Ухвала

від 04.11.2014 по справі 816/3413/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2014 р.Справа № 816/3413/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 816/3413/14

за позовом ТОВ "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш"

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 року позовні вимоги ТОВ "Науково-виробничої фірми "Техвагонмаш" задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 серпня 2014 року №0000281555 та від 15 серпня 2014 року №0000271555. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Техвагонмаш" (код ЄДРПОУ 32686844 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні судового рішення порушив норми матеріального і процесуального права та просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ "Науково-виробничої фірми "Техвагонмаш" заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 25.09.2003 р. (ідентифікаційний код 32686844), перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 30.09.2003 р., зареєстрований платником на додану вартість з 25.04.2003 року.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ТЕХВАГОНМАШ» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 р. у розмірі 2368046,0 грн. на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт від 30.07.2014 р. №1920 /16-03-15-02-08/32686844.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 200.4., 200.6., 200.7, 200.14 ст. 200 Податкового Кодексу України, в зв'язку з чим завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2014 року в розмірі 1663022,0 грн.; ст. 257 Цивільного кодексу, абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 р. на 446 189 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України , п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3057,0грн., в тому числі за вересень 2013р. - 2533,0 грн. , за січень 2014р. - 524,0 грн.

Підставою для зазначених висновків слугували посилання на те , що платником порушено ст. 257 Цивільного кодексу, абз. "а" п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу, в результаті чого завищено значення рядка 24 декларації з ПДВ за травень 2014 р. на 446 189 грн. Зокрема, податковий орган стверджував, що позивач частково сформував суму бюджетного відшкодування за рахунок операцій по придбанню товарів, по оплаті за які мається заборгованість, щодо якої термін позовної давності сплив. Відтак, на думку відповідача, має місце безнадійна кредиторська заборгованість, отримані відповідні товари у постачальників вважаються безоплатно отриманими, а тому платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості ( з урахуванням ПДВ) включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Тобто, як на думку Кременчуцької ОДПІ, у додатку 2 до декларації за травень 2014 р. у гр. 5 повинен стояти період починаючи з квітня 2011 р., що призвело до завищення на 446 189 грн. суми залишків. Таким чином, значення рядка 24 декларації за травень 2014 р. фактично повинно складати 1 568 817 грн., замість 2 015 006 грн. відображеного (за мінусом від'ємного значення, сформованого у період з жовтня 2010 р. по березень 2011р.). Посилалась на те, що платником порушено п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України , п.1, п.2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в результаті чого неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3 057 грн., в тому числі за вересень 2013р. - 2 533 грн. , за січень 2014р. - 524 грн. Зокрема, відповідач стверджував, що господарські операції, за рахунок яких в цій частині сформовано спірний податковий кредит, з ТОВ "Укрметавтоматика" у вересні 2013 року та з ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" у січні 2014 року, не підтверджені належними первинними документами, посилаючись на висновки акту перевірки ДПІ у Бабушкінськму районі м. Дніпропетровська № 746/04-62-22-3 від 18.07.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " Укрметавтоматика " (код ЄДРПОУ 34229656) та акту перевірки Західної ОДПІ м.Харкова № 257/20-33-22-03-07/36224784 від 28.03.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" (код ЄДРПОУ 36224784). Також, податковий орган посилається на те , що ТОВ НВФ "Техвагонмаш" не мало права заявляти до бюджетного відшкодування вказану суму в травні 2014 року, так як відповідні суми ПДВ були сплачені платником у квітні 2011 року, а право на таке бюджетне відшкодування товариство мало у травні 2011 року.

На підставі зазначеного акту Кременчуцькою ОДПІ складено податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000281555, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 449246,0 грн. та податкове повідомлення - рішення від 15 серпня 2014 року №0000271555, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1663022,0 грн.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області , суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з визначенням, наданим в підпункті 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Цивільне законодавство передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. А в деяких випадках, наприклад за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Крім того, перебіг позовної давності може зупинятися та перериватися у визначених законом випадках.

Згідно статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів доходів і зборів.

Жодною нормою Податкового кодексу не передбачено списання кредиторської заборгованості та коригування податкового кредиту в залежності від давності здійснених поставок.

Тобто , ототожнювання безоплатно наданих товарів (послуг) з товарами (послугами), за які не проведено повний розрахунок на протязі 1095 днів, не відповідає чинному законодавству.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Згідно п. 200.6 статті 200 Кодексу, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п. 200.4 статті 200 Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отримана податкова звітність платника підлягає перевірці протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації (пункт 200.10 статті 200 Кодексу).

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.102.5 ст.102 Кодексу, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У відповідності до п.49.1 ст.49 Податкового Кодексу, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п.49.3 ст.49 Податкового Кодексу, податкова декларація подана за вибором підприємства засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою (п.49.9.1) за наявності квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або (49.9.2) у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

З метою оподаткування податком на додану вартість у відповідності до п.202.1 ст.202 ПК звітним (податковим) періодом є один календарний місяць. На підставі п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу податкові декларації за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, подаються протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ "НВФ Техвагонмаш" (Покупець) та ТОВ "Укрметавтоматика" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №211013 від 05.12.2013, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває датчики.

Крім того, між позивачем (Покупець) та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №32/МТС-13 від 01.10.2013, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбаває партії кольорового металопрокату .

В підтвердження реальності виконання вищевказаних угод позивача надано податкові накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки, товарно - транспортні накладні, виписки з банківських установ (т.2,а.с. 192-206, т.3, а.с.43-49)

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем куплені датчики та кольоровий металопрокат були використані у власній господарській діяльності позивача в цілях виготовлення продукції на замовлення ПАТ "Новокузнецький вагонобудівний завод" (РФ) по контракту №93/13-КМР-К від 31.07.2013, що підтверджується реєстром на списання матеріалів за замовленням 102630 за вересень 2013, пакувальним листом від 24.09.2013 №156, МД від 25.09.2013 №806010000/2013/12069 довідковий 2258, CMR від 25.09.2013 №457955, 457954, рахунком 156 від 24.09.2013. (т.3, а.с 21-36)

Також , на замовлення АК "Узавтосаноат" (Узбекистан) по контракту №49-12/2 від 02.07.2012, що підтверджується реєстрами на списання матеріалів за замовленням 196598 за жовтень та листопад 2013, рахунком 171 від 07.10.2013, пакувальним листом від 07.10.2013 №171, МД від 09.10.2013 №806010000/2013/12805 довідковий 2226, CMR від 08.10.2013 №203; рахунком 179 від 22.10.2013, пакувальним листом від 22.10.2013 №179, МД від 01.11.2013 №806010000/2013/13926 довідковий 1729, CMR від 01.11.2013 №30102013, №30102014; рахунком 197 від 14.11.2013, пакувальним листом від 14.11.2013 №197, МД від 15.11.2013 №806010000/2013/14547 довідковий 2277, CMR від 15.11.2013 №513245, №513246. (т.3, а.с.53-76, т.2, а.с.207-241, т.3, а.с.1-20).

ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" на момент здійснення господарських операцій зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мають свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні оформлені належним чином, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних , крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Посилання податкового органу про неналежне оформлення первинних документів може свідчити лише про порушення позивачем вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а не про порушення вимог податкового законодавства, що б позбавляло платника податку права на отримання відповідного податкового кредиту.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб'єкта права-платника податків коштів і векселів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що господарські операції позивача з ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Також, колегією суддів критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" правочини є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти апеляційним судом встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Правовідносини між позивачем та ТОВ "Укрметавтоматика" та ТОВ "ФІЛЛ-ЕНД-СІН" не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб'єктом владних повноважень до суду також не подано.

Посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінськму районі м. Дніпропетровська № 746/04-62-22-3 від 18.07.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "УКРМЕТАВТОМАТИКА" (код ЄДРПОУ 34229656) та акт перевірки Західної ОДПІ м.Харкова № 257/20-33-22-03-07/36224784 від 28.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФІЛЛ-ЕНД-СІН», суд не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 6.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків, крім іншого, зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи тощо.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

В силу приписів ч.4 ст.70 КАС України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом - Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984) отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту , в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається , що право на бюджетне відшкодування в частині заявленої суми в розмірі 1663022,0 грн. виникло у ТОВ "НВФ Техвагонмаш" в травні 2011 року, що підтверджується наданими до перевірки оригіналами податкових накладних, виданих постачальниками, які зареєстровані в якості платників ПДВ, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2011 року (квитанція від 20.05.2011 реєстр.№9003681026) та випискою по рахунку за квітень 2011, наданою обслуговуючим банком - Кременчуцькою філією ПАТ "Полтава-банк".

Заява про отримання бюджетного відшкодування за умови прийняття платником рішення про його отримання (як додаток до податкової декларації) була подана у визначений для місячного податкового періоду строк - до 20 числа місяця, наступного за звітним, тобто до 20.06.2011.

Таким чином, заява про бюджетне відшкодування ПДВ, право на яке виникло в травні 2011, і яка подана в складі податкової декларації за травень 2014, надана податковому органу з дотриманням строків, визначених в.102.5 ст.102 Податкового Кодексу України.

На підставі п.200.4 ст.200 ПК бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів у попередніх та звітному податковому періоді постачальнику таких товарів.

Тобто, фактично сплачена постачальникам в попередньому періоді (в квітні 2011) та задекларована до відшкодування в травні 2014 сума 1 663 022 грн. заявлена у відповідності з вимогами законодавства.

Враховуючи вищевикладене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 15 серпня 2014 року №0000281555 та від 15 серпня 2014 року №0000271555 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.09.2014р. по справі № 816/3413/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Тацій Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 10.11.2014 р.