Рішення

від 22.09.2014 по справі 910/14611/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14611/14 22.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до 1) Приватного акціонерного товариства «Ренесанс», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» простягнення 56003916,75 доларів США

Та за зустрічним

позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Ренесанс» провизнання поруки припиненою

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники (за первісним позовом):

від позивачаЛябах О.О., Грищенко І.С., Діденко Ю.О. - представники від відповідача-1не з'явились від відповідача-2Клименко М.С., Кучерявий Д.В. - представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про стягнення 56003916,75 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 неналежним чином виконує взяті на себе грошові зобов'язання за кредитним договором від 01.10.2008, укладеним між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та відповідачем-1, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 56003916,75 доларів США, в тому числі: заборгованість по кредиту у розмірі 49425341,00 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6578575,75 доларів США. Оскільки виконання зобов'язання за названим кредитним договором було забезпечено порукою за договором поруки від 22.10.2008, позивач просить стягнути суму заборгованості з позичальника та поручителя солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14611/14 та призначено розгляд справи на 07.08.2014.

07.08.2014 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 розгляд справи було відкладено на 19.08.2014.

В судовому засіданні 19.08.2014 представником відповідача-2 подано письмове клопотання про забезпечення прав відповідача, в якому відповідач-2 просив суд надати йому можливість ознайомитись із запереченнями позивача на клопотання про припинення провадження у справі, для чого оголосити перерву в судовому засіданні.

Наведене клопотання судом відхилено, оскільки у поданих суду запереченнях проти припинення провадження у справі позивач фактично дублює позицію щодо підвідомчості даної справи, яка була викладена в позовній заяві, з якою представник відповідач-2 був ознайомлений 29.07.2014.

В судовому засіданні 19.08.2014 на прохання відповідача-2 оголошувалась перерва до 20.08.2014 та надано відповідачу-2 час для підготовки заяви про відвід судді у письмовій формі.

20.08.2014 до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді відмовлено.

В судовому засіданні 20.08.2014 представник відповідача-2 підтримав подане 07.08.2014 клопотання про припинення провадження у справі.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про припинення провадження у справі судом відмовлено з таких підстав.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач-2 стверджує, що з огляду на положення п. 24.1 розділу 24 кредитного договору від 01.10.2008, даний спір підсудний судам Республіки Кіпр та не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 24.1 кредитного договору від 01.10.2008 встановлено, що цей договір та будь-які відносини за операцією позичальника з банком регулюються та тлумачаться у відповідності до законодавства Кіпру, та сторони передають його до невиключної юрисдикції судів Кіпру.

Отже, сторони Кредитного договору обрали саме невиключну юрисдикцію судів Кіпру, таким чином усунувши перешкоди проти звернення до суду інших країн.

Також судом враховується, що відповідно до п. 25 кредитного договору при виникненні будь-якого спору або розбіжності будь-якого характеру за або у зв'язку з цим договором, або будь-якого доповнення, змін або додатків до цього договору, кредитор може вирішити шляхом надання повідомлення позичальнику, врегулювати таку претензію шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів, призначених у відповідності до Регламенту. Місцем проведення арбітражу буде Лондон, Англія. Процесуальним законодавством арбітражу буде законодавство Англії. Мовою будь-якого арбітражного провадження буде англійська мова.

Проте, відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана .

Згідно зі ст. ІІ Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень кожна договірна держава визнає письмову угоду, по якій сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь спори, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з яким-небудь конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.

За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Зі змісту п. 25 кредитного договору вбачається, що сторони не визначили, який саме орган (арбітраж, третейський суд) сторони обрали для вирішення можливих спірних питань, у зв'язку з чим арбітражна угода не може бути виконана.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що даний спір з урахуванням встановлених Господарським процесуальним кодексом України правил підсудності підлягає розгляду в Господарському суді міста Києва.

В судовому засіданні 20.08.2014 представником відповідача-2 була подана заява про застосування арбітражного застереження, в якій відповідач-2 просить суд застосувати до спору, що виник між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Виробничий вектор», арбітражне застереження, зазначене у розділі 15 договору поруки від 22.10.2008, передати даний спір на вирішення шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів у Лондоні (Англія) і у відповідності до процесуального законодавства Англії, англійською мовою, провадження у справі № 910/14611/14 припинити.

Розділом 15 договору поруки від 22.10.2008 передбачено, що при виникненні будь-якого спору або розбіжності будь-якого характеру за або у зв'язку з цим договором, або будь-якого доповнення, змін або додатків до цього договору Банк може вирішити шляхом надання повідомлення поручителю, врегулювати таку претензію шляхом арбітражу у відповідності до наступних положень. Поручитель цим погоджується, що (в незалежності від характеру спору) будь-який спір може бути вирішений шляхом арбітражу у відповідності до нині чинного Арбітражного Регламенту Міжнародної Торгової Палати колегією з трьох арбітрів, призначених у відповідності до Регламенту.

Заява відповідача-2 про застосування арбітражного застереження задоволенню не підлягає, оскільки наведена в розділі 15 договору поруки від 22.10.2008 арбітражна угода не може бути виконана з тих же підстав, що і арбітражна угода, яка міститься в п. 25 кредитного договору від 01.10.2008.

В судовому засіданні 20.08.2014 на прохання відповідача-2 оголошувалась перерва до 20.08.2014 до 16 год. 00 хв. та надано відповідачу-2 час для підготовки заяви про відвід судді у письмовій формі.

20.08.2014 до початку судового засідання після перерви через канцелярію суду від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2014 в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді відмовлено.

В судовому засіданні представником відповідача-2 подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/14611/14.

Клопотання відповідача-2 про призначення колегіального розгляду справи судом відхиляється з підстав його необґрунтованості.

Також в судовому засіданні 20.08.2014 представником відповідача-2 подано клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого позивач стверджує про наявність в провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/14498/14 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що і у даній справі.

Оскільки до поданого клопотання відповідачем-2 додано лише копію позовної заяви, однак не подано доказів порушення провадження (або будь-яких інших процесуальних документів) у справі №910/14498/14, клопотання про залишення позову без розгляду судом відхиляється.

Судом відхилено клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/16490/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Приватного акціонерного товариства «Міські інвестиції» про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки відповідачем-2 не доведено, в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 910/16490/14.

З підстав необґрунтованості було також відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2 про виклик перекладача, про витребування доказів та про встановлення змісту норм права Республіки Кіпр.

В судовому засіданні 20.08.2014 оголошувалась перерва до 22.08.2014.

21.08.2014 від відповідача-2 через канцелярію суду надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи № 910/14611/14.

21.08.2014 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшла заява про відвід судді Смирнової Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» про колегіальний розгляд справи, виправлено описки, допущені в ухвалах Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 і 20.08.2014 та відкладено розгляд справи на 15.09.2014.

15.09.2014 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, в якому відповідач-2 просить суд витребувати у Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу від 05.02.2014, зі змінами та доповненнями та/або в новій редакції, укладеного із Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та оригінал для огляду в судове засідання.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки документи, які просить витребувати відповідач-2 не стосуються предмета спору у даній справі.

Також 15.09.2014 через канцелярію суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а також клопотання про встановлення змісту норм права Республіки Кіпр.

В судовому засіданні 15.09.2014 за клопотанням відповідача-2 оголошувалась перерва до 15.09.2014 до 15 год. 15 хв. та надано відповідачу-2 час для підготовки заяви про відвід судді в письмовому вигляді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 в задоволенні заяви відповідача-2 про відвід судді відмовлено.

Після перерви судом розглянуто подане відповідачем-2 клопотання про залучення до участі у справі третьої особи та відмовлено в його задоволенні.

У відповідності до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідачем-2 не доведено існування підстав, які в розумінні ст. 27 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залучення до участі у справі Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед третьою особою, оскільки Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед вибув зі спірних правовідносин у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 за клопотанням відповідача-2 продовжено строк вирішення спору у справі №910/14611/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 22.09.2014.

22.09.2014 до початку судового засідання надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», в якому позивач за зустрічним позовом просить суд визнати поруку, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» та Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед, припиненою.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що порука припинилася з підстав закінчення строку пред'явлення вимог до поручителя та з підстав зміни основного зобов'язання, без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився розмір його відповідальності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» до Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про визнання поруки припиненою.

В судовому засіданні 22.09.2014 представником відповідача-2 подано письмове клопотання про забезпечення прав відповідача-2, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» просить суд забезпечити встановлені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права та надати відповідачу-2 можливість надати щодо доводів, викладених у позовній заяві, свої доводи та міркування у письмовому вигляді та надати відзив на позов, у зв'язку із чим оголосити перерву у судовому засіданні із розгляду господарської справи №910/14611/14.

Наведене клопотання судом відхиляється, оскільки з моменту порушення провадження у справі минуло більше двох місяців, розгляд справи неодноразово відкладався, за клопотанням відповідача-2 продовжено процесуальний строк розгляду спору у справі №910/14611/14.

Таким чином, відповідач-2 мав достатньо часу для підготовки власної правової позиції по справі та викладення своїх заперечень в письмовій формі.

Відповідач-1 в судове засідання повноважних представників не направив, про причини неявки представників не повідомив.

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.08.2014 №19104804 підтверджується, що станом на момент порушення провадження у справі адресою місцезнаходження Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» була: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28.

В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103030048575 від 25.07.2014, яким підтверджується отримання відповідачем-1 ухвали про порушення провадження у справі.

Провадження у справі було порушено ще 21.07.2014, однак жодних заперечень по суті справи від відповідача-1 не надходило.

В подальшому, судом було встановлено, що адресу місцезнаходження відповідача-1 було змінено на: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Рокосовського, 2 (Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.09.2014).

Ухвалу суду від 15.09.2014 про відкладення розгляду справи судом направлено на нову адресу місцезнаходження відповідача-1 рекомендованим листом з повідомленням, що підтверджується списком від 16.09.2014 згрупованих поштових відправлень, поданих до відділення поштового зв'язку № 030 КМ УДППЗ «Укрпошта», відправник - Господарський суд міста Києва.

Як зазначено в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Оскільки процесуальні документи у справі №910/14611/14 надсилались судом на адреси відповідача-1, вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно відомостей, актуальних на момент їх надсилання, суд дійшов висновку, що відповідач-1 належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи. В матеріалах справи наявні клопотання Приватного акціонерного товариства «Ренесанс», подані 20.08.2014 та 21.08.2014, про повідомлення про дату та час судового засідання.

Наведене свідчить про обізнаність відповідача-1 про наявність в провадженні суду даної справи.

З огляду на те, що відповідач-1 був обізнаний про перебування на розгляді суду справи №910/14611/14 та належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.09.2014 представник відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) заявив клопотання про залучення до участі у справі за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Клопотання відповідача-2 судом задоволено та залучено до участі у справі за зустрічним позовом Приватне акціонерне товариство «Ренесанс» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

В судовому засіданні 22.09.2014 оголошувалась перерва для наданння представникам сторін можливості ознайомитись з матеріалами справи.

У подальшому, в ході судового засідання представником відповідача-2 усно було заявлено відвід судді Смирновій Ю.М. та клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для підготовки заяви про відвід в письмовій формі.

Таку заяву представник відповідача-2 мотивував, як і в попередніх заявах про відвід, упередженістю судді, яка, за твердженням, відповідача виявляється у тому, що судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2.

Як зазначено в п. 1.2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

З огляду на те, що заява про відвід судді заявлена відповідачем-2 з тих же мотивів, що і попередні (мотивована упередженістю судді, яка виявляється в тому, що судом відмовлено в задоволенні клопотань відповідача-2), а в задоволенні такого роду заяв судом неодноразово було відмовлено, суд розцінює заявлення відповідачем-2 відводу в черговий раз як зловживання його процесуальними правами і тому відмовляє в задоволенні заяви про відвід судді.

В судовому засіданні 22.09.2014 представник позивача первісний позов підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив.

Представники відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) проти задоволення первісного позову заперечили, а зустрічні позовні вимоги підтримали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2014 частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор», які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах суми у розмірі 56003916,75 доларів США.

В судових засіданнях 07.08.2014 та 22.09.2014 судом оглянуті оригінали документів, доданих до позовної заяви .

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (надалі - Банк; кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Ренесанс», яке змінило тип акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство «Ренесанс» (позичальник) було укладено кредитний договір (надалі - Кредитний договір).

Вказаний Кредитний договір було зареєстровано в Національному банку України, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 10091 від 08.10.2008.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору Банк погоджується надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 55600000,00 доларів США, причому така сума перераховується на рахунок позичальника, яким згідно розділу «Визначення та терміни» є рахунок № 26004293902, відкритий в Місцевому банку.

На виконання умов Кредитного договору Банком було перераховано позичальнику кредит у розмірі 55600000,00 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку та свіфт-повідомленнями.

У відповідності до п. 6.1 Кредитного договору основна сума кредиту має бути виплачена на рахунок кредитора рівними, послідовними місячними внесками, які починаються в першу дату повернення (внесок повернення). Кожний внесок повернення належить до сплати кожної наступної дати повернення.

Дата повернення, згідно п. 1.1 Кредитного договору, означає кожну дату повернення кредиту за цим Договором, за умови, що перша дата повернення є дата, що припадає на дату сплати процентів, яка настає із або після спливу чотирьох років після дати цього Договору, та кожні наступні дати повернення є наступними датами сплати процентів.

Дата сплати процентів означає останню дату кожного періоду нарахування процентів. Якщо будь-яка дата сплати процентів не є робочим днем, дата сплати процентів буде попереднім робочим днем.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору період нарахування кредиту буде поділений на періоди нарахування процентів наступним чином: а) перший період нарахування процентів починається на дату використання і закінчується в останній робочий день того ж календарного місяця; b) кожен наступний період нарахування процентів (за винятком останнього періоду нарахування процентів) розпочнеться в останній день попереднього періоду нарахування процентів та закінчиться в останній робочий день наступного календарного місяця; та с) останній період нарахування процентів почнеться в останній день передостаннього періоду нарахування процентів та закінчиться в остаточну дату повернення.

Пунктом 8.2 Кредитного договору передбачено, що процентна ставка, належна до сплати за кредитом на кожен період нарахування процентів, становить річну процентну ставку, яка є сумою базової ставки та чинної маржі, що згідно абз. 2 п.п. 1.1 п.1 Кредитного договору становить: ставку місячний LIBOR + маржа 7% на рік.

Згідно з п.п. 8.4, 8.5 Кредитного договору позичальник виплачує нараховані проценти в останній день кожного періоду нарахування процентів, які нараховуються на несплачену основну суму кредиту. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів, що минули у періоді нарахування процентів, поділеному на 365.

22.10.2008 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (поручитель) укладено договір поруки (надалі - Договір поруки), в преамбулі якого вказано, що відповідно до 2 кредитних договорів від 01.10.2008, укладених між ВАТ «Ренесанс» (у якості позичальника) та Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (у якості кредитора), до якого в подальшому час від часу можуть вноситись зміни, нові формулювання, який може змінюватися, до якого можуть вноситися додатки, щодо якого може бути здійснена новація, або права по якому можуть бути відступленими, та відповідно до умов, наведених в ньому, кредитор погодився надати позичальнику строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 14400000,00 доларів США та строкову кредитну лінію у максимальному розмірі 55600000,00 доларів США на умовах, що більш детально викладені в Кредитних договорах.

Умовами п. 16.1 Кредитного договору передбачено, що в будь-який час Банк може без згоди позичальника відступити або передати повністю або частково третій стороні будь-які права та зобов'язання, супровідні права та претензії, вже наявні або які виникнуть у майбутньому, за цим Договором. Банк повідомить позичальника щодо будь-якого такого відступлення або передачі.

17.04.2014 між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» (надалі - ПАТ «Альфа-Банк») було укладено договір відступлення прав вимоги за кредитом (договір факторингу) (надалі - Договір факторингу).

За умовами п. 2.1 Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Альфа-Банк зобов'язується на дату підписання цього Договору передати в розпорядження Банку грошові кошти на загальну суму 23711228 доларів США, а Банк в обмін на це безумовно, остаточно та повністю відступає Альфа-Банку права вимоги за Кредитним договором з дати відступлення. Дата відступлення, згідно пункту 1 Договору факторингу означає дату укладення цього Договору.

Окрім того, з пункту 2.8 Договору факторингу вбачається, що у зв'язку з відступленням права вимоги за Кредитним договором Банк безумовно, остаточно та повністю передає Альфа-Банку всі права, титул та майнові права Банку та за правами вимоги за договорами застави та договорами поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, в результаті укладення між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та ПАТ «Альфа-Банк» Договору факторингу ПАТ «Альфа-Банк» набув права, належні кредитору за Кредитним договором.

Щодо права, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право», цей закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, як визначення застосовуваного права.

Отже, Закон України «Про міжнародне приватне право» є нормативно-правовим актом, який надає господарським судам право застосовувати норми права інших держав, зокрема і у випадках, коли учасники правовідносин самостійно здійснили вибір права, у відповідності до ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка має назву «Автономія волі».

Водночас, згідно преамбули Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.

