Ухвала

від 31.03.2015 по справі 816/3413/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015р. м. Київ К/800/59306/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Олендера І.Я.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Яковенко Н.В.,

від відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

у справі № 816/3413/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 15.08.2014 №0000281555 та №0000271555.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Науково-виробнича фірма «ТЕХВАГОНМАШ» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 2368046,00 грн. на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 №1920 /16-03-15-02-08/32686844, в якому встановлено порушення позивачем вимог: п.п. 200.4., 200.6., 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року в розмірі 1663022,00 грн.; ст. 257 Цивільного кодексу, абз. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 р. на 446 189,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3057,00 грн., в тому числі за вересень 2013 року - 2533,00 грн., за січень 2014 року - 524,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки, відповідачем 15.08.2014 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення: №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449246,00 грн.; №0000271555, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663022,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт здійснення господарських операцій з поставки товарів між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинними документами, зокрема: видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Також, матеріали справи свідчать, що куплений товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності в цілях виготовлення продукції на замовлення ПАТ "Новокузнецький вагонобудівний завод" (РФ) по контракту №93/13-КМР-К від 31.07.2013 та на замовлення АК "Узавтосаноат" (Узбекистан) по контракту №49-12/2 від 02.07.2012.

На момент здійснення господарських операцій, ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 200.6 ст. 200 ПК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як встановлено судами, право на бюджетне відшкодування в частині заявленої суми в розмірі 1663022,00 грн. виникло у ТОВ "НВФ Техвагонмаш" в травні 2011 року, що підтверджується наданими до перевірки оригіналами податкових накладних, виданих постачальниками, які зареєстровані в якості платників ПДВ, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року (квитанція від 20.05.2011 реєстр.№9003681026) та випискою по рахунку за квітень 2011, наданою обслуговуючим банком - Кременчуцькою філією ПАТ "Полтава-банк".

Заява про бюджетне відшкодування ПДВ, право на яке виникло в травні 2011, і яка подана в складі податкової декларації за травень 2014, надана податковому органу з дотриманням строків, визначених в.102.5 ст.102 Податкового Кодексу України.

На підставі п.200.4 ст.200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх та звітному податковому періоді постачальнику таких товарів.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що фактично сплачена постачальникам в попередньому періоді (в квітні 2011) та задекларована до відшкодування в травні 2014 сума 1 663 022,00 грн. заявлена у відповідності з вимогами законодавства.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.Я. Олендер