Ухвала

від 18.09.2014 по справі 810/1503/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/7312/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представник позивача не з'явився

представник відповідача Макаренко С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Богуславський маслозавод" до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Богуславський маслозавод" (далі - ПАТ "Богуславський маслозавод") звернулось до суду з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Миронівська МДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року позов ПАТ "Богуславський маслозавод" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року апеляційну скаргу Миронівської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Миронівська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Богуславський маслозавод" у задоволенні позову.

ПАТ "Богуславський маслозавод" подало письмові заперечення на касаційну скаргу Миронівської МДПІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Миронівською МДПІ у період з 23.01.2013 року по 12.02.2013 року роведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт від 19.02.2012 року №8/262-011/05500948.

Перевіркою встановлено порушення позивачем положень п. 137.1 ст. 137 , пп. 153.2.3 п. 153.2 . ст. 153 , п. 138.2 ст. 138 , п. 185.1 ст. 185 , п. 186.1 ст. 186 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.6 ст. 198 , пп. 168.1.2 . та 168.1.5. п. 168.1 . ст. 168 Податкового кодексу України , а також, р.3 п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилось у заниженні податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на загальну суму 1264240,00 грн., заниженні податку на додану вартість за період з квітня 2011 по січень 2012 року на суму 510004,00 грн., порушенні податкового законодавства, щодо своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в період, що перевірявся, на загальну суму 14956,61 грн. та подані авансових звітів на загальну суму 324,34 грн. з недостовірними підтверджувальними документами.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.03.2013 №0000082201 та №0000092201, за якими позивачеві нараховано грошові зобов'язання за платежами "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1264240,00 грн. та "податок на додану вартість" у розмірі 510004,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.09.2010 між позивачем та ФО-П ОСОБА_1 укладено договір №14/09-10 на поставку молочної продукції та інших товарів. На підтвердження факту поставки товару ФО-П ОСОБА_1 надано позивачеві видаткові накладні, відповідно до яких покупцеві було поставлено жир, масло, сир знежирений, палатку торгівельну, насос молочний, ящик молочний, блок циліндрів, телефон мобільний (NOKIA), пергамент, коробку ГАЗ-53 та головку ГАЗ-53 на загальну суму 3471801,10 грн. (у тому числі ПДВ - 578633, 52 грн.). На підтвердження факту транспортування та отримання товару, позивачем надано належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних та прибуткових ордерів. ФО-П ОСОБА_1 виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні на загальну суму 3471801,10 грн. (у тому числі ПДВ - 578633,52 грн.), наявність яких не заперечується відповідачем. Отримані товари у подальшому були експортовані позивачем на підставі зовнішньоекономічних контрактів до ТОВ "Бадалян Геворг" (Вірменія), ТОВ "Картел-Анна" (Вірменія), ТОВ "Ділан-Левон" (Вірменія), ТОВ "Едельваіс" (Грузія), "VLASCOM-SERV" S.R.L (Молдова), S.R.L."OCTOPUS PROF" (Молдова) та ТОВ" Гарраз" (Вірменія). Реальність, товарність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п 14.1.71 . п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пунктом 135.2 . ст. 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу .

Згідно з п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України , дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до п. 138.2 . ст. 138 Податкового кодексу , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п 153.2.1. п. 153.2 . ст. 153 Податкового кодексу України , дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги). Згідно з підпунктом 153.2.2. пункту 153.2 цієї ж статті, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Відповідно до Експертного висновку №Ц-243 від 27 травня 2013 року Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, реалізаційні ціни ПАТ "Богуславський маслозавод" на протязі 2011 року відповідали ринковим цінам.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України ).

Судами попередніх інстанцій визначено, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Відповідно до змісту п.п. 201.4 . та 201.8 ст. 201 ПК України , податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Відповідно до положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені вимоги до первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач цілком правомірно визначив та сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ФО-П ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість , покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Богуславський маслозавод".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров