Постанова

від 25.09.2014 по справі 910/16252/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 910/16252/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі№ 910/16252/13 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" доФірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю простягнення 854 785, 26 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Галков І.О. дов. б/н від 10.01.2014 року, Пінчук-Ніколайчук Ю.В. дов. б/н від 02.12.2013 року, - відповідача:Полєжаєва К.О. дов. б/н від 25.04.2013 року ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі за текстом - ТОВ "Ласка Лізинг") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - Фірма "Т.М.М." - ТОВ) про стягнення 854 785, 26 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/16252/13 позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено: стягнуто з фірми "Т.М.М." - ТОВ з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ТОВ "Ласка Лізинг" заборгованість у розмірі 807 679, 17 грн., неустойку у сумі 37 753, 85 грн., 3 % річних у сумі 8 408, 71 грн., інфляційні втрати у сумі 1 076, 99 грн. Відстрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/16252/13 на 2 (два) роки до 10.02.2016 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Ласка Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 10.02.2014 року в частині відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/16252/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 910/16252/13 апеляційну скаргу ТОВ "Ласка Лізинг" задоволено, рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у справі № 910/16252/13 скасувати в частині відстрочення виконання даного рішення на 2 роки до 10.02.2016 року, в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 910/16252/13, а рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 33, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 24.09.2014 року № 03-05/1885 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/16252/13, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ходаківської І.П., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Сибіга О.М., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.12.2007 року ТОВ "Ласка Лізинг" та Фірма "Т.М.М." - ТОВ уклали договір фінансового лізингу № 1122/12/2007, за умовами якого позивач зобов'язувався передати без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації, а відповідач прийняти в тимчасове володіння та користування за плату майно - Автокран КС-45717А-1 на шасі МАЗ-630303 (дві одиниці), а також відповідач зобов'язувався здійснювати лізингові платежі.

Положеннями п. 2.3. вказаного Договору сторони погодили, що вартість предмета лізингу складає суму еквівалентну 424 498, 00 у. о., в тому числі ПДВ у розмірі 20 % - 14 543, 50 у. о. 70 749, 67, представлених у гривнях України.

Відповідно до п. 7.1. Договору валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному долару США за курсом відповідно до п. 7.1.1. Договору.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингових платежів за кожний період строку фінансового лізингу зазначений у графіку внесення платежів (додаток № 1 до договору).

Положеннями п. 7.7. Договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в розмірі і в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків Позивача, а також незалежно від фактичного використання предмета лізингу, в тому числі в період технічного обслуговування ремонту, втрати предмета лізингу, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Згідно п. 9.5. Договору у випадку якщо відповідач в установлені договором строки не здійснить оплату встановлених договором платежів, то позивач вправі вимагати виплати неустойки в розмірі 0, 25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочення і 0, 5 % від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу, починаючи з шостого дня прострочення, а відповідач зобов'язується її сплатити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у фінансовий лізинг Автокран КС-45717А-1 на шасі МАЗ-630303 (дві одиниці), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000086 від 31.03.2008 року та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ № 317050 від 27.03.2008 року, тобто позивачем виконано своє зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 1122/12/2007 від 18.12.2007 року.

В той же час, судами досліджено, що відповідач не виконує зобов'язання за договором № 1124/12/2007 від 18.12.2007 року в частині сплати лізингових платежів за періоди з 56 по 64, внаслідок чого з боку останнього утворилась перед позивачем заборгованість у розмірі 807 679, 17 грн., доказів сплати заборгованості або повернення майна судами не встановлено, у зв'язку з чим суди дійшли до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 37 753, 85 грн., передбачена п. 9.5. договору, 3 % річних у сумі 8 408, 71 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 076, 99 грн. передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, які обґрунтовано задоволені судами попередніх інстанцій.

Разом з тим, господарським судом міста Києва було задоволено заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

За приписами ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Про відстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Так, судами встановлено, що подана відповідачем заява про відстрочку виконання рішення мотивував тим, що для здійснення господарської діяльності відповідач регулярно здійснює обов'язкові платежі, має велику кредиторську заборгованість по кредитами, оскільки в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, знизився рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшились прибутки Фірми "Т.М.М." - ТОВ, що не дає фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, що в свою чергу унеможливлює здійснення фірмою "Т.М.М." - ТОВ своєї основної діяльності, якою є будівництво та обслуговування об'єктів.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк встановлений судом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак, господарський суд має право відстрочити виконання рішення за заявою сторони у виняткових випадках і при наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений господарським судом.

Фірма "Т.М.М." - ТОВ обґрунтувала подану заяву про відстрочення виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2014 року у даній справі виключно своїм скрутним фінансовим становищем, зокрема, збитковістю власного виробництва, у зв'язку з чим реальна перспектива погашення заборгованості перед ТОВ "Ласка Лізинг" за вказаним рішенням суду у заявника з'явиться не раніше 10.02.2016 року.

Так, в підтвердження викладених обставин відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці, тобто надає правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що надана фінансова звітність є звітністю за 2012 рік, та подається у 2014 році, а тому висновок апеляційної інстанції про те, що вона жодним чином не може відображати реальне фінансове становище заявника, реального стану результатів діяльності та руху грошових коштів, на її підставі неможливо вірно встановити обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору є обґрунтованим.

Крім того, відповідачем було подано фінансовий звіт за І квартал 2014 року, в той же час, як вірно зазначено апеляційним господарським судом звіт не містить жодного підтвердження щодо негативного стану компанії, зменшення показників, можливості банкрутства фірми "Т.М.М." - ТОВ при виконанні своїх обов'язків перед товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг".

Разом з цим, відповідачем не було подано довідки з обслуговуючих банків про відсутність грошових коштів на рахунках, а також довідки про відсутність майна у власності (тощо).

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що господарський суд міста Києва не звернув увагу на ту обставину, що позивач зазнає значних фінансових втрат через несплату заборгованості відповідачем.

Крім того, Фірма "Т.М.М." продовжує користуватися технікою переданою в лізинг та не сплачувати за неї.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те що зазначені обставини безпідставно прийняті судом першої інстанцій для надання відстрочення виконання судового рішення, адже, вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності "Т.М.М." - ТОВ, яка за приписами ст. 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, відтак, не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність заявника винятковим випадком у розумінні ст. 121 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що суд першої інстанції, не врахував, що заяву про відстрочення виконання рішення не було надіслано на адресу ТОВ "Ласка Лізинг", а тому позивач був позбавлений права надати пояснення та заперечення стосовно заяви про відстрочку виконання рішення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК України у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо.

У разі неподання заявником доказів надіслання другій стороні відповідних копій заява і додані до неї документи не пізніше трьох днів з дати надходження заяви повертаються заявникові без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63, ст. 121 ГПК України, про що виноситься ухвала.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що доказів надсилання позивачу заяви про відстрочку виконання рішення матеріали справи не містять.

За вказаних обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, що свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 910/16252/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі № 910/16252/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко