Постанова

від 17.09.2014 по справі 904/356/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 904/356/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівГоголь Т.Г., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиДніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ", м. Дніпропетровськ доДніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ пророзірвання договору оренди землі

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ" (далі за текстом - ТОВ "ВІВАТ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про розірвання Договору оренди землі від 30.09.2004 року, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 10.11.2004 року № 5851.

Рішенням господарського суду Дніпропетровського області від 20.03.2014 року залишеним без змін постановою Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року позовні вимоги задоволено: розірвано Договір оренди землі від 30.09.2004 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "ВІВАТ", зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 10.11.2004 року № 5851.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що оскільки фактичне користування зазначеною земельною ділянкою та житлового будинку здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, а законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, позовні вимоги є законними та обрунтованими, а відтак наявні всі підстави для задоволення таких вимог.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровського області від 20.03.2014 року та постанову Дніпропетровської апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ТОВ "ВІВАТ" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 16.09.2014 року № 03-05/1804 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Гоголь Т.Г., Сибіга О.М.

Сторін згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2004 року Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ВІВАТ" було укладено Договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 4340 і зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 10.11.2004 року за № 5815 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:317:0054.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 14.07.2004 року № 87/18 (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0395 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 33,02 % або 0,0130 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього Договору становила 579 690, 96 грн. (п. 2.3 Договору).

Договір укладено на п`ятнадцять років (п. 3.1 Договору).

В п. п. 12.1, 12.2 Договору встановлено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується у судовому порядку.

Згідно Акту приймання-передачі земельної ділянки на земельній ділянці, яку передано в оренду, знаходиться житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями у цокольному поверсі.

14.12.2011 року на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна ТОВ "ВІВАТ" здійснено відчуження належного позивачу житлового будинку у стадії руйнування, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1, на користь громадянки ОСОБА_6

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 14.12.2011 року за № 4000.

Таким чином, з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на вказаній земельній ділянці, ТОВ "ВІВАТ" останню не використовує.

07.08.2012 року ТОВ "ВІВАТ" звернувся до Дніпропетровської міської ради з заявою № 07/8-12 (п) про припинення дії Договору оренди землі від 30.09.2004 року в зв'язку з відчуженням розташованого на земельній ділянці об'єкта нерухомості, власником якого вже є інша особа.

11.09.2012 року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради у відповідь на зазначене звернення повідомив ТОВ "ВІВАТ" листом про необхідність звернутись до державних органів з метою отримання відповідного пакету документів для підготовки договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Оскільки факт необхідності розірвання договору оренди земельної ділянки відповідачем визнаний, проте сам договір залишається не розірваним, позивач був змушений звернутися до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного Кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 651 Цивільного Кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами "а", "є" ч. 1 ст. 141 Земельного кодекс України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому, вказана норма не ставить реалізацію права відмови від землекористування в залежність від наявності чи відсутності тих чи інших підстав такої відмови.

В даному випадку, відмова позивача від права користування земельною ділянкою була обумовлена відчуженням об'єкту нерухомості, для обслуговування якого надавалася така земельна ділянка.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (ч. ч. 1, 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Крім того, згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

В п. 12.2. Договору сторони передбачили, що у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Законом визначено, що з переходом права власності на будівлю до іншої особи, до неї ж переходить право користування земельною ділянкою. При цьому, у якості підстав припинення договору оренди землі законодавець встановив саме набуття право на будівлю, яка знаходиться на цій земельній ділянці, іншою особою. Зазначене свідчить, що позивач має право на розірвання договору в судовому порядку з таких підстав навіть і у випадку, коли інша сторона за договором заперечує проти цього, оскільки законодавець прямо встановив і визначив момент переходу права на користування землею у випадку переходу права власності на будівлі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про законність і обгрунтованість позовних вимог з огляду на те, що фактичне користування зазначеною земельною ділянкою та житлового будинку здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, а законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, а відтак наявні всі підстави для задоволення таких вимог.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 20.08.2013 року у справі № 18/5005/12936/2011.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи Дніпропетровської міської ради, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних та обгрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 року у справі № 904/356/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Г. Гоголь

О.М. Сибіга