Ухвала

від 18.09.2014 по справі 2а/0470/6295/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" вересня 2014 р. м. Київ К/800/45143/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року

у справі № 2а/0470/6295/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі

м. Дніпропетровська

про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання

здійснити певні дії,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Піраміда» (надалі також - позивач, ТОВ «ПКФ «Піраміда») року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (надалі також - ДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18 квітня 2011 року № 86, зобов'язання поновити ТОВ «ПКФ «Піраміда» в реєстрі платників податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року позовні вимоги ТОВ «ПКФ «Піраміда» задоволені, визнано протиправним та скасоване рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану від 18 квітня 2011 року № 86, на відповідача покладено обов'язок поновити ТОВ «ПКФ «Піраміда» в реєстрі платників податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ПКФ «ПІРАМІДА» від 18 квітня 2011 року № 86 стали положення пункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), а саме наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаною адресою.

Так, за змістом підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо в ЄДР наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР, визначені приписами статті 19 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців » (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 755-IV).

Так, відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону № 755-IV у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби (далі - ДПС) повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 цього Закону якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ на підставі підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Підставою для внесення державним реєстратором такого запису слугувало повернення рекомендованого листа, надісланого реєстратором юридичній особі відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 Закону № 755-IV , на виконання повідомлення (форма № 18-ОПП) від органу ДПС.

Разом з тим процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку.

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17 травня 2010 року № 336 (далі - Положення) щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу ДПС, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом ДПС. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА від 22 грудня 2010 року № 979 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1439/18734; далі - Порядок) якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу ДПС приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону № 755-IV .

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням, зокрема підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Враховуючи вищенаведене, підрозділ органу ДПС надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма № 18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону № 755-IV , лише після здійснення передбачених Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

З огляду на те, що відповідачем в судовому процесі не були надані належні докази того, що ним була дотримана процедура встановлення місцезнаходження відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необґрунтованість рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 18 квітня 2011 року № 86.

Крім того, згідно з пунктом 11 статті 19 Закону № 755-IV юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну карту про підтвердження відомостей про юридичну особу.

ТОВ «ПКФ «ПІРАМІДА» зареєстроване 12 травня 2010 року, граничний строк подачі реєстраційної карти про підтвердження відомостей про юридичну особу наставав 12 червня 2011 року, тобто, самостійно позивач не повинен був надавати відомості державному реєстратору до настання вказаної дати.

Судом першої інстанції встановлено, що після отримання вищезазначеного повідомлення державним реєстратором Лукашовою І.С. на виконання положень пункту 12 статті 19 Закону № 755-ІУ 24 березня 2011 року на адресу ТОВ «ПКФ «Піраміда» направлений лист № 490009512055, в якому позивачеві пропонувалось у строк до 24 квітня 2011 року підтвердити реєстраційні відомості про юридичну особу, після повернення рекомендованого листа держреєстратор вніс до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог Закону № 755-ІУ граничний строк подачі реєстраційної карти про підтвердження відомостей про юридичну особу наставав 12 червня 2011 року, до зазначеної дати позивач самостійно не повинен був надавати державному реєстратору відомості щодо перебування за вищезазначеною юридичною адресою.

Згідно довідки з Реєстру станом на 21 червня 2011 року місцезнаходженням ТОВ «ПКФ «Піраміда» зазначена вищезазначена адреса - офіс 406 по вул. Чичеріна, 21 у м. Дніпропетровську.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, що позивач не був належним чином повідомлений про необхідність до 24 квітня 2011 року підтвердження реєстраційних відомостей про юридичну особу, так як згідно повідомлення Дніпропетровської дирекції Поштамту № 1 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 8 липня 2011 року № 2118, рекомендований лист від державного реєстратора з № 490009512055 на адресу ТОВ «ПКФ «Піраміда» не поступав, ТОВ «ПКФ «Піраміда» постійно знаходилося за зареєстрованою юридичною адресою, самостійно не повинно було до 12 червня 2011 року надавати державному реєстратору відомості щодо перебування за вищезазначеною юридичною адресою, - висновок попередніх судових інстанцій про безпідставність внесення державним реєстратором відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність підприємства за місцезнаходженням реєстрації, - є юридично правильним та обґрунтованим.

З огляду на наведене, вище суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позовні вимоги ТОВ «ПКФ «Піраміда» та відновив права та законні інтереси позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права відповідає правовій позиції, що висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 38655040), яке, враховуючи вимоги статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України і відповідність до якого суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко