Постанова

від 23.09.2014 по справі 816/3413/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3413/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенко М.В.,

представника позивача - Яковенко Н.В.,

представника відповідача - Прокопчук О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15 серпня 2014 року №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449 246 грн., а також від 15 серпня 2014 року №0000271555, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 663 022 грн.

Мотивуючи свої вимоги, посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки №1920/16-03-15-02-08/32686844 від 30.04.2014 року щодо порушення ТОВ "НВФ "Техвагонмаш" п.198.1,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.4, 200.6, п.200.7, п.200.14 ст.200, ст..14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, Податкового кодексу України, ст..ст.215,216,228,257 Цивільного Кодексу України , в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1 663 022 грн.; завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 року на 446 189 грн., та неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3 057 грн., а саме за вересень 2013 - 2 533 грн., за січень 2014- 524 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Такі свої твердження обґрунтовував тим, що підприємством для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з контрагентами. Податкові накладні, на підставі яких частково сформовано спірний податковий кредит, оформлені відповідно до чинного законодавства, в Акті перевірки не зазначено жодного факту включення до податкового кредиту сум за недійсними податковими накладними. Крім того, господарські операції позивача з ТОВ «Укрметавтоматика» у січні 2013 року та ТОВ «Філл-енд-сін» у січні 2014 року, що стали об'єктом оподаткування, підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Акти про неможливість проведення зустрічних звірок зі вказаними контрагентами свідчать лише про те, що податковим органом не проведено зустрічні звірки підприємств, та не можуть бути беззаперечним доказом нереальності господарських операцій.

Наголошував на тому, що реальності господарським операціям, по яким частково зменшено суму бюджетного відшкодування оскаржуваним рішенням, уже надано правову оцінку судовими рішеннями, якими підтверджено правомірність спірного податкового кредиту. В силу приписів Конституції України, позивач не може бути притягнутий двічі до відповідальності за одне і те ж порушення.

Крім того, наголошував, що жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено списання кредиторської заборгованості та коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок. Тобто ототожнювання безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами ( послугами) , за які не проведено повний розрахунок на протязі 1095 днів, не відповідає чинному законодавству. Позивачем сплачено всі суми ПДВ від оподаткованих операцій за відповідний звітний період, відтак вони підлягають бюджетному відшкодуванню. Відтак, оскільки в діях ТОВ "НВФ"Техвагонмаш" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі, у ході розгляду справи надала додаткові пояснення по суті оподаткованих операцій, долучивши до матеріалів справи первинні документи на підтвердження їх реальності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність, обґрунтованість та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень . Наголошували на тому, що податковий кредит позивачем у відповідному звітному періоді частково сформований за рахунок операцій, реальність яких не підтверджено належними документами первинного бухгалтерського обліку. Наголошував, що позивачем частково сформовано податковий кредит за рахунок операцій, стосовно яких не проведено остаточний розрахунок, відтак, на думку податкового органу, куплені товарно - матеріальні цінності стали безоплатно отриманими та має місце безнадійна кредиторська заборгованість, яку підприємство повинно було врахувати при визначення об'єкта оподаткування, визначивши її доходом.

Крім того, має місце неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2013 року суми ПДВ в розмірі 2 532,86 грн. від операцій з ТОВ «Укрметавтоматика» та в січні 2014 року суми ПДВ в розмірі 523,78 грн. від операцій з ТОВ «Філл-енд-сін», оскільки реальність таких операцій належним чином не підтверджена доказами, про що свідчать акти про неможливість проведення зустрічних звірок вказаних контрагентів.

З посиланням на приписи ст..200 Податкового кодексу України, відповідач стверджував про те, що позивачем неправомірно заявлено до бюджетного відшкодування у травні 2014 року суму ПДВ в розмірі 1 663 022 грн., оскільки відповідні суми податку були сплачені ТОВ «Техвагонмаш» у квітні 2011 року, та право на таке відшкодування у платника виникло у травні 2011 року.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ НВФ "Техвагонмаш" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.09.2003 р. (ідентифікаційний код 32686844), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 30.09.2003 р., зареєстрований платником на додану вартість з 25.04.2003 року. (т.1. а.с.15-39 )

На підставі направлення від 15.07.2014 р. № 1963/16-03-15-02 та наказів № 2182 від 15.07.2014 р. та №2249 від 21.07.2014р. Кременчуцькою ОДПІ згідно п.п. 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та п.п. 200.11 ст. 200 ПК проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТЕХВАГОНМАШ» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 р. у розмірі 2 368 046 грн. на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 р. №1920 /16-03-15-02-08/32686844.

У висновках вказаного акту зафіксовано про порушення позивачем : п.п. 200.4., 200.6., 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року в розмірі 1 663 022 грн.; ст. 257 Цивільного кодексу, абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 р. на 446 189 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України , п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 057 грн., в тому числі за вересень 2013р. - 2 533 грн. , за січень 2014р. - 524 грн.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ складено податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449 246 грн., а також податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000271555, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 663 022 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувались позивачем в порядку адміністративного оскарження.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями Кременчуцької ОДПІ , позивач звернувся до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000271555, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 663 022 грн., стали висновки податкового органу про те, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" не мало права заявляти до бюджетного відшкодування вказану суму в травні 2014 року, так як відповідні суми ПДВ були сплачені платником у квітні 2011 року, а право на таке бюджетне відшкодування товариство мало у травні 2011 року.

Суд не погоджується зі вказаними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регламентований п.п.200.1, 200.3, 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України. Так, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6 статті 200 Кодексу, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отримана податкова звітність платника підлягає перевірці протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації (пункт 200.10 статті 200 Кодексу).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Кодексу, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п.49.1 ст.49 Податкового Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового Кодексу, податкова декларація подана за вибором підприємства засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою (п.49.9.1) за наявності квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або (49.9.2) у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

З метою оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п.202.1 ст.202 ПК звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. На підставі п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Право на бюджетне відшкодування в частині заявленої суми в розмірі 1 663 022 грн. виникло у ТОВ «НВФ ТЕХВАГОНМАШ» в травні 2011 року, що підтверджується наданими до перевірки оригіналами податкових накладних, виданих постачальниками, які зареєстровані в якості платників ПДВ, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року (квитанція від 20.05.2011 реєстр.№9003681026) та випискою по рахунку за квітень 2011, наданою обслуговуючим банком - Кременчуцькою філією ПАТ «Полтава-банк». Заява про отримання бюджетного відшкодування за умови прийняття платником рішення про його отримання (як додаток до податкової декларації) була подана у визначений для місячного податкового періоду строк - до 20 числа місяця, наступного за звітним, тобто до 20.06.2011.

Таким чином, заява про бюджетне відшкодування ПДВ, право на яке виникло в травні 2011, і яка подана в складі податкової декларації за травень 2014, надана податковому органу з дотриманням строків, визначених в.102.5 ст.102 Податкового Кодексу України.

На підставі п.200.4 ст.200 ПК бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх та звітному податковому періоді постачальнику таких товарів.

Тобто фактично сплачена постачальникам в попередньому періоді (в квітні 2011) та задекларована до відшкодування в травні 2014 сума 1 663 022 грн. заявлена у відповідності з вимогами законодавства.

Таким чином податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000271555 винесене протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Кременчуцька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449 246 грн., з - поміж іншого, посилалась на те, що платником порушено ст. 257 Цивільного кодексу, абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 р. на 446 189 грн. Зокрема, податковий орган стверджував, що позивач частково сформував суму бюджетного відшкодування за рахунок операцій по придбанню товарів, по оплаті за які мається заборгованість, щодо якої термін позовної давності сплив. Відтак, на думку відповідача, має місце безнадійна кредиторська заборгованість, отримані відповідні товари у постачальників вважаються безоплатно отриманими, а тому платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості ( з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Тобто, як на думку Кременчуцької ОДПІ, у додатку 2 до декларації за травень 2014 р. у гр. 5 повинен стояти період починаючи з квітня 2011 р., що призвело до завищення на 446 189 грн. суми залишків. Таким чином значення рядка 24 декларації за травень 2014 р. фактично повинно складати 1 568 817 грн., замість 2 015 006 грн. відображеного (за мінусом від'ємного значення, сформованого у період з жовтня 2010 р. по березень 2011р.).

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Дійсно, згідно п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з визначенням, наданим в підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Цивільне законодавство передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. А в деяких випадках, наприклад за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Крім того, перебіг позовної давності може зупинятися та перериватися у визначених законом випадках.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів доходів і зборів.

Жодною нормою Податкового кодексу не передбачено списання кредиторської заборгованості та коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок. Тобто ототожнювання безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок на протязі 1095 днів, не відповідає чинному законодавству.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 446 189 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, Кременчуцька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449 246 грн., з - поміж іншого, посилалась на те, що платником порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України , п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 057 грн., в тому числі за вересень 2013р. - 2 533 грн. , за січень 2014р. - 524 грн. Зокрема, відповідач стверджував, що господарські операції, за рахунок яких в цій частині сформовано спірний податковий кредит, з ТОВ "УКРМЕТАВТОМАТИКА" у вересні 2013 року та з ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН» у січні 2014 року, не підтверджені належними первинними документами.

Таких висновків податковий орган дійшов, зокрема, посилаючись на висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінськму районі м. Дніпропетровська № 746/04-62-22-3 від 18.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРМЕТАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 34229656) та акту перевірки Західної ОДПІ м.Харкова № 257/20-33-22-03-07/36224784 від 28.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН» (код ЄДРПОУ 36224784).

Суд не погоджується з висновками податкового органу про порушення ТОВ «НВФ ТЕХВАГОНМАШ» вказаних норм податкового законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі, якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено факт укладення між ТОВ «НВФ ТЕХВАГОНМАШ» (Покупець) та ТОВ "УКРМЕТАВТОМАТИКА" (Продавець) договору купівлі - продажу №211013 від 05.12.2013, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває датчики. (т.2, а.с.185-191 )

Крім того, було встановлено факт укладення між позивачем (Покупець) та ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН» (Продавець) договору купівлі - продажу №32/МТС-13 від 01.10.2013, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває партії кольорового металопрокату (т.3, а.с.37-42)

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання вищевказаних угод представником позивача надано суду податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки, товарно - транспортні накладні, виписки з банківських установ (т.2,а.с. 192-206, т.3, а.с.43-49)

У ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого товару у господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплені датчики та кольоровий металопрокат були використані у власній господарській діяльності позивача в цілях виготовлення продукції на замовлення ПАТ «Новокузнецький вагонобудівний завод» (РФ) по контракту №93/13-КМР-К від 31.07.2013, що підтверджується реєстром на списання матеріалів за замовленням 102630 за вересень 2013, пакувальним листом від 24.09.2013 №156, МД від 25.09.2013 №806010000/2013/12069 довідковий 2258, CMR від 25.09.2013 №457955, 457954, рахунком 156 від 24.09.2013. (т.3, а.с 21-36)

А також на замовлення АК «Узавтосаноат» (Узбекистан) по контракту №49-12/2 від 02.07.2012, що підтверджується реєстрами на списання матеріалів за замовленням 196598 за жовтень та листопад 2013, рахунком 171 від 07.10.2013, пакувальним листом від 07.10.2013 №171, МД від 09.10.2013 №806010000/2013/12805 довідковий 2226, CMR від 08.10.2013 №203; рахунком 179 від 22.10.2013, пакувальним листом від 22.10.2013 №179, МД від 01.11.2013 №806010000/2013/13926 довідковий 1729, CMR від 01.11.2013 №30102013, №30102014; рахунком 197 від 14.11.2013, пакувальним листом від 14.11.2013 №197, МД від 15.11.2013 №806010000/2013/14547 довідковий 2277, CMR від 15.11.2013 №513245, №513246. (т.3, а.с.53-76, т.2, а.с.207-241, т.3, а.с.1-20).

Таким чином, суд вважає, що вищевказані документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують реальність оподаткованих господарських операцій, за рахунок яких частково було сформовано спірні суми податкового кредиту.

В свою чергу, оформлені належним чином податкові накладні не були визнані недійсними та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених податкових надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Посилання податкового органу про неналежне оформлення первинних документів може свідчити лише про порушення позивачем вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а не про порушення вимог податкового законодавства, що б позбавляло платника податку права на отримання відповідного податкового кредиту.

Висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінськму районі м. Дніпропетровська № 746/04-62-22-3 від 18.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРМЕТАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 34229656) та акту перевірки Західної ОДПІ м.Харкова № 257/20-33-22-03-07/36224784 від 28.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН» свідчать лише про те, що податковим органом не проведено відповідні зустрічні звірки вказаних контрагентів, проте не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій, за рахунок яких сформовано спірний податковий кредит.

Суд вказує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «НВФ ТЕХВАГОНМАШ» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами. Висновки податкового органу, зазначені в актах перевірок № 746/04-62-22-3 від 18.07.2014 року , № 257/20-33-22-03-07/36224784 від 28.03.2014 року, є лише носіями суб'єктивної інформації перевіряючих, а тому не можуть впливати на податкові зобов'язання позивача та ставити в залежність право платника на податковий кредит.

Викладені в акті перевірки висновки щодо порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215,216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів доходів і зборів, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів доходів і зборів під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містив і не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що податковим органом не було надано доказів того, що вищевказані договори були визнані недійсними в судовому порядку.

Отже, враховуючи все вищевикладене, та оскільки договори з контрагентами в судовому порядку недійсним не визнавалися, підстав для визнання їх нечинним із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами щодо поставки відповідних товарів, які відповідають вимогам обліку, а податкові накладні складені у відповідності до положень Податкового кодексу України, із зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 057 грн., в тому числі за вересень 2013р. - 2 533 грн. , за січень 2014р. - 524 грн.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 3 057 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 серпня 2014 року №0000281555 та від 15 серпня 2014 року №0000271555.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (код ЄДРПОУ 32686844 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2014 року.

Суддя С.С. Бойко