Ухвала

від 03.09.2014 по справі 802/1859/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1859/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Залімського І. Г. Полотнянка Ю.П.

при секретарі: Александровій К.В.

за участю представників сторін:

представника третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" до Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи: ТОВ "Теплик-Агро", ОСОБА_3, відділ Держземагенства у Теплицькому районі про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації правочину , -

В С Т А Н О В И В :

23.05.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продовольча компанія "Зоря Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області, треті особи: ТОВ "Теплик-Агро", ОСОБА_3, відділ Держземагенства у Теплицькому районі про визнання дій протиправними та скасування державної реєстрації правочину.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "Теплик-Агро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.07.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

30.07.2014 року на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду від відділу Держземагенства у Теплицькому районі надійшла заява з проханням розглянути справу без участі його представника.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, решта сторін в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 3,4182 га, що знаходиться на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

1 листопада 2010 року між ТОВ "ПК"Зоря Поділля" та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі строком на 5 років. Даний договір зареєстрований 24 грудня 2010 року за №041005900296 у відділі Держкомзему у Теплицькому районі Вінницької області, що підтверджується книгою записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

18 вересня 2013 року між ТОВ "Теплик-Агро" та ОСОБА_3 також укладено договір оренди землі на ту ж саму земельну ділянку строком на 5 років та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 лютого 2014 року №10799474 проведено державну реєстрацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відділ Держземагенства у Теплицькому районі Вінницької області листом за вих. № 378 від 4 лютого 2014 року повідомив ОСОБА_3 про те, що інформація про договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0523783900:04:000:0095 площею 3,4182 га., яка знаходиться на території Маломочульської сільської ради в Книгах записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, щодо договорів оренди землі відсутні.

Також, судом встановлено, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_3 від 1 листопада 2010 року, достроково розірваний не був.

На думку позивача дії Реєстраційної служби Теплицького районного управління юстиції у Вінницькій області щодо реєстрації права оренди 10.02.2014 року № 4628023 на підставі договору між ОСОБА_3 та ТОВ "Теплик-Агро" від 18.09.2013 року є протиправними та порушують його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Закону України "Про Державний земельний кадастр", Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22.06.2011 року, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини 4 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Керуючись статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Згідно положення абзацу 4 частини 6 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", передбачено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право вже зареєстроване. В такому випадку відмова в державній реєстрації прав позбавляє особу права реєструвати договори оренди землі.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач при реєстрації в Книзі реєстрації договору оренди, укладеного між ТОВ "Теплик-Агро" та ОСОБА_3, не перевірив належним чином, чи право оренди на цю земельну ділянку зареєстровано чи ні, внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію договору оренди цієї ж земельної ділянки.

Внаслідок таких дій органу реєстрації виникла ситуація, за якої одну і ту ж земельну ділянку реально було передано в оренду різним орендарям, оскільки право оренди в них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Таким чином, державним реєстратором було порушено вимоги чинного законодавства щодо здійснення реєстрації договору оренди, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

При цьому, в апеляційній скарзі апелянт вказує на порушення процесуальних норм судом першої інстанції, а саме 02.07.2014 року представником позивача було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, в зв'язку з чим, на думку апелянта, суд мав би застосувати норми ст.137 КАС України, оголосити перерву та направити копії зміни позовних вимог учасникам процесу.

Колегія суддів в зв"язку з цим зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи фактично мало місце уточнення позовних вимог, а саме виправлення технічної описки в позовних вимогах, оскільки фактичні вимоги та їх обгрунтування не змінились.

Так, предметом спору як в первинних позовних вимогах, так і в уточнених, було визнання протиправним та скасування рішення Державної реєстраційної служби в Теплицькому районі про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.02.2014 року на підставі укладеного договору між фізичною особою ОСОБА_3 таТОВ "Теплик-Агро" 18.09.13 ркоу

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач заявив обгрунтовані вимоги на підставі та в межах закону.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо порушення процесуальних норм судом першої інстанції, оскільки вважає їх формальними.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог, які обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Залімський І. Г.

Полотнянко Ю.П.