Ухвала

від 17.02.2015 по справі 826/14468/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14468/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Старової Н.Е.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетко" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетко" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Г ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Нетко" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Г ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в лютому 2014 року працівником ДПІ згідно із нормами пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 04 лютого 2014 року № 307 і направлення на перевірку від 06 лютого 2014 року № 306/22-07, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НЕТКО» (ідентифікаційний код 32552939) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток і податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Стім-А» (ідентифікаційний код 38203656) за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року.

За результатами даної перевірки позивача складено Акт від 18 лютого 2014 року № 57/1-26-50-22-07-32552939, яким відповідачем встановлено відсутність у ТОВ «НЕТКО» правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок безтоварних правочинів з ТОВ «Стім-А» та порушення позивачем норм п. 198.3 і п. 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість на загальну суму 112 407,86 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 27 981,00 грн., за листопад 2012 року - 51 652,00 грн., за грудень 2012 року - 12 191,00 грн., за лютий 2013 року - 20 583,00 грн.).

На підставі складеного акту перевірки, 05 березня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0001552207, яким визначено ТОВ «НЕТКО» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 140 509,00 грн., в т.ч. 112 407,00 грн. - основний платіж, 28 102,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 квітня 2014 року № 3445/10/26-15-10-06-15 та Міністерства доходів і зборів України від 06 травня 2014 року № 8051/6/99-99-10-01-15, винесеними за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «НЕТКО» на податкове повідомлення-рішення № 0001552207, таке рішення податкової інспекції було залишено без змін, а скарги підприємства відповідно - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Стім-А» згідно договорів про надання послуг.

Зокрема, між ТОВ «НЕТКО» (замовник) та ТОВ «Стім-А» (виконавець) укладено договір про надання послуг від 25 серпня 2012 року за № 102, за умовами якого Виконавець зобов'язується виконати на користь Замовника на умовах, визначених цим Договором, роботи з програмування обладнання HiPath 4000, а Замовник, в свою чергу, - прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх вартість. При цьому під роботами розуміються роботи (послуги) з програмування обладнання згідно специфікації обладнання (Додаток № 1 до Договору), що виконуються Виконавцем з використанням своїх матеріалів, засобів вимірювальної техніки та інструментів. Строки виконання робіт та види робіт передбачені у п. 4.1 і п. 4.2 цього Договору. Вартість робіт вказана в узгодженій сторонами специфікації робіт (Додаток № 2 до Договору). Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі на підставі виставлених рахунків, та передбачено сплату авансовими платежами.

Окрім того, між ТОВ ««НЕТКО» (замовник) та ТОВ «Стім-А» (виконавець) укладено договір від 02 жовтня 2012 року за № 103, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику на умовах, визначених цим Договором, послуги з сервісного обслуговування обладнання структурованої кабельної системи і системи відео спостереження, а Замовник, в свою чергу, - прийняти результати наданих послуг та оплатити їх вартість. Послуги надаються на об'єктів за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 21-А.

Згідно п. 3.1 і п. 3.2 зазначеного Договору ціна послуги за даним Договором визначається на підставі тарифів згідно Додатку № 2 до цього Договору. Вартість послуг за місяць визначається виходячи з ціни, що вказана в п. 3.1 Договору, кількості годин, фактично відпрацьованих спеціалістом Виконавця у звітному місяці, і кількості спеціалістів, скерованих Виконавцем для надання договірних послуг. Дана вартість наданих послуг зазначається у Додатку № 1 до Договору.

Згідно п. 3.4 - 3.6, 4.1 даного Договору надання послуг щомісяця затверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом приймання-здавання послуг. Розрахунки між сторонами проводяться в безготівковій формі на підставі виставлених рахунків, та передбачено сплату авансовими платежами.

Суми податку на додану вартість в розмірі 112 407,86 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року в сумі 27 981,40 грн., за листопад 2012 року - 51 651,75 грн., за грудень 2012 року - 12 191,35 грн., за лютий 2013 року - 20 583,36 грн., сплачені позивачем по взаємовідносинах з зазначеним контрагентом були включені ним до сум податкового кредиту за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача мав статус платника ПДВ на момент здійснення описаних в Акті перевірки господарських операцій, як того вимагає ПКУ при здійснені оподатковуваних операцій та був зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі наступних первинних документів:

- актів надання послуг від 25.10.2012р. № 156 і від 27.11.2012р. № 216 на загальну суму 335 776,80 грн. (з ПДВ), оформлених сторонами на підставі договору від 25.06.2012р. № 102 за результатами виконання ТОВ «Стрім-А» робіт з «програмування згідно технічного завдання, затвердженого покупцем»;

- актів надання послуг від 30.11.2012р. № 177, від 31.12.2012р. № 256, від 28.02.2013р. № 13 на загальну суму 338 670,36 грн. (з ПДВ), оформлених сторонами на підставі договору від 02.10.2012р. № 103 за результатами надання ТОВ «Стрім-А» послуг з «сервісного обслуговування обладнання структурованої кабельної системи і системи відео спостереження»;

- податкових накладних від 25.10.2012р. № 4 на суму 167 888,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 981,40 грн.), від 27.11.2014р. № 8 на суму 167 888,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 27 981,40 грн.), від 17.12.2012р. № 4 на суму 73 148,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 191,35 грн.), від 08.11.2012р. № 1 на суму 85 213,26 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 202,21 грн.), від 14.11.2012р. № 5 на суму 56 808,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 468,14 грн.), від 07.02.2013р. № 2 на суму 61 752,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 292,00 грн.), від 12.02.2013р. № 3 на суму 61 748,16 грн. (в т.ч. ПДВ - 10 291,36грн.);

- сторінок статуту ТОВ «Стім-А», виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідки з органу статистики відносно ТОВ «Стім-А» станом на 23.07.2012р. і 16.08.2012р. - незавірених підприємством-контрагентом.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, з наданих суду документів неможливо перевірити обставини виконання робіт (надання послуг) за спірними договорами, укладеними позивачем з контрагентом, зокрема, щодо того, які особи контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином підприємству-контрагенту був забезпечений доступ до об'єктів для виконання робіт і надання послуг (в т.ч. на території інших підприємств), шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, та яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

З наданих до суду позивачем актів виконаних робіт та податкових накладних по даному контрагенту не можливо встановити, які саме та в якому об'ємі, згідно якого технічного завдання ТОВ «Стім-А» проводилося програмування, в чому полягало сервісне обслуговування ТОВ «НЕТКО», яку продукцію та яких контрагентів воно знайшло для позивача, які саме посередницькі послуги надавалися.

Крім того, ніяких інших первинних та інших документів, оформлених на виконання договорів з ТОВ «Стім-А», зокрема: технічних завдань, рахунків на оплату робіт і послуг, платіжних документів та/або виписки з банку по особовому рахунку ТОВ «НЕТКО» з відомостями про перерахування позивачем сум коштів на користь контрагента в якості оплати за виконані роботи (надані послуги), не надано. Даний факт був описаний в рішенні суду першої інстанції, однак в апеляційній скарзі жодних пояснень з цього приводу не надано, нових доказів не долучено.

Таким чином, невідображення послуг, які мають відображатися у вигляді кількості та характеру наданих послуг, без такої ідентифікації, потягло за собою неможливість подальшого встановлення зв'язку витрат позивача з господарською діяльністю.

Між тим, позивач зазначає про використання ТОВ «НЕТКО» наданих контрагентом послу г у власній господарській діяльності. Зокрема, протягом 2012 року позивач в якості підрядної організації уклав договори із замовниками робіт та послуг - ДП «Антонов» (договір поставки і монтажу комунікаційного обладнання від 27 січня 2012 року № 090-ПМО, за умовами якого позивач мав виконати поставку та роботи зі складання, монтажу і введення певного телекомунікаційного обладнання виробництва фірми «Siemens» (Німеччина) і мультиплексорів ВОТY виробництва фірми Albis Technologies (Швейцарія) в експлуатацію (в т. з підключенням, програмуванням, тестуванням та випробуванням) та ТОВ «Бі Мобайл» (договір щодо надання послуг, пов'язаних з веденням господарської діяльності ТОВ «Бі Мобайл», від 01 жовтня 2012 року № 101-СО, за умовами якого позивач мав надавати послуги з сервісного обслуговування обладнання структурованої кабельної системи, системи відеоспостереження та системи моніторингу). Для виконання частини договірних зобов'язань за вказаними договорами позивач залучив третю організацію - ТОВ «Стім-А».

Однак, позивач не надав документальних доказів на підтвердження виробничої необхідності залучення контрагента для виконання робіт і надання послуги власними силами, а документи на підтвердження зазначених вище відносин також не дають можливості визначити їх реальність та товарність, оскільки є неповними та містять розбіжності. Жодних пояснень к цього приводу представником апелянта не надано.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи міститься договір з ТОВ «Стім-А» № 102 від 25 серпня 2012 року, а апелянтом клопотанням про приєднання до матеріалів справи долучено копії виписок по особовому рахунку про оплату позивачем за надання послуг програмування ТОВ «Стім-А» згідно договору № 102 від 25 червня 2012 року. Тобто, в первинних документах, наданих позивачем, виявлено суттєві розбіжності, що впливають на визначеність господарської діяльності та унеможливлюють встановлення зв'язку між фактично виконаними та оплаченими послугами суб'єктів господарювання.

Крім того, зі статті 3 Договору № 103 від 02 жовтня 2012 року вбачається, що ціни на послуги, вартість послуг за місяць визначаються згідно Додатку та Доповнення до даного договору. Однак, зазначених документів в справі не міститься. Також, договір з ТОВ «Стім-А» № 102 від 25 серпня 2012 року наявний в справі не у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у позивача правових підстав для віднесення до валових витрат сум, сплачених за результатами укладених договорів з ТОВ «Стім-А», оскільки апелянтом не було доведено товарності та реальності вказаних господарських операцій, тобто використання товару та послуг у власній господарській діяльності.

А тому, відповідно, правомірними є висновки зазначеного акту податкової перевірки та, прийняте на його основі, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕТКО» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.