2012, адже періодом до стягнення в зазначеній справі є 01.12.2006- 01.11.2010 р.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що у спірний період з жовтня 2005 по листопад 2006 були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 № 65, п. 12.17 яких передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту "б" пункту 12.3 цих Правил житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води, в даному випадку з Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-23».

Відповідно до наданих позивачем пояснень, визначення кількості поставленої питної води для потреб гарячого водопостачання здійснено ним у процентному співвідношенні до кількості мешканців у кожному будинку, яким здійснюється гаряче водопостачання від виносного бойлеру № 80, що для будинку 11 по вул. Закревського у м. Києві становить 7,045 %.

Суд вважає за можливе визнати прийнятним даний порядок визначення кількості поставленої питної води для потреб гарячого водопостачання як такий, що забезпечує об'єктивне відображення стану фактично наданих послуг. При цьому суд виходить з того, що відповідачем не подано доказів, які б свідчили про недостовірність даних позивача.

З огляду на викладене, вартість наданих послуг з постачання питної води для виготовлення гарячої води у період з жовтня 2005 року по листопад 2006 року становить 14 716,32 грн., а з урахуванням знижки - 13 906,93 грн.

Абонент надані послуги оплатив частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 8 906,93 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 8 906,93 грн.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги з гарячого водопостачання, позивач просить стягнути з відповідача 2 079,52 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 1 994,95 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-23» (місцезнаходження : 02217, м. Київ, вул. Закревського, 11, код ЄДРПОУ 22885660) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження : 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 8 906 (вісім тисяч дев'ятсот шість) грн. 93 коп. основного боргу, 1 994 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 95 коп. інфляційних нарахувань, 109 (сто дев'ять) грн. 01 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 09 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.09.2014 р.

Суддя Спичак О.М.