Рішення

від 17.09.2014 по справі 910/15712/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15712/14 17.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа ЄВРО" простягнення 33 498,81 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Кампо С.В. - представник від відповідача Малярчук Р.О. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа ЄВРО" основного боргу у розмірі 28388,07 грн, 3% річних у розмірі 2013,57 грн та інфляційних втрат у розмірі 3097,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/15712/14 та призначено розгляд справи на 17.09.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № 70-11 поставки товару від 08.11.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач у письмових поясненнях зазначив про сплату частини заборгованості у розмірі 2000,00 грн та визнав наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 26388,07грн.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

08.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК Основа ЄВРО" (покупець, відповідач) підписано договір № 70-11 поставки товару (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується поставляти (передавати) у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати, будівельні матеріали, що визначені у цьому договорі (далі - товар).

Пунктом 9.2 Договору визначено, що строк дії Договору закінчується 31.12.2011.

Згідно з п. 9.6 Договору цей Договір без підписання додаткового письмового документа буде вважатися автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік за умови, що жодна сторона не пізніше ніж за 30 календарних днів до 31 грудня кожного наступного календарного року письмово не повідомить іншу сторону про наміри припинити дію Договору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення дії Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії вказаного Договору було продовжено на наступний 2012 рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару кожного найменування за згодою сторін визначається комерційною пропозицією або специфікацією, додатково погоджується сторонами при поставці кожної конкретної партії товару, з урахуванням умов поставки, додаткових знижок та інших обставин, що впливають на ціну товару, та остаточно вказується в рахунках-фактурах та товарно-транспортних накладних.

На виконання умов Договору позивач з 17.11.2011 по 20.06.2012 поставив відповідачу товар на загальну суму 149938,58грн, що підтверджується видатковими накладними наявними в матеріалах справи.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представника скріпленими печаткою відповідача на зазначених накладних, та довіреностями, виданими відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1 Договору товар, поставлений постачальником в межах кожної партії, повинен бути повністю оплачений покупцем за ціною, передбаченою у відповідній накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на наступних умовах, визначених за вибором покупця:

5.1.1 на умовах попередньої оплати в розмірі 100% від вартості замовленого товару у строк, вказаний постачальником в рахунку-фактурі на оплату вартості замовленого товару, або

5.1.2 на умовах відстрочення платежу строком на 10 календарних днів з моменту передачі товару покупцю, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок.

Сторонами підтверджується, що попередня оплата відповідачем не здійснювалась.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 149938,58 грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі видатковими накладними, в яких міститься підпис представника відповідача скріплений печаткою про отримання товару, довіреностями відповідача на отримання товару.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної (протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару) оплати отриманого товару виконав не в повному.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 28388,07 грн.

Проте, згідно матеріалів справи заборгованість відповідача за Договором за поставлений з 17.11.2011 по 20.06.2012 товар станом на 30.07.2014 - час звернення до суду з даним позовом становила 27388,07 грн.

Судом встановлено, що відповідачем згідно платіжного доручення №231 від 08.07.2014 сплачена частина суми заборгованості за поставлений товар по Договору у розмірі 1000,00 грн, яка не була врахована позивачем при складанні позовної заяви та розрахунку суми заборгованості.

Крім того, з поданих відповідачем банківської виписки, платіжного доручення №50 від 27.08.2014, а також підписаного представниками сторін та скріпленого печатками підприємств акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2014, відповідачем 27.08.2014 сплачено позивачу ще 1000,00 грн в рахунок оплати за поставлені по Договору будматеріали.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 1000,00 грн підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

А спір в частині вимог про стягнення ще 1000,00 грн був відсутній до порушення провадження у справі, оскільки частина суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 1000,00 грн була сплачена відповідачем 08.07.2014, а позивач звернувся з даним позовом до суду 30.07.2014, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 26388,07 грн.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар підлягають частковому задоволенню у розмірі 26388,07 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2013,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 3097,17 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки частину суми основного боргу у розмір 1000,00 грн відповідачем сплачено після звернення позивача до суду з позовом, судовий збір в цій частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа ЄВРО" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 14, ідентифікаційний код 37726048) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, ідентифікаційний код 34422747) основний борг у розмірі 26388 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 2013 (дві тисячі тринадцять) грн 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 3097 (три тисячі дев'яносто сім) грн 17 коп. та судовий збір у розмірі 1772 (одна тисяча сімсот сімдесят дві) грн 37 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі № 910/15712/14 в частині вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Основа ЄВРО" заборгованості у розмірі 1000,00 грн припинити на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.09.2014

Суддя Ю.М. Смирнова