Ухвала

від 23.09.2014 по справі 822/1951/14

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1951/14

Головуючий у 1-й інстанції: Тарновецький І.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Дороніна П.М.

відповідача: Царука Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькінфоком" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Хмельнцькінфоком" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги мотивовано тим, що ДПІ у м. Хмельницькому було проведено перевірку ТОВ "Хмельнцькінфоком", за результатами якої складено акт № 314/22-05/21336610 від 30.01.2014 року. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення № 0004812205, № 0004832205 від 25.04.2014 року та № 0017581705/889 від 12.05.2014 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Хмельнцькінфоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт № 314/22-05/21336610 від 30.01.2014 року, на підставі якого відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення № 0000832205/169, № 0000782205/17, № 0002941705/171 від 17.02.2014 року.

За на слідками адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області частково скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у місті Хмельницькому від 17.02.2014 року за № 0000782205/17 в частині основного платежу з податку на прибуток в сумі 257212 грн. та штрафну санкцію в сумі 128606 грн.; частково скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у місті Хмельницькому від 17.02.2014 року за № 0000832205/169 в частині основного платежу з податку на додану вартість в сумі 244960 грн. та штрафну санкцію в сумі 122480 грн.; частково скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у місті Хмельницькому від 17.02.2014 року за № 0002941705/171 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 1020 грн. Прийнято податкові повідомлення рішення № 0004812205, № 0004832205 від 25.04.2014 року та № 0017581705/889 від 12.05.2014 року.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0004812205, № 0004832205 від 25.04.2014 року, суд першої інстанції встановив наступне.

ТОВ "Хмельницькінфоком" мало господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_5) та ТОВ "АПРО" (код ЄДРПОУ 24436966).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Хмельницькінфоком" укладено договори поставки комплектуючих матеріалів - з ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_3) - укладено договір поставки № 1 від 01.04.2012 року та з ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_4) укладено договір поставки від 03.01.2012 року.

Згідно даних договорів поставки ТОВ "Хмельницькінфоком" - "Покупець", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 - "Постачальник". За умовами договорів Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця мережеве, серверне, технологічне та комп'ютерне обладнання, інше обладнання, комплектуючі та аксесуари відповідно до видаткових накладних (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених цим Договором та/або будь-якими додатками до нього і рахунків-фактур. Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість Товару вказуються у рахунках - фактурах, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємними частинами Договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується договорами поставки, звітом за господарськими операціями із підприємцями, платіжними дорученнями, рахунками, видатковими накладними на загальну суму 140174 грн., актом введення в експлуатацію основних засобів від 05.04.2012 року, актом введення в експлуатацію МНМА від 25.12.2012 року та актами модернізації основних засобів, витягом з журналу реєстрації довіреностей за квітень-грудень 2012 року ТОВ "Хмельницькінфоком".

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Хмельницькінфоком" у перевіряємий період мало взаємовідносини із ФОП ОСОБА_6 (код НОМЕР_5) по оренді приміщення за адресою м. Хмельницький, вул. Театральна, 10.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем надано договір № О-212 від 01.02.2012 року, укладений між ФОП ОСОБА_6 (Орендодавець) та ТОВ "Хмельницькінфоком" (Орендар). За умовами договору Орендодавець передає, а Орендар бере у строкове платне користування нежитлові приміщення (далі - Майно) № 14, частину № 15 та сходову клітку із окремим виходом у двір, розташовані в м. Хмельницький на другому поверсі 2-поверхового будинку № 10 по вул. Театральна згідно поверхневого плану на будівлю літер А-ІІ технічного паспорту Бюро технічної інвентаризації від 26.07.2006 року, загальною площею 120,6 м2 - для розміщення офісу. Вартість оренди Майна за домовленістю сторін складає 32,00 грн. за 1 м. кв. орендованої площі. Орендна плата становить 3859,2 грн. за кожен календарний місяць. Строк дії договору - з 01.02.2012 р. по 31.01.2014 р.

Згідно додаткової угоди № 1 від 09.02.2012 року орендна плата за календарний місяць становить 4631,04 грн. з 01.03.2012 року.

Фактичність правовідносин підтверджується також актом приймання-передачі майна від 01.02.2012 року, звітами за господарськими операціями із ФОП ОСОБА_6 з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, платіжними дорученнями, рахунками - фактурами та актами надання послуг, витяг з журналу реєстрації довіреностей за квітень-грудень 2012 року ТОВ "Хмельницькінфоком".

При дослідженні взаємовідносин позивача із ТОВ "АПРО" (код ЄДРПОУ 24436966), судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Хмельницькінфоком" (Покупець) з ТОВ "АПРО" (Продавець) було укладено договір поставки № 44/3 від 17.03.2011 року. Предметом даного договору є зобов'язання Продавця передати у власність Покупця товар, а Покупець у свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору, цінна, кількість, вартість якого вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Поставка товару здійснюється відповідно до Правил EXW (Інкотермс - 2010).

На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем надано звіт за господарськими операціями із ТОВ "АПРО" з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, платіжне доручення № 426 від 18.05.2012 року, рахунок - фактуру № 127/5 від 17.05.2012 р., видаткову накладну № 127/5 від 18.05.2012 р., податкову накладну № 14 від 18.05.2012 року, товарно-транспортну накладну № 56998004255109 від 23.05.2012р., витяг з журналу реєстрації довіреностей за квітень-грудень 2012 року ТОВ "Хмельницькінфоком", які складені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.152.1. ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі ст.149 цього кодексу. Згідно ст.149 кодексу, податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього кодексу, з урахуванням положень ст.ст.135-137 та 138-143 цього кодексу.

Згідно п. п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст.135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього кодексу.

Склад витрат та порядок їх визнання передбачений ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку визначені ст.139 кодексу. Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Податковий кредит, у відповідності до п.14.1.181 ст.14 ПК України, визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З приводу застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції у вигляді нарахування суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. (податкове повідомлення рішення № 0017581705/889 від 12.05.2014 року) судом першої інстанції встановлено наступне.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що позивачем у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2 квартал 2012 року № 9043393451 від 27.07.2012 року, за 3 квартал 2012 року № 9061090391 від 08.10.2012 р., за 4 квартал 2012 року № 9086375092 від 04.02.2013 р. - не зазначено інформацію про нарахування та виплати доходів самозайнятим особам за ознакою доходу "157".

Відповідно до п. 192.2 ст. 192 ПК України, яка зазначена в податковому повідомленні-рішенні № 0017581705, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Разом із тим, податковим органом не вказано, по яких саме особах у розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) позивачем не зазначено інформацію про нарахування та виплату доходів. На переконання колегії суддів за вказаних обставин податковий орган не довів факту порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині, хоча і не позбавлений права провести відповідну перевірку в розрізі кожної само зайнятої особи. Тому рішення щодо застосування штрафних санкцій є передчасним і необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 вересня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.