Ухвала

від 10.09.2014 по справі 2а-3551/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/85276/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2а-3551/11/2670

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової у Святошинському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової у Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000831740/0 від 28 лютого 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 28 лютого 2011 року № 0000831740/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва провела документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 12 серпня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої був складений акт №294/17-40/НОМЕР_1 від 14 лютого 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту у відповідних періодах, що призвело до заниження нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 81328,00 грн., у тому числі: за грудень 2008 року на 4650,32 грн., за січень 2009 року на 3110,68 грн., за лютий 2009 року на 3228,83 грн., за березень 2009 року на 7808,85 грн., за квітень 2009 року на 8177,67 грн., за травень 2009 року на 4005,67 грн., за червень 2009 року на 4727,99 грн., за липень 2009 року на 8212,18 грн., за серпень 2009 року на 2258,17 грн., за вересень 2009 року на 11486,18 грн., за червень 2010 року на 4083,33 грн., за серпень 2010 року на 15325,89 грн., за вересень 2010 року на 4252,00 грн., в зв'язку із включенням до складу податкового кредиту грудня 2008 року, січня - вересня 2009 року сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтексклас», підписаних неуповноваженою на це особою (а саме: Добровольським П.В., який не являється співробітником цього товариства), а також у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними ТОВ «Торгекотехнологія» (у червні 2010 року) та ТОВ «Рікон Плюс» (у серпні та вересні 2010 року), з огляду на неподання вказаними товариствами до ДПІ у Печерському районі міста Києва, у якій підприємства перебувають на обліку, податкових декларацій з податку на додану вартість (а саме: ТОВ «Торгекотехнологія» - за червень 2010 року, ТОВ «Рікон Плюс» - за серпень та вересень 2010 року).

28 лютого 2011 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000831740/0, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацами «а», «б» пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 101660,00 грн., у тому числі: 81328,00 грн. - за основним платежем, 20332,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Інтексклас», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Рікон Плюс» товарів (автозапчастин), оскільки: згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 188380 від 31 липня 2008 року керівником ТОВ «Інтексклас» значиться Добровольський Петро Володимирович; ТОВ «Торгекотехнологія» подавало до органу державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, що підтверджується копією цієї декларації; ТОВ «Рікон Плюс» подавало до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року, що підтверджується витягом з картки платника податку; реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Інтексклас», ТОВ «Торгекотехнологія», ТОВ «Рікон Плюс» товарів (автозапчастин) підтверджується: видатковими накладними, податковими накладними, квитанціями до прибуткових касових ордерів (т.1 арк. справи 35-81, 157-229).

Зазначені документи містять усі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Матеріали справи містять довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 188380 від 31 липня 2008 року та довідку про взяття на облік платника податків від 19 травня 2008 року № 48999, з яких вбачається, що керівником ТОВ «Інтексклас» являється Добровольський Петро Володимирович (т.1 арк. справи 236-237).

Також, матеріали справи містять копію декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, подану ТОВ «Торгекотехнологія» до органу державної податкової служби, а також витяг з картки платника податку ТОВ «Рікон Плюс», з якої вбачається, що вказане товариство подавало до органу державної податкової служби податкові декларації з податку на додану вартість за серпень та вересень 2010 року (т.1 арк. справи 148-154).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що позивач правомірно сформував податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ «Інтексклас», ТОВ «Торгекотехнологія» та ТОВ «Рікон Плюс».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ Святошинському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна