Постанова

від 26.09.2014 по справі 922/3273/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа №922/3273/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Кухар В.І.,

при секретарі Мальченко О.О.,

за участю представників:

позивача - Ковальчук Н.В., за довіреністю б/н від 07.05.2014р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат", м. Київ (вх.№2267Х/2 від 18.08.2014р.) , на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. у справі №922/3273/13,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

про стягнення 185000,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. у справі №922/3273/13 (суддя Суслова В.В.) в задоволенні позову відмовлено. Вирішено повернути ухвалою Товариству з обмеженою відповідальністю "Євробат" з Державного бюджету України суми зайво сплаченого судового збору у розмірі 3700,00 грн., сплаченого квитанцією №41 від 31.07.2013р. (т.2, а.с.62-69).

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. у справі №922/3273/13 повністю; прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" 185000,00 грн. грошових коштів (т.2, а.с.99-103).

Апелянт вважає, що судом першої інстанції належним чином не досліджено того, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна, виписана на виконання транспортного замовлення від 13.12.2012р., яке було узгоджено між сторонами по справі і що вантаж представником відповідача для його подальшого перевезення було отримано. Таким чином, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що хибним є посилання позивача на видаткову накладну №297 від 14.12.2013р., як на доказ передачі матеріальних цінностей не відповідає вимогам частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, оскільки саме перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Тобто, відсутність таких документів не знімає з відповідача відповідальності за невиконання ним умов договору.

Апелянт зазначає, що позивачем були надані всі документи та письмові запереченні і пояснення з копіями документів, що знаходяться в матеріалах справи, які в їх сукупності свідчать про те, що позивач повністю виконав умови договору, в той час як відповідач не надав жодного доказу у спростування факту ненадання послуги по договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2014р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та розгляд скарги призначено на 16.09.2014р. (т.2,а.с.97-98).

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№7818 від 16.09.2014р.), в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (т.2,а.с.119-123).

Зокрема, відповідач зазначає, що у відповідності до приписів чинного законодавства, строк, на пред'явлення претензії за вантаж ТОВ "Євробат" до ФОП ОСОБА_2 сплив 13.07.2013р., а строк по пред'явленню претензії про сплату штрафу сплив 27.02.2013р. Крім того, відповідач вказує, що жодного письмового підтвердження про подачу автомобіля для здійснення перевезення вантажу, на виконання приписів договору, ФОП ОСОБА_2 не надавала, тому замовник не повинен був завантажувати вантаж на транспортний засіб.

Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні інші документи, які б підтверджували, що відповідач прийняв вантаж для перевезення, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунок фактури, транспортний заказ із оригіналами печаток (що відсутнє) та підписами. Відповідач зазначає, що водій, який начебто прийняв для перевезення спірний вантаж не перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2, будь-яких угод, які б уповноважували водія від імені відповідача приймати вантаж та перевозити його, або надавати інші послуги, не укладалось.

Таким чином, відповідач вказує, що не існує підстав робити висновок, що матеріальні цінності були передані відповідачу для перевезення, посилаючись тільки на наявність видаткової накладної №297 від 14.12.2013р., яка не відповідає умовам перевезення, що мають місце у транспортному замовленні від ТОВ "Євробат" до ФОП ОСОБА_2, яке не підписано відповідачем.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить розглядати справу без участі уповноваженого представника ФОП ОСОБА_2

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 21.08.2014р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.09.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2012р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (відповідач) укладено договір №512, предметом якого є взаємовідносини сторін, які виникають при транспортно-експедиційному обслуговуванні вантажів, що надаються позивачем для перевезення автомобільним транспортом відповідача - перевізника в міському та міжміському сполученні (т.1, а.с.30-31).

13.12.2012р. на виконання вищезазначеного договору позивачем надано відповідачу транспортне замовлення, відповідно до якого визначено маршрут замовлення - Київ - Констянтинівка, найменування акумуляторів, дата і адреса завантаження - 13 грудня, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 16, адреса розвантаження - 14 грудня, Донецька область, м. Костянтинівна, вул. Калініна, 1-А., вартість перевезення 7000,00 грн., марка транспортного засобу - РЕНО НОМЕР_2, причеп НОМЕР_1, П.І.Б. водія - ОСОБА_4 (т.1, а.с.32).

Також, з матеріалів справи вбачається, що листом №002046 від 19.07.2013р. ТОВ "Мегатекс" повідомило позивача, що акумулятори, загальною вагою 22т. згідно умов договору №354/тип/сн від 01.11.2011р. (видаткова накладна №297 від 14.12.2012р.), які мали надійти з м. Києва на його адресу до м. Констянтинівка 14.12.2012р. у вказаний день і до теперішнього часу не надходили (т.1, а.с.35).

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Євробат" 05.08.2013р. до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_2, м. Харків, 185000,00 грн. коштів, 185000,00 грн. штрафних санкцій, 7400,00 грн. судових витрат та 148,00 грн. коштів за банківські послуги, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 512 від 22.11.2012 р. не виконав свої зобов'язання щодо перевезення вантажу в обумовлений пункт доставки (т.1, а.с.4-6).

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2013р. позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Євробат" 185000,00 грн. грошових коштів, 3700,00 грн. судового збору. В стягненні 185000,00 грн. штрафних санкцій та 148,00 грн. коштів за банківські послуги відмовлено (т.1, а.с.114-118).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. вказане рішення залишено без змін (т.1, а.с.161-165).

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2014р. рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. у справі №922/3273/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області (т.1, а.с.195-198).

06.06.2014р. позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог та судових витрат, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 185000,00 грн. за невиконання договору №512 про надання транспортно-експедиційних послуг від 22.11.2012р. та судові витрати у розмірі 3700,00 грн.

Після нового розгляду господарським судом Харківської області 20.06.2014р. прийнято оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову, з мотивів відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини відповідача.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Враховуючи висновки Вищого господарського суду України, колегія суддів надає правове обґрунтування взаємовідносин, які виникають на підставі договору з надання транспортно-експедиційних послуг та склались між сторонами у справі.

Так, правова природа договору транспортного експедирування визначена статтею 929 Цивільного кодексу України відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 933 Цивільного кодексу України передбачений перелік документів та іншої інформації, що надаються експедиторові. Так, клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

Згідно приписів статті 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, надають в установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження.

Стаття 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" детально розкриває правову природу договору транспортного експедирування. За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Також, вказана стаття встановляє, що перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Стаття 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Досліджуючи умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2.1. договору, умови перевезень та транспортно-експедиційного обслуговування регулюються в Україні Статутом автомобільного транспорту, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, та іншими діючими нормативними актами України.

Згідно з п. 3.1.2. договору, замовник зобов'язаний забезпечити завантаження (розвантаження) транспортного засобу, а також належне оформлення всіх необхідних документів на протязі 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження (розвантаження).

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне оформлення товарно-транспортних накладних та інших документів, необхідних для безперешкодного проходження ветеринарного, карантинного, екологічного контролю і здачі вантажу отримувачу.

Відповідно до п. 3.2.1. договору, перевізник-експедитор зобов'язаний надати письмове підтвердження про подачу автомобіля, згідно прийнятої заявки.

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що перевізник-експедитор зобов'язаний при завантаженні звірити кількість та стан вантажу, завантаженого на транспортний засіб, з кількістю та якістю вантажу, що зазначено у товарно-транспортній накладній.

Відповідно до пункту 3.2.6., перевізник-експедитор зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на отримання вантажу особі, а також забезпечити доставку зазначеного вантажовідправником вантажу в обумовлений термін до місця призначення і видати його отримувачу, вказаному в ТТН (згідно до п. 3.2.7. договору).

Що стосується оплати за послуги, то обов'язковою умовою оплати є надання замовнику перевізником-експедитором оригіналів ТТН, рахунку, акту виконаних робіт та податкової накладної, оформлених згідно нормативних документів.

Відповідно до п.40 Статуту автомобільного транспорту, на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору - разове замовлення.

Аналогічний порядок містить п. 10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 року.

Як вже зазначалось вище, в матеріалах справи міститься транспортне замовлення від 13.12.2012р., на підставі якого повинно було здійснитись завантаження автомобіля.

Колегія суддів досліджуючи вказане транспортне замовлення встановила, що воно містить факсимільний підпис відповідача, інших письмових доказів, які б зобов'язували відповідача приступати до завантаження транспортного засобу у встановлений термін та здійснення перевезення в матеріалах справи немає, як і немає оформлених належним чином товарно-транспортних накладних, що у відповідності до приписів чинного законодавства та умов договору свідчило б про факт надання послуг експедитора.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні оригінали письмового погодження відповідача на перевезення вантажу з оригіналами печаток та підпису.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна №297 від 14.12.2012р., згідно якої позивач передав відповідачу уживані акумуляторні батареї на загальну суму 185000,00 грн., не може бути належним доказам у справі з огляду на наступне.

Вищевказана видаткова накладна підписана ОСОБА_4 - водієм транспортного засобу, який був зазначений у транспортному замовленні від 13.12.2012р.

Відповідно до п. 50 Статуту автомобільного транспорту, при прийманні вантажу до перевезення шофер-експедитор автотранспортного підприємства або організації пред'являє вантажовідправнику службове посвідчення та путьовий лист, завірений печаткою автотранспортного підприємства або організації.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в порушення п.50 Статуту автомобільного транспорту та п.3.2.1. договору не було надано жодних документів, які б підтверджували дозвіл на завантаження транспортного засобу під керуванням ОСОБА_4 Також позивачем не надано жодних підтверджень та доказів того, що автомобіль, на який за твердженнями позивача завантажили вантаж, поданий саме підприємством відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що дані, вказані у видатковій накладній №297 містять розбіжності із транспортним замовленням від 13.12.2012р.

Так, видаткова накладна видана позивачем 14.12.2012р., хоча перевезення мало б статися 13.12.2012р. Також, у видатковій накладній вказаний вантаж - уживані акумуляторні батареї у кількості 22т., хоча у транспортному замовленні яке надавалось відповідачу зазначений вантаж - акумулятори вагою 21,5т.

Отже, дослідивши всі належні докази, які мають відношення до даного спору, з урахуванням приписів ст.ст. 4-3, 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом законно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на відсутність доказів виконання транспортного замовлення від 13.12.2012р. та наявності вини відповідача щодо втрати уживаних акумуляторних батарей.

Щодо посилань апелянта на те, що відповідачем не надано жодних доказів того, що він не надавав послуги по договору, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, враховуючи приписи вищенаведеної норми, апелянт, стверджуючи, що докази невиконання умов договору відповідачем не надані, повинен в свою чергу надати належні та допустимі докази супротивного, а саме докази того, що договір про надання транспортно-експедиційних послуг та транспортне замовлення від 13.12.2014р. був виконаний позивачем.

Однак, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідні докази апелянтом не надані, а отже такі твердження не можуть бути підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції у справі рішення.

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. у справі №922/3273/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2014р. у справі №922/3273/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.І. Кухар