Тобто, Законом визначено можливість його застосування виключно до правовідносин, які мають елементи, пов'язані з іноземними правовими порядками (іноземний елемент).

Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний елемент у правовідносинах.

За змістом ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право», іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави

Отже, виключно за наявності у правовідносинах між учасниками правовідносин вказаних обставин (наявності іноземного елемента), можливе застосування до правовідносин правила «Автономії волі», тобто вибору права інших держав.

Предметом спору у даній справі є стягнення солідарно з боржника та поручителя на користь ПАТ «Альфа-Банк» (який внаслідок укладення Договору факторингу набув статусу кредитора) заборгованості за Кредитним договором. В наведених правовідносинах відсутній іноземний елемент, оскільки учасники правовідносин (позивач, відповідач-1 та відповідач-2) є юридичними особами-резидентами України, об'єкт (грошові кошти стягуються з резидента на користь резидента) знаходяться на території України, юридичний факт (невиконання вимоги про погашення заборгованості) має місце на території України.

З огляду на те, що у правовідносинах, які склались між позивачем та відповідачами, відсутній іноземний елемент, можливість застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» є неможливим, а тому в силу положень ч. 4 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України даний спір має вирішуватись згідно чинного законодавства України.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань, а саме майнових зобов'язань згідно ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання Банком своїх зобов'язань за Кредитним договором та надання кредиту Приватному акціонерному товариству «Ренесанс» на загальну суму 55600000,00 доларів США.

Статтею ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем-1 взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором в частині своєчасної сплати коштів в рахунок погашення наданої суми кредиту, а також сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, належним чином виконані не були. У зв'язку з цим у відповідача-1 утворилась заборгованість, розмір якої станом на 06.05.2014 (дата вимоги про дострокове повернення кредиту) становив: 26705555,55 доларів США - непогашена прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 6278422,99 доларів США - нараховані та несплачені проценти за користування кредитом.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 15.14 Кредитного договору встановлено, що на та в будь-який час після настання випадку невиконання зобов'язань, що триває, Банк може шляхом надання письмового повідомлення позичальнику, зокрема, вимагати негайного погашення всього несплаченого залишку кредиту та всіх нарахованих процентів та всіх витрат та видатків та будь-яких інших грошових коштів, належних до сплати за цим договором.

В свою чергу, до випадків невиконання зобов'язання, згідно п. 15.1 Кредитного договору, є в тому числі несплата будь-яким боржником на належну дату платежу будь-якої суми, яка має бути сплачена відповідно до фінансового документа, в місці та в валюті, в якій вона зазначається належною до сплати.

Тобто, сторонами в силу положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитного договору право Банку вимагати від позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останніми грошових зобов'язань по сплаті в т.ч. основної суми кредиту та процентів за користування таким коштами.

07.05.2014 у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору, а саме: несвоєчасною сплатою коштів в рахунок погашення кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та нарахованих штрафних відсотків, позивачем направлено на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокову сплату непогашеної суми кредиту у розмірі 49425340,62 доларів США, суми нарахованих та не сплачених процентів у розмірі 6278422,99 доларів США.

Отже, в силу положень ст. 1052 Цивільного кодексу України та п. 15.14 Кредитного договору у позичальника виникло зобов'язання по достроковому поверненню на користь ПАТ «Альфа-Банк» суми кредиту у розмірі 49425340,62 доларів США, а також суми нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 6278422,99 доларів США.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, вимога позивача відповідачами задоволена не була, суму неповернутого кредиту у розмірі 49425340,62 доларів США, а також суму нарахованих і несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 6278422,99 доларів США на рахунок позивача не перераховано.

Станом на 01.06.2014 заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором становила 56003916,75 доларів США, з яких: 49425341,00 доларів США - заборгованість по кредиту, 6578575,75 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нараховані по 31.05.2014 включно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачами наданий позивачем розрахунок заборгованості не оспорено, належних та допустимих доказів на спростування факту існування заборгованості та її розміру не надано.

Враховуючи порушення відповідачем-1 зобов'язань з дострокового повернення суми наданого кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та заборгованості по штрафній відсотковій ставці, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 заборгованості у розмірі 56003916,75 доларів США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором поруки відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки в усій мірі, як це дозволяється згідно з чинним законодавством, поручитель безумовно та безвідклично: а) зобов'язується в інтересах банку як основний боржник забезпечити своєчасне виконання у повному обсязі позичальником та/або будь-якими іншими боржниками всіх зобов'язань, які виникають згідно з фінансовими документами або у зв'язку з ними, стороною яких є кожен такий боржник, і b) зобов'язується в інтересах Банку як основний боржник негайно на першу вимогу сплатити будь-яку таку суму на належну дату платежу згідно з будь-яким фінансовим документом або у зв'язку з ним.

За змістом п. 3.2 Договору поруки в усій мірі, як це дозволяється згідно чинного законодавства, поручитель зобов'язується в інтересах Банку сплатити проценти за зобов'язаннями, стосовно яких поручитель зобов'язався надати поруку згідно із цим Договором з дати виставлення відповідної вимоги і до дати виплати таких всіх таких коштів чи виконання фінансових та інших зобов'язань.

В рамках зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (позивач за зустрічним позовом) просить суд визнати поруку, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008 припиненою.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» посилається на те, що внаслідок укладення між Бенк Ов Сайпрес Паблік Кампані Лімітед та Приватним акціонерним товариством «Ренесанс» Додаткової угоди №1 від 17.12.2008 до Кредитного договору від 01.10.2008 фактично була збільшена відповідальність поручителя за Договором поруки від 22.10.2008, оскільки за змістом наведеної Додаткової угоди встановлено більший розмір комісійних за організацією кредиту - у розмірі 390920,00 доларів США, що є більшим, порівняно із попередньою редакцією.

Відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

В умовах п. 3.1 Договору поруки сторони погодили, що в усій мірі, як це дозволяється згідно з чинним законодавством, поручитель безумовно та безвідклично зобов'язується в інтересах банку як основний боржник забезпечити своєчасне виконання у повному обсязі позичальником та/або будь-якими іншими боржниками всіх зобов'язань , які виникають згідно з фінансовими документами або у зв'язку з ними, стороною яких є кожен такий боржник,

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин.

Таким чином, укладення між сторонами Кредитного договору додаткової угоди та збільшення розміру комісійної винагороди не є збільшенням обсягу відповідальності боржника за Договором поруки від 22.10.2008, і, як наслідок, не може бути підставою для припинення поруки в розумінні ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Доводи відповідача-2 стосовно того, що зобов'язання поруки припинилось з огляду на положення ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, судом відхиляються з огляду на таке.

По-перше, умовами Кредитного договору чітко передбачено строки виконання зобов'язань позичальника, за виконання яких поручився відповідач-2 внаслідок укладення Договору поруки від 22.10.2008 (строк повернення кредиту, строк сплати відсотків тощо).

По-друге, за умовами Кредитного договору звернення із вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту є правом кредитодавця. Виникнення зобов'язання з дострокового повернення суми кредиту пов'язується із пред'явленням відповідної вимоги, а не виникає з настанням будь-якого передбаченого Кредитним договором Випадку невиконання.

Відтак, строк виконання зобов'язання, яке є предметом розгляду у даній справі (тобто зобов'язання з дострокового повернення всієї суми кредиту), настав після пред'явлення Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» вимоги від 06.05.2014. Тому, твердження позивача за зустрічним позовом, що вимога до ТОВ «Виробничий вектор» мала бути пред'явлена до 01.10.2012 не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, підстави для визнання поруки, що виникла із Договору поруки від 22.10.2008, припиненою відсутні, а тому зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що судом встановлено факт невиконання відповідачем-1 (позичальником) умов Кредитного договору щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості у розмірі 56003916,75 доларів США, з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 49425341,00 доларів США та заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 6578575,75 доларів США, нараховані по 31.05.2014 включно, підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд первісного позову (в тому числі судовий збір у розмірі 1827,00 грн за розгляд заяви про забезпечення позову) покладаються на відповідачів за первісним позовом.

У зв'язку із відмовою в задоволенні зустрічного позову судові витрати за розгляд зустрічного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (позивача за зустрічним позовом).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «Ренесанс» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Рокосовського, будинок 2, ідентифікаційний код 32556425) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий вектор» (07400, Київська обл., місто Бровари, вулиця Рокосовського, будинок 2, ідентифікаційний код 31776046) на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, ідентифікаційний код 23494714) заборгованість у розмірі 56003916 (п'ятдесят шість мільйонів три тисячі дев'ятсот шістнадцять) доларів США 75 центів та судовий збір у розмірі 74907 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 29.09.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова