Постанова

від 23.09.2014 по справі 918/281/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

23 вересня 2014 року Справа № 918/281/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. ,

судді Петухов М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - пред-ка Васильєва В.А. (пост.дов б/н від 26.03.2014р.)

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" та публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.14 р. у справі № 918/281/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії"

про стягнення в сумі 6 421 102 грн. 03 коп.

В судовому засіданні 15.09.2014 р. оголошувалась перерва до 23.09.2014 р.

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 р. у справі № 918/281/14 визнано недійсним п.6.3 договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 р. № КО13СНК-F в частині умови про те, що «постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання». Частково задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» про стягнення в сумі 6421102,03 грн. Підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000 штрафу та 57620,50 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення 725920 грн. договірної санкції, 1445000 штрафу та 626547,75 грн. 24 % річних відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд правильно з'ясував обставини справи, однак дійшов помилкових висновків щодо стягнення з відповідача передплати та штрафу.

Скаржник зазначає, що врожай не вдалося зібрати через загибель посівів внаслідок несприятливих погодних умов, а саме злив у серпні та надлишку вологи і занизьких температур у вересні 2013 року. Таким чином, судом було встановлено відсутність вини товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» у простроченні поставки кукурудзи на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

На думку скаржника, суд встановив, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів для отримання врожаю з його наступною поставкою, засів кукурудзи було здійснено належним чином, так само здійснювався догляд за посівами. Встановленою причиною загибелі врожаю стали несприятливі погодні умови - обставини, що знаходилися поза контролем відповідача. Таким чином, зі встановлених судом обставин і наведеної норми ч.2 ст.218 ГК України випливає, що правових підстав для притягнення товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» до відповідальності за прострочення поставки у вигляді стягнення передплати та штрафу за прострочення - не було. За таких умов суд мав не просто зменшити розмір штрафу за прострочення поставки, а взагалі не стягувати ні передплати, ні штрафу. У поясненнях, наданих додатково Рівненському апеляційному господарському суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» просить задоволити апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» та врахувати, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 р. залишено без змін рішення господарського суду м.Києва у справі № 910/8562/14, відповідно до якого розірвано договір № К013СНК-F від 29.04.2013 р. про поставку майбутнього врожаю, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» та публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України». Звертає увагу, що у справі № 910/8562/14 судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» порушило свій обов'язок щодо забезпечення страхування посівів, а саме не внесло другої частини страхового платежу у 30-денний строк, як встановлено умовами п.6.3. договору страхування, і договір страхування припинив свою дію саме з вини публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на підставі п.12.3.3, а не через відмову страховика шляхом складання акта огляду посівів 01.08.2013 р. на підставі 12.3.4. Відповідно до рішення суду договір поставки розірвано на підставі ст.651 ЦК України у зв'язку з його істотним порушенням ПАТ «ДПЗКУ» і наслідком такого розірвання договору є припинення обов'язку повернути авансові кошти відповідно до ч.4 ст.653 ЦК України. В обгрунтування таких доводів відповідач, крім іншого, посилається на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.02.2013 р. у справі № 6-158цс12.

Позивач публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» також не погодився із рішенням господарського Рівненської області у справі № 918/281/14 і подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у позові та в частині визнання недійсним п.6.3 договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 р. № КО13СНК-F в частині слів "постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про нарахування позивачем 24% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право покупця нарахувати проценти на суму попередньої оплати за весь час користування грошима та у розмірі, що встановлений договором прямо передбачено статтями 693 та 536 Цивільного кодексу України. Саме на ці норми матеріального права посилався позивач у своїй позовній заяві при нарахуванні 24% річних згідно з п.5.4. договору. Тому господарський суд Рівненської області безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахованих відповідачу 24% річних за весь час користування грошовими коштами (за період з 25.05.2013 року по 05.03.2014 року включно) у розмірі 626 547,75 грн.

Скаржник вважає також, що безпідставним є висновок суду про невідповідність нормам ст.231 Господарського кодексу України та недійсність п.6.3 договору в частині умови про те, що «постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання», оскільки порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. Скаржник звертає увагу на п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/249 від 15.03.2011 р., де передбачено право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначену частиною 2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Укладаючи договір з позивачем відповідач усвідомлював та погодився з тим, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки товару в термін (строк), передбачений п.1.2. договору, позивач має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір договірних санкцій, процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрати, пов'язані із зверненням стягнення на товар та його реалізацію. Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,2 % від визначеної вартості за кожен день прострочення товару, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням. Таким чином, судом першої інстанції безпідставно визнано недійсним п.6.3 договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 р. № КО13СНК-F в частині умови про те, що "постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання".

Крім цього, скаржник зазначає, що господарський суд Рівненської області в оскаржуваному рішенні з урахуванням інтересів боржника зменшив до 300 000 грн. розмір штрафу, встановленого п.6.3 договору як 50% суми авансу (1 745 000,00 грн.) за прострочення поставки понад 15 днів, і таке зменшення є хибним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник звертає увагу, що позивач та відповідач, укладаючи договір, обумовили рівнозначні права кожної із сторін на односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, що відповідає положенням п.1 ч.1 ст.236 ГК України. При цьому, вимогами ч.2 ст.226 ГК України на сторону, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Згідно з ч.2 ст.205 ГК України у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Жодного письмового повідомлення від відповідача про неможливість виконання своїх зобов'язань за договором позивач не отримував, суду такі докази відповідачем також не надавалися. Отже, підстави для зменшення розміру штрафу, встановленого п.6.3 договору, з 1 745 000,00 грн. до 300 000 грн. відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» позивач публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» заперечує її доводи, зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач належно виконав обов'язки, які були покладені на нього за договором, відповідачем товар не поставлено, а тому в частині стягнення основної заборгованості позов підлягає задоволенню, а також підлягають до стягнення в повному обсязі 24% річних за весь час користування грошовими коштами у розмірі 626547,75 грн. та штрафні санкції повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» заперечує її доводи, зазначає, що апеляційна скарга необґрунтована і підлягає відхиленню. На підтвердження своєї позиції зазначає, що суд першої інстанції визнав недійсним п.6.3 договору в частині пені за прострочення поставка в розмірі 0,2% передплати, оскільки даний пункт прямо суперечить вичерпному переліку можливих форм санкцій за прострочення не грошового господарського зобов'язання у ч.4 ст.231 ГК України. На думку відповідача, 0,2% від грошової суми, не пов'язаної з вартістю недопоставленого товару за прострочення поставки не підпадало під жодну з форм санкцій, передбачених вказаною нормою, встановлення договором будь-яких інших, не передбачених нею, форм таких санкцій та норм не передбачала. Також вважає правильним рішення в частині відмови у стягненні процентів річних, оскільки обов'язок з повернення передплати не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 ЦК України. Доводить, що такі проценти річні, визначені у п.5.4 договору, не є процентами за прострочення поставки на умовах передплати, як стверджує позивач.

Також відповідач зазначає, що судом правомірно зменшено розмір штрафу, передбаченого п.6.3 договору, оскільки порушення зобов'язання сталося у значній мірі через несприятливі погодні умови, крім того невиконання відповідачем зобов'язання було б повністю компенсовано позивачу, якби позивач сам вжив передбачених договором заходів до страхування посівів, з яких мало бути зібрано врожай для поставки.

У своїх поясненнях на апеляційні скарги приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» зазначає, що відповідальність по договору страхування не настала, а дію договору страхування припинено з моменту проведення огляду с/г культур, яким виявлено, що кукурудза не повністю зійшла, фаза розвитку рослин значно відстає від необхідної, що підтверджується складанням Акту страхового огляду посівів с/г культур від 01.08.2013 р., яким було виявлено незадовільний стан посівів кукурудзи та відповідно відмовлено від прийняття на страхування майбутнього вражаю с/г культур на площі у 1090,625 (га). Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» зазначає, що 28.08.2013 р. зробило перерахунок страхового платежу та повернуло суму платежу у розмірі 25651,50 грн. на реквізити вказані у листі публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» від 28.08.2013 р. за вихідним номером 130-01-12/3500. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» стверджує, що публічному акціонерному товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» був переданий лист вихідний № 729 від 06.09.2013 р. про підтвердження припинення дії договору страхування із дати проведення огляду.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої позиції, викладені в апеляційних скаргах, відзивах та письмових поясненнях, які надані суду. Представник третьої особи у судових засіданнях підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача у повному обсязі.

Позивач публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові гарантії» не забезпечили явку своїх представників у судове засідання 23.09.2014 р.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» надіслало письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представників Половінкіна О.В. та Дзюбака Є.Ф. в судове засідання 23.09.2014 р. Представник відповідача заперечив проти задоволення даного клопотання та вважає його таким, що спрямоване на затягування розгляду справи.

Колегія суддів відхилила клопотання позивача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване, оскільки суду не надані будь-які докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні (щодо хвороби чи навчання представників), відповідно - щодо неможливості явки уповноважених представників публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в судове засідання 23.09.2014 р. Крім того, коло представників сторін в господарському судочинстві не обмежено нормами чинного законодавства, представництво юридичних осіб забезпечується згідно зі ст.28 ГПК України, тому юридична особа не позбавлена можливості забезпечити свої інтереси шляхом участі в судовому засіданні іншого працівника/представника.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, матеріали справи є достатніми для вирішення справи в даному судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі представників публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що підлягає задоволенню апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» і задоволенню не підлягає апеляційна скарга публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України». При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2013 р. публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» уклали договір поставки зерна майбутнього врожаю № К013СНК-F, відповідно до п.1.1. якого постачальник/відповідач у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю/позивачеві зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 3 490,000; покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Пунктами 1.2.-1.3.1. договору визначено термін поставки - до 01.11.2013 р. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором. Умови поставки: ЕХW - ПАТ «Рівне-Борошно», вул.Біла, буд.35, м.Рівне, Рівненська обл., Україна, 33009; ТОВ «Рівне-Зерно-Продукт», вул.Кірова, буд.53, смт.Млинів, Млинівський район, Рівненська область, Україна, 35100 (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною цього договору. Мінімальна партія товару для передачі покупцю - 500 тонн. У випадку, якщо загальна кількість товару згідно з п.1.1. договору становить менш ніж 500 тонн, покупець має право приймати товар у повному обсязі одноразово.

Згідно з умовами п.3.1. договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00 грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить три мільйони чотириста дев'яносто тисяч гривень.

За п.3.2 договору ціна одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюються остаточні розрахунки (п.4.2. договору), визначається як середньозважена ціна рівноваги (фіксінгу) на одиницю виміру товару, що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на аграрній біржі на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії товару вважається здійсненою (п.1.2.1. договору), за вирахуванням знижки у розмірі 100,00 (сто гривень 00 копійок) грн. за кожну одиницю виміру товару, яка надається постачальником покупцю. Ціна на партію товару відображається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами п.п.4.1.-4.2. договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

- покупець протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1. договору, на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього) за вирахуванням грошової суми, передбаченої у п.4.1.1. цього договору;

- постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1. цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п.4.1.1. договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування);

- остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п.11.1. договору) за поставлений покупцю товар здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів, передбачених у п.п. 2.3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ, що визначена на підставі п.3.2. договору.

Згідно з п.5.4. договору сторони визначили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору) протягом 3 банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця.

Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

За умовами п.5.5 договору сторони визначили, що постачальник/відповідач зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем/позивачем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що у випадку настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, розмір всієї страхової виплати перераховується страховою компанією покупцю/позивачеві, а також передбачити, що вигодонабувачем за таким договором є покупець/позивач. Покупець/позивач сплачує за постачальника/відповідача страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), у розмірі передбаченому п.4.1.1 договору поставки.

Пунктом 6.3. договору визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Відповідач ТОВ «Агрофірма «АПК Сервіс» на виконання п.5.5. договору поставки уклав 29.04.2013 р. з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Страхові гарантії» (страховик) договір комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 000157/06/13 Кв /а.с.34-55 у т.1/. Предметом цього договору (п.2.1) є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм с/г культур, що належатиме страхувальнику/відповідачеві ТОВ «Агрофірма «АПК Сервіс», зазначених у Переліку застрахованих с/г культур з розрахунком страхової суми та страхового платежу по кожній з с/г культур (Додаток № 1 до Договору страхування). На умовах цього договору застрахований майбутній врожай кукурудзи на площі 1090,625 га у с.Голубне, с.Яринівка, с.Велике Поле Березнівського р-ну Рівненської обл.

За умовами п.3.1. договору комплексного страхування страховими випадками за цим договором є події, що відбулися і з настанням яких виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування вигодонабувачу, наслідком якої є неотримання або недоотримання майбутнього врожаю с/г культур і багаторічних насаджень у зв'язку з його повною або частковою загибеллю чи пошкодженням в результаті подій (страхових ризиків), що передбачені у п.3.2 цього договору.

3гідно з п.3.2. визначено, що страховим ризиком за цим договором є ймовірність загибелі або пошкодження рослин внаслідок таких несприятливих подій: 3.2.1. Заморозку. 3.2.2. Граду, бурі, урагану, бурану, шквалу, смерчу, удару блискавки, пожежі. 3.2.3. Зливи, поводі, паводку, та повені, затяжних дощів, вимокання.3.2.4. Селю, лавини, земельного зсуву, пилових бур. 3.2.5. Посухи, суховії, ґрунтової корки. 3.2.6. Зневоднення на землях, які підлягають примусовому зрошенню. 3.2.7. Землетрусу. 3.2.8. Епіфітотійного розвитку хвороб, епіфітотійного розмноження шкідників рослин та хвороб, що стали наслідком несприятливих подій, визначених у п.п.3.2.1-3.2.7. цього договору. 3.2.9. Протиправних дій третіх осіб.

Згідно з п.6.3 договору страхування загальний страховий платіж за договором дорівнює 183225 грн. і підлягає сплаті таким чином:

перша частина - 20 % від загального страхового платежу - 36.645 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання договору;

друга частина - 80 % від загального страхового платежу - 146.580 грн. повинна бути сплачена у тридцятиденний строк з моменту підписання сторонами Акту огляду посівів с/г культур, яким зафіксовано задовільний стан посівів с/г культу, що дозволяє прийняти їх на страхування. За умовами п.8.1.2 договору сторони мають скласти такий акт (додаток № 4 до договору страхування) за результатом спільного огляду стану посівів с/г культур, що приймаються на страхування, в узгоджений із страхувальником строк, протягом 15 календарних днів з дня набрання чинності договору та/або 10 днів після відновлення весняної вегетації або появи сходів (для ярих культур).

Дія договору страхування припиняється при несплаті страхового платежу в розмірах та строки, визначених п.12.3.3 вказаного договору. Також за умовами п.п.12.3.4 договору страхування його дія припиняється при виявленні в результаті спільного огляду, здійсненого в строк, передбачений п.8.1.2 вказаного договору, відсутності чи недостатньої кількості сходів, недосягнення рослинами необхідної фази розвитку. При цьому зазначений договір вважається достроково припиненим у відношенні ділянок, на яких спостерігається недостатня кількість всходів чи їх відсутність. Перелік ділянок, у відношенні яких припиняється договір страхування, вказується в Акті огляду полів (додаток № 4), який підписується сторонами. В цьому випадку страховик повертає вигодонабувачеві, яким є позивач, відповідну частину страхових платежів, сплачених за страхування відповідних полів (ділянок) за мінусом витрат на ведення справи із страхових платежів за страхування відповідних полів (ділянок).

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов пунктів 4.1.-4.1.1. договору поставки зерна майбутнього врожаю позивач перерахував на рахунок відповідача товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» 3306775,00 грн. за платіжним дорученням № 530 від 23.05.2013 р., де підставою оплати визначено 'сплата виробнику за кукурудзу 3 кл.'/а.с.56 у т.1/.

Одночасно позивач перерахував приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Страхові гарантії» першу частину страхового платежу 36645,00 грн. № 531 від 23.05.2013 р., визначивши підставою платежу 'сплата за страхування майбутнього врожаю зг.дог.№ 000157/06/13 Кв від 29.04.2013 р.'/а.с.37 у т.1/.

Відповідачем на виконання своїх зобов'язань за договором поставки вчинені дії з закупки насіння кукурудзи /а.с.29-33 у т.2/, підготовки до посіву /а.с.34-71 у т.2/, посіву кукурудзи та догляду за посівами /а.с.72-88 у т.2/, що підтверджено матеріалами справи. Зокрема, з договорів купівлі-продажу, поставки, виконання робіт, виконання сільськогосподарських робіт, виконання послуг, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» протягом квітня - червня 2013 року закупило насіння кукурудзи, карбамід, дизпаливо для сільськогосподарських робіт, замовило роботи з обробітку ґрунту, роботи з посіву зерна, замовляли роботи з культивації ґрунту після посіву і ін. - на загальну суму понад 3,4 млн. грн. /а.с.28-88 у т.2/.

Відповідач поставку кукурудзи не виконав, оскільки внаслідок несприятливих погодних умов наприкінці літа - на початку вересня посіви кукурудзи товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» за 2013 рік не були придатними навіть для частково виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору та підлягали списанню. Така обставини підтверджена Управлінням агропромислового розвитку місцевої РДА у довідці № 245-12 від 08.04.2014 р./а.с.242 у т.1/, і викладені відомості узгоджуються із даними про орендовані землі та землі, що належать підприємству ТОВ «Агрофірма «АПК Сервіс» на праві власності чи праві постійного користування, у Березнівському районі, які були надані відповідачем суду та позивачеві на час укладання договору поставки і підтверджені Управлінням Держземагентства у Березнівському районі /а.с.96, 144-151 у т.1/.

Рівненський обласний центр з гідрометеорології довідкою № 34-01-15/199 від 11.04.2014 р. підтверджує дані про зливи, затяжні дощі протягом травня-вересня 2013 року /а.с. 240-241 у т.1/. Зокрема, складні погодні умови (сильний дощ на фоні сильного вітру) були відмічені у червні. Опади у вересні 2013 року перевищили норму більше ніж удвічі, при цьому температура була в середньому нижчою, ніж зазвичай. За даними Рівненського обласного центру гідрометеорології вересень 2013 року був найхолоднішим за останні 10 років, а більше опадів в цю пору року востаннє випадало у 1978 року. Крім того, у серпні-вересні 2013 року сталося щонайменше дві події, які мусили би кваліфікуватися як страхові випадки за договором страхування майбутнього врожаю № 000157/06/ 13-Кв, який укладався відповідачем на користь позивача. Так, 22 серпня випало біля 30 мм опадів (47% норми), що мало ознаки зливи/поводі/паводку згідно з п.3.3.14 договору страхування. А протягом вересня на полях, зайнятих посівами кукурудзи, внаслідок рясних опадів (210% норми) спостерігався надлишок вологи (п. 3.3.14 договору страхування).

Пунктом 5.7. договору поставки передбачено, що у разі настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, постачальник звільняється від обов'язку поставки покупцю товару на суму (із розрахунку ціни за одиницю виміру товару (грн.), що визначена на підставі п.3.2. договору станом на дату отримання покупцем усієї суми страхової виплати, яку отримано покупцем (вигодонабувачем) від страхової компанії, у відповідності до умов договору комплексного страхування, у строк до 01 листопада 2013 року включно.

Отже, правовідносини сторін, що склались на умовах договорів поставки зерна майбутнього врожаю № КО13СНК-F від 29.04.2013 р. та договору комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 000157/06/13 Кв, мають характер змішаного правочину, оскільки містять елементи різних договорів, а саме договору поставки, договору доручення та страхування. Такі правовідносини регулюються нормами пар.1-4 гл.54, гл.67,68 Цивільного кодексу України та гл.30, пар.2 гл.35 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч.1 ст.1000 ЦК України).

Правовідносини сторін договору страхування регламентовані главою 67 ЦК України та Законом України «Про страхування».

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що за умовами договору поставки зерна майбутнього врожаю № КО13СНК-F від 29.04.2013 р. його невід'ємною частиною є договір страхування; при цьому платежі за договором страхування є складовою розрахунків за договором поставки (п.п.4.1-4.2). Тобто - сторонами (позивачем і відповідачем) погоджено, що обов'язковими умовами договору поставки є договір страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання п.8.1.2 договору страхування сторонами цього договору 06 липня 2013 року складено акт страхового огляду посівів с/г культур, який є додатком № 4 до зазначеного договору. Вказаний акт підписано сторонами договору страхування і скріплено їх печатками /а.с.170-171 у т.1/. Як вбачається з акта від 06.07.2013 р., загальний стан посівів є задовільний.

Таким чином, за умовами п.6.3 договору страхування позивач зобов'язаний в термін до 05 серпня 2013 року, включно, здійснити на користь страховика другу частину страхового внеску в сумі 146 580,00 грн.

Позивач не виконав зазначений платіж, і внаслідок порушення його зобов'язання договір страхування припинив свою дію 06 серпня 2013 року о 00 год. 00 хв.

Доводи позивача, що згідно з п.12.3.4 договору страхування цей договір було припинено з дати проведення огляду посівів с/г культур відповідно до акта огляду посівів 01.08.2012 р., тобто ще до збігу місячного строку внесення другої частини страхового платежу, передбаченого п. 6.3 договору, - спростовані матеріалами справи.

Так, за умовами п.12.3.4 договору страхування дія цього договору припиняється при виявленні відповідних недоліків сходів в результаті спільного огляду, здійсненого в строк, передбачений п. 8.1.2 договору страхування - 15 календарних днів з дня набрання чинності договором страхування та/або 10 календарних днів після відновлення весняної вегетації або появи сходів (для ярих культур).

Як зазначено вище, актом огляду посівів від 06.07.2013 р. підтверджено, що станом на дату складення цього акта на всіх оглянутих ділянках сходи з'явилися і їх стан є задовільний.

Акт огляду посівів від 01.08.2013 р. складений поза межами строку, передбаченого пунктом 8.1.2 договору, тому не може бути підставою для припинення договору страхування на підставі п.12.3.4 договору страхування.

Крім того, акт від 01.08.2013 р. не містить переліку ділянок, відносно яких припиняється договір страхування у зв'язку із недостатністю кількості сходів чи їх відсутність, - всупереч умовам договору страхування, які визначені в підпункті 12.3.4 п.12.3.

Колегія суддів також вважає, що за формою та змістом акт від 01.08.2013 р. не містить ознак, які тягнуть за собою припинення дії договору страхування. Так, рукописний запис «відмова», який міститься у акті страхового огляду посівів с/г культур від 01.08.2013 р., позивач і третя особа тлумачать як висновок страховика приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» про відмову в страхуванні предмету договору страхування. Однак запис «відмова», який міститься після підписів сторін, які склали акт від 01.08.2013 р., та відбитків печаток, якими скріплені їх підписи, жодним чином не ідентифікований - відсутні дані про особу, яка вчинила цей запис, посаду такої особи та її повноваження, відсутні відомості про дату і час вчинення запису. В судових засіданнях в процесі дослідження письмових доказів представник третьої особи також не надав суду достатніх відомостей стосовно походження запису «відмова».

Отже, відсутні належні та допустимі докази того, що договір страхування було припинено з дати проведення огляду посівів с/г культур відповідно до акта огляду посівів 01.08.2012 р.

При цьому відсутні також докази того, що позивач чи третя особа погоджували чи повідомляли відповідача про припинення договору страхування з будь-якої підстави, і такі дії цих осіб суперечать нормам ч.2 ст.226 ГК України..

Наданий колегії суддів лист товариства «Страхова компанія «Страхові гарантії» № 729 від 06.09.2013 р., за змістом якого повідомлено лише позивача про припинення договору страхування /а.с.128 у т.3/, оцінюється критично: - відсутні докази направлення такого повідомлення товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс»;

- відсутні належні та допустимі докази направлення такого листа позивачеві, оскільки не засвідчена в установленому порядку ксерокопія/витяг з журналу вихідної кореспонденції /а.с.129 у т.3/ не є таким доказом відповідно до ч.2 ст.36 ГПК України, а також з огляду на те, що відсутні докази направлення поштою (поштові квитанції тощо) чи вручення нарочно (відсутня розписка тощо). Колегія суддів звертає увагу, що примірник цього листа, наданий суду публічним акціонерним товариству «Державна продовольчо-зернова корпорація України» не містить відмітки про вхідну реєстрацію, що не дозволяє зробити висновок про походження такого документа /а.с.135 у т.3/.

Вищеперелічені докази в їх сукупності відповідно до норм ст.ст.33-34,43 ГПК України дозволяють дійти висновку, що договір страхування припинив свою дію саме внаслідок невиконання позивачем чергового платежу на умовах договору, а не з дати проведення огляду посівів с/г культур відповідно до акта огляду посівів 01.08.2012 р.

Єдиний випадок не здійснювати платежі страхового внеску, визначений п.5.6. договору поставки, згідно з яким покупець/позивач має право не здійснювати платежі, що передбачені п.4.1. та/або п.4.1.1. договору, - у випадку відсутності укладеного та/або чинного договору комплексного страхування. Такої обставини не було, про що зазначено вище. Тому позивач безпідставно не виконав зобов'язання з оплати страхового внеску в сумі 146 580,00 грн., що призвело до припинення дії договору страхування. Такі дії позивача є істотним порушенням договору поставки, оскільки при укладенні договору поставки відповідач як виробник сільгосппродукції розраховував на те, що буде матеріально захищений (застрахований) від ризиків, визначених у розд.3 договору страхування, і грошові зобов'язання за договором поставки виникатимуть у страховика на підставі договору страхування, а не у відповідача.

Такі обставини підтверджені матеріалами даної справи та встановлені господарським судом м.Києва та Київським апеляційним господарським судом у справі № 910/8562/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» до публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» про розірвання договору поставки.

Згідно з преамбулою та статтєю 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути постановлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, судова колегія вважає безсумнівними встановлені судами у справі № 910/8562/14 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

Предметом спору у даній справі є вимоги покупця ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до постачальника про повернення коштів, перерахованих як передоплата за поставку зерна майбутнього врожаю, а також - відсотків, нарахованих на суму передоплати, договірної санкції та штрафу за порушення термінів поставки - відповідно до умов договору поставки.

Як визначено умовами п.5.4 договору поставки, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання та вимагати від постачальника повернути суму попередньої оплати у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності.

Тобто - право постачальника відмовитись від виконання своїх зобов'язань та вимагати від постачальника повернути суму попередньої оплати виникає у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що відповідач виконував свої зобов'язання за договорами поставки та страхування і відсутні докази виконання їх неналежним чином; втрата врожаю стала наслідком не порушення постачальником своїх зобов'язань, а несприятливих погодних умов, тобто - обставин, які не залежали від сторін. Разом з тим, постачальник був позбавлений можливості вживати заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п.5.5. договору поставки, саме внаслідок порушення покупцем/позивачем істотних умов договору поставки, про що зазначено вище.

Неможливість поставки могла б бути компенсована за рахунок страхової компанії. Так відповідно до договору № 000157/06/13 Кв комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 29.04.2013 р. ризик неврожаю внаслідок погодних умов був застрахований товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» у ПАТ „Страховій компанії «Страхові гарантії»". Разом з тим не внесення другої частини страхового внеску, встановленого п.6.3 договору страхування публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» унеможливило отримання страхового відшкодування.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм ст.193 ч.6 ГК України зобов'язана сторона має право відмовитись від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено вище, позивач допустив істотне порушення договору поставки, оскільки при укладенні договору поставки відповідач розраховував на те, що буде матеріально захищений (застрахований) від ризиків, визначених у розд.3 договору страхування, і грошові зобов'язання за договором поставки виникатимуть у страховика, а не у відповідача, згідно з умовами п.5.5 договору поставки. Позивач/покупець в односторонньому порядку відмовився від виконання визначеного договором зобов'язання вчинити черговий платіж страховику - такі дії позивача не були погожені з постачальником/відповідачем всупереч вищенаведеним нормам.

Наведеним обставинам суд першої інстанції оцінки не надав, що призвело до неправильного висновку про правомірність майнових вимог позивача.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення» роз'яснено, що рішення суду з господарського спору є правильним, якщо прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі...

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.2014 р. у справі № 918/281/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс» на користь публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000 штрафу прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, і висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог згідно з п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Приймаючи в цій частині нове рішення, колегія суддів враховує вищенаведені обставини, а також керується нормами ст.35 ГПК України. Зокрема, ч.2 статті 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до рішення господарського суду м.Києва у справі № 910/8562/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 р., договір поставки зерна майбутнього врожаю № К013СНК-F від 29.04.2013 р., укладений публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «АПК Сервіс», розірвано. Підставою для розірвання договору поставки зерна майбутнього врожаю № К013СНК-F від 29.04.2013 р. за висновками суду стало те, що невиконання публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» обов'язку за договором з оплати другої частини страхового платежу призвело до припинення дії договору страхування, відтак договір поставки зерна майбутнього врожаю № К013СНК-F від 29.04.2013 р. розірвано на підставі ст.651 Цивільного кодексу України у зв'язку з його істотним порушенням публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Відповідно до норм ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються, і згідно з ч.4 ст.653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час вирішення спору у даній справі і прийняття постанови судом апеляційної інстанції рішення господарського суду у справі № 910/8562/14 набрало законної сили.

Відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Під час перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, які, в свою чергу, обмежуються особливостями розгляду справи в апеляційній інстанції, які випливають із меж перегляду справи відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, частина 1 ст.101 ГПК України встановлює, що апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Виходячи з норм процесуального законодавства метою апеляційного суду є розгляд справи по суті повторно за наявними у справі та додатково поданими доказами. Відповідно до норм ст.ст.32,43,99, 101 ГПК України апеляційному суду при прийнятті власного рішення при розгляді справи необхідно враховувати всі обставини, які існують на момент прийняття рішення апеляційним судом, тому відхиляються як безпідставні доводи позивача про те, що на час звернення ним з позовом у даній справі договір поставки розірваний не був.

В силу статті 105 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Керуючись зазначеними нормами матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує вищенаведені обставини справи в їх сукупності і дійшла висновку, що позовна вимога про повернення коштів в сумі 3317768,50 грн., перерахованих відповідачеві за договором поставки до його розірвання, задоволенню не підлягає. Не підлягають також задоволенню вимоги про стягнення 1745000 грн. штрафу та 626547,75 грн. відсотків річних, нарахованих відповідно до п.п.5.4, 6.3 договору за невиконання зобов'язань за договором поставки, оскільки такі вимоги є похідними від основного зобов'язання, яке є припиненим внаслідок розірвання договору.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» (з доповненнями згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 р. N 3 та згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. N 9) роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 725920 грн. договірної санкції, 1445000 штрафу та 626547,75 грн. 24 % річних не підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Рівненської області про те, що п.6.3 договору на поставку зерна майбутнього врожаю від 29.04.2013 р. № КО13СНК-F в частині умови про те, що "постачальник зобов`язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов`язання" суперечить чинному законодавству і не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За умовами п.6.3 договору поставки санкція за невиконання чи неналежне виконання постачальником зобов'язання з поставки визначена у відсотках, але не від суми невиконаного зобов'язання, а від суми попередньої оплати, яку має вчинити покупець.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тому визначення договірної санкції за порушення строків поставки у розмірі 0,2% від суми передплати (а не порушеного зобов'язання) за кожен день прострочення не відповідає змісту норм ст.ст.230-231 ГК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 Цивільного кодексу України).

Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від норми пункту 2 частини першої тієї ж статті Господарського процесуального кодексу України).

Отже рішення суду першої інстанції про визнання недійсним на підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України умови п.6.3 договору про те, що «постачальник зобов`язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2 % від суми, що визначена п.3.1.1 цього договору, за кожен день прострочення зобов`язання» є правомірним, відповідає нормам чинного законодавства і підстав для його зміни чи скасування в цій частині згідно зі ст.104 ГПК України немає. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/281/14 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 317 768 грн. 50 коп. перерахованих коштів, 300 000 грн. 00 коп. штрафу, 57 620 грн. 50 коп. судового збору. В решті рішення залишається без змін, оскільки колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина оскаржуваного рішення в цій частині є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Судові витрати у даній справі покладаються на сторони згідно зі ст.49 ГПК України. Разом з тим, колегія суддів встановила, що позивач публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», звертаючись з апеляційною скаргою, сплатив судовий збір в розмірі 28810,25 грн., що є більшим розміром, ніж встановлено законом, тому відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору 226,57 грн. підлягає поверненню, про що колегією суддів приймається ухвала.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" задоволити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 14.05.14 р. у справі № 918/281/14 скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 3317768,50 грн. перерахованих коштів, 300000 штрафу та 57620,50 коп. витрат по сплаті судового збору. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В решті рішення залишити без змін.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033 м.Київ, вул.Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 37243279) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "АПК Сервіс" (34632, Рівненська обл., Березнівський район, с.Голубне, вул.І.Франка, буд. 2, код ЄДРПОУ 38416915) 36540 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок гривень) витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Петухов М.Г.