Ухвала

від 23.09.2014 по справі 826/14468/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

23 вересня 2014 року м. Київ № 826/14468/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Дегтярьова О.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві, Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування акта перевірки від 18 лютого 2014 року № 57/1-26-50-22-07-32552939, податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року № 0001552207, рішення про результати розгляду первинної скарги від 16 квітня 2014 року № 3445/10/26-15-10-06-15 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 06 травня 2014 року № 805/6/99-99-10-01-15, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «НЕТКО» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування акта перевірки від 18 лютого 2014 року № 57/1-26-50-22-07-32552939, податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2014 року № 0001552207, рішення про результати розгляду первинної скарги від 16 квітня 2014 року № 3445/10/26-15-10-06-15 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 06 травня 2014 року № 805/6/99-99-10-01-15.

У відповідності до п. 3 і 4 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви та вирішення питання щодо відповідності такої заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу, та з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Одночасно згідно із п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цих норм предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, дій або бездіяльності, що оскаржуються позивачем.

Зокрема, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Зі змісту прохальної частини поданого позову вбачається, що ТОВ «НЕТКО» просить суд визнати протиправним і скасувати Акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКО», код за ЄДРПОУ 32552939, щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стім-А» код за ЄДРПОУ 38203656 за період 01.10.2012 по 28.02.2013» від 18.02.2014р. № 57/1-26-50-22-07-32552939, оскільки висновки такого акта перевірки є неправомірними та документально необґрунтованими.

Також ТОВ «НЕТКО» в своїй позовній заяві просить суд визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014р. № 0001552207, яке було прийняте на підставі вказаного Акта перевірки, та рішень ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.04.2014р. № 3445/10/26-15-10-06-15 і Міндоходів від 06.05.2014р. № 805/6/99-99-10-01-15 щодо результатів розгляду скарг підприємства на зазначене податкове повідомлення-рішення в досудовому порядку. Зокрема, згідно рішень вищестоящих органів доходів і зборів про результати розгляду первинної і повторної скарги ТОВ «НЕТКО» оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014р. № 0001552207 було залишено без змін.

На момент виникнення спірних правовідносин оформлення результатів документальних перевірок суб'єктів господарської діяльності-юридичних осіб здійснювалося відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України.

Зокрема, нормами абз. 1 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 цього Кодексу).

При цьому в силу норм п. 86.8 ст. 86 цього Кодексу податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У відповідності до абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України саме податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності суд приходить до висновку, що акт документальної перевірки, який містить висновки органу доходів і зборів щодо результатів перевірки, не набуває статусу рішення в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не є актом державного чи іншого органу в розумінні цього Кодексу, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

Натомість в спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача (актом індивідуальної дії), в данному випадку є рішення органу доходів і зборів у вигляді податкового повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної перевірки, що в цілому узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009р. по справі 09/143, де зокрема, зазначено, що акт перевірки не має обов'язкового характеру і не встановлює для суб'єкта господарювання будь-яких обов'язків, а тому він не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 КАСУ та його оскарження не може бути предметом розгляду у суді. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010р. у справі № К-13106/07, від 28.10.2010р. у справі № К-16536/07.

Що ж до рішень про результати розгляду первинної і повторної скарг, прийнятих контролюючим органами в процедурі адміністративного оскарження рішень ДПІ (в даному випадку податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014р. № 0001552207), то вони також є таким, що не створюють юридичних наслідків. Оскільки вказані рішення, прийняті за результатами вирішення податкового спору в доюрисдикційній процедурі (згідно ст. 56 Податкового кодексу України), безпосередньо не покладають на платника податків обов'язку щодо сплати податків. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків права та обов'язки, покладає обов'язки із сплати податків, є рішення державної податкової інспекції (податкове повідомлення-рішення, податкова вимога).

Виходячи з наведеного в сукупності, рішення про результати розгляду скарги, яке містить висновки податкового органу щодо первинного рішення ДПІ, яким на платника податків покладені певні зобов'язання, не є рішенням (актом державного чи іншого органу) у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке рішення не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, оскільки не містить обов'язкового припису для нього, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржений до адміністративного суду.

Саме в цьому контексті слід розглядати положення п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України про можливість оскарження рішення Державної податкової служби України в судовому порядку, тобто в контексті процесуальних правил та приписів, визначених Кодексом адміністративного судочинства України - закону з питань адміністративного судочинства, відповідно до якого здійснюється адміністративне судочинство, провадження в адміністративних справах (ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як зазначено вище, актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача (актом індивідуальної дії) є рішення податкового органу, прийняте за результатами проведеної перевірки, що в цілому узгоджується з правовою позицією викладеною у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.11.2010 у справі № К-13106/07, від 28.10.2010 у справі № К-16536/07.

При цьому з матеріалів поданої позовної заяви вбачається, що ТОВ «НЕТКО» вже використано права на звернення до суду із позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2014р. № 0001552207, за результатами досудового перегляду якого ГУ Міндоходів у м. Києві та Міндоходів були прийняті спірні рішення про результати розгляду скарг.

У відповідності до ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, підстави для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «НЕТКО» в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування акта перевірки від 18.02.2014р. № 57/1-26-50-22-07-32552939, рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.04.2014р. № 3445/10/26-15-10-06-15 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 06.05.2014р. № 805/6/99-99-10-01-15 відсутні.

Керуючись до п. 4 ч. 1 ст. 107, п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «НЕТКО» у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування акта перевірки від 18 лютого 2014 року № 57/1-26-50-22-07-32552939, рішення про результати розгляду первинної скарги від 16 квітня 2014 року № 3445/10/26-15-10-06-15 і рішення про результати розгляду повторної скарги від 06 травня 2014 року № 805/6/99-99-10-01-15.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

3. У випадку оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

4. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст. 254 та ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова