Постанова

від 24.09.2014 по справі 909/117/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 909/117/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрусбуд" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. у справі Господарського суду№ 909/117/14 Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрусбуд" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКоломийської міської ради Івано-Франківської області Прикарпатська регіональна товарна біржа простягнення 170 000,00 грн. надміру сплаченої суми завдатку

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Прусак М.С., директор; Ватутін І.П., дов. № б/н від 20.09.2013 р.; відповідача: Торос В.Я., дов. № 1109/0/01-37/24 від 22.11.2010 р.; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпрусбуд" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - Рада) про стягнення 170 000,00 грн. надміру сплаченої суми завдатку.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України та Земельного кодексу України обґрунтовувало тим, що незважаючи на розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.05.2009 р., в порушення вимог законодавства, Рада відмовляється повернути сплачені на його виконання понад суму завдатку кошти у розмірі 170 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 р. (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено.

Вказане рішення, із посиланням на ч. 2 ст. 571 ЦК України прийнято з мотивів, викладених Товариством у позовній заяві.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. (колегія суддів: Якімець Г.Г., Данко Л.С., Дякович О.В.) рішення Господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Вказану постанову, із посиланням на приписи ст. 653 ЦК України, мотивовано неправомірністю позовних вимог Товариства та відсутністю правових підстав для їх задоволення. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість застосування місцевим господарським судом до регулювання спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 571 ЦК України.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, з урахування клопотання № б/н від 22.09.2014 р., просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. ст. 653, 570 ЦК України, зазначаючи про те, що господарський суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки неправомірності прийняття Радою рішень про розстрочення оплати за землю.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзиви на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішень Ради № 1737-35/2008 від 24.12.2008 р. та № 1977-38/2009 від 25.05.2009 р. Прикарпатською регіональною товарною біржею (далі - Біржа) 14.05.2009 р. проведено аукціон з продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, виділеної для виробничого використання, площею 38000 кв.м., кадастровий номер 2610600000:30:002:0002, що розташована в м. Коломия Івано-Франківської області, в районі об'їзної дороги Стрий-Чернівці;

- згідно з затвердженим Радою Протоколом № 1 земельного аукціону в м. Коломиї, у проведеному 14.05.2009 р. аукціоні брало участь два учасника, у тому числі Товариство, яке з пропозицією викупу земельної ділянки (Лот № 1) за 1 273 647,00 грн. стало переможцем аукціону;

- до початку проведення аукціону Товариство сплатило на рахунок Біржі завдаток у розмірі 123 655,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №141 від 12.05.2009 р. У випадку визнання учасника переможцем аукціону, даний завдаток зараховувався до вартості земельної ділянки, та у випадку несплати покупцем у встановлений термін всієї вартості, не підлягав поверненню покупцю;

- за результатами аукціону між Радою (продавець) та Товариством (покупець) 25.05.2009 р. було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 38000 кв.м., що розташована в м. Коломия, в районі об'їзної дороги Івано-Франківської області (далі - Договір). Договір посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 2018;

- за приписами п. 2 Договору продаж земельної ділянки вчиняється за 1 273 647,00 грн., що є остаточною ціною продажу майна на аукціоні, який проведений Біржею згідно Протоколу № 1 земельного аукціону в м. Коломия. Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Біржі;

- відповідно до п. 2.1 Договору в рахунок часткової оплати за земельну ділянку зараховується сума завдатку в розмірі 123 655,00 грн., яка сплачена Товариством для участі в аукціоні до дати його проведення;

- згідно з п. 2.4 Договору решту грошових коштів у сумі 1 149 992,50 грн. за домовленістю сторін покупець повинен сплатити продавцю на протязі тридцяти календарних днів з моменту проведення аукціону. У разі прострочення оплати за цим договором у термін, визначений чинним законодавством, результат аукціону анулюється, завдаток у розмірі 123 655,50 грн., який сплачений покупцем для участі в аукціоні до дати його проведення не повертається. В разі прострочення терміну повного розрахунку за договором покупець зобов'язується добровільно в нотаріальному порядку та за свій рахунок розірвати договір з продавцем на протязі десяти календарних днів після закінчення терміну оплати ціни договору та зобов'язується повернути отримане майно за цим договором, якщо воно було йому передане;

- на виконання умов Договору Товариство сплатило на рахунок Біржі 180 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 390 від 12.06.2009 р. та № 397 від 19.06.2009 р., в графі "Призначення платежу" яких зазначено: оплата за земельну ділянку в районі об'їзної дороги Стрий-Чернівці. Згідно протоколу №1 від 14 травня 2009 року";

- зі сплаченої суми Біржа залишила на своєму рахунку часткову винагороду в розмірі 10 000,00 грн., а решту суми у розмірі 170 000,00 грн. перерахувала на рахунок міського бюджету м. Коломия, що підтверджується платіжним дорученням № 221 від 10.08.2009 р.;

- у зв'язку із неможливістю подальшої оплати за земельну ділянку Товариство звернулось до Ради з проханням про розстрочення платежу. Рішенням Ради № 2184-40/2009 від 24.06.2009 р. Товариству було надано дозвіл на розстрочення платежу за придбання земельної ділянки терміном до 01.08.2009 р., а рішенням Ради № 2238-42/2009 від 29.09.2009 р. - до 01.12.2009 р. за умови сплати протягом 30 календарних днів в повному обсязі частини платежу, що зараховується до державного бюджету (не підлягає розстроченню) та не менш як 50 % частини платежу, що зараховується до місцевого бюджету;

- остаточний розрахунок за земельну ділянку Товариство не здійснило, у зв'язку із чим, між Радою та Товариством 17.10.2013 р. було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого сторони розірвали укладений між ними 25.05.2009 р. Договір та зазначили, що не мають одна до одної матеріальних, моральних чи будь-яких інших претензій щодо повернутої земельної ділянки чи щодо наслідків прострочення Товариством оплати за земельну ділянку;

- 29.10.2013 р. Товариство звернулось до Ради з листом-вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 170 000,00 грн., що перевищують розмір завдатку, визначений у п. 2.1 Договору, який листом Ради від 06.01.2014 р. із посиланням на ст. 653 ЦК України залишено без задоволення, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 651 ЦК України якщо інше не встановлено договором або законом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Відповідно до частин 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено обов'язку Ради повернути Товариству сплачені на його виконання кошти, у зв'язку із чим, до регулювання спірних правовідносин поширюються вимоги ч. 4 ст.653 ЦК України.

За таких обставин справи, з урахуванням вищенаведених положень ЦК України колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірною та обґрунтованою відмову апеляційного господарського суду у стягненні з Ради на користь Товариства сплачених на виконання умов розірваного Договору 170 000,00 грн.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З урахуванням предмету та підстав позову у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією апеляційного господарського суду щодо неправомірності посилання місцевого господарського суду в обґрунтування задоволення позову на ч. 2 ст. 571 ЦК України, оскільки положення вказаної норми регулюють відшкодування завданої неналежним виконанням забезпеченого завдатком зобов'язання шкоди, а відтак, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.

Викладені у касаційній сказі доводи Товариства щодо ненадання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки неправомірності прийняття Радою рішень про розстрочення оплати за землю № 2184-40/2009 від 24.06.2009 р. та № 2238-42/2009 від 29.09.2009 р., колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє як необґрунтовані, оскільки з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи не вбачається їх скасування у встановленому законом порядку. Окрім того, доводи скаржника про неправомірність прийняття радою вказаних рішень не спростовують прийнятих за результатами розгляду справи висновків господарського суду апеляційної інстанції та не впливають на них.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпрусбуд" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 р. у справі № 909/117/14 Господарського суду Івано-Франківської області - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